Постанова

від 01.04.2013 по справі 1570/5124/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1570/5124/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Рубан Я.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Югкіпсервіс» до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Югкіпсервіс» (далі - Позивач, або ПП «Югкіпсервіс») з позовом (а.с.4-8) до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, або ДПІ у м. Южному) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2012 року № 0000382310 та № 0000372310.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що посадовими особами ДПІ у м. Южному проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Югкіпсервіс», за результатами якої зроблено висновки про безпідставне збільшення ПП «Югкіпсервіс» податкового кредиту на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 13 962 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 17 454 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра» за період липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року, про що складено акт № 242/32/22-1007/31347636 від 10.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000382310 та № 0000372310 від 14.08.2012 року. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому ДПІ у м. Южному не мала підстав для донарахування Позивачу податку на прибуток та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ. На підставі викладеного Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення 14.08.2012 року № 0000382310 та № 0000372310.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.109-112). В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що до ДПІ у м. Южному надійшов акт ДПІ в Приморському районі міста Одеси № 579/23-5 від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра», код за ЄДРПОУ 34873689, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період березень - листопад 2010 року», відповідно до якого ТОВ «Сатєра» мало взаємовідносини з ПП «Квантор-Плюс», код за ЄДРПОУ 361101415537, постачальниками якого були ПП «Віайпі Груп», код за ЄДРПОУ 368512315533, постачальником якого було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, та ПП «Юніком Плюс», код за ЄДРПОУ 36919295, постачальником якого також було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, що, на думку перевіряючих, свідчить про зміну номенклатури товару по ланцюгу придбання-продаж, у зв'язку з чим виникає сумнів щодо товарності правочинів між вказаними контрагентами. Крім цього, представник Відповідача зазначив, що за результатами проведених перевірок всі вищезазначені підприємства відсутні за місцезнаходженням. На підставі викладеного, представник Відповідача зазначив, що ДПІ у місті Южному правомірно зроблено висновок про безпідставне збільшення ПП «Югкіпсервіс» податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 13 962 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 17 454 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сатєра» за період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року, про що складено акт № 242/32/22-1007/31347636 від 10.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 року № 0000382310 та № 0000372310, а тому просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 30.07.2012 року по 03.08.2012 року, на підставі наказу № 165 від 30.07.2012 року, виданого начальником ДПІ у м. Южному, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадовими особами ДПІ у м. Южному було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного ПП «Югкіпсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ «Сатєра» за період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року, за результатами якої було складено Акт позапланової невиїзної перевірки від 10.08.2012 року № 242/32/22-1007/31347636 (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.9-27).

Відповідно до висновків Акту перевірки ПП «Югкіпсервіс» порушено: пп. 7.2.6 .п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «Про ПДВ»), у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» безпідставно збільшено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 13 962 грн., у тому числі: за липень 2009 року на суму 2 779 грн., за серпень 2009 року на суму 2 665 грн., за вересень 2009 року на суму 1 151 грн., за жовтень 2009 року на суму 2 835 грн., за листопад 2009 року на суму 1052 грн., за грудень 2009 року на суму 2 128 грн., за лютий 2010 року на суму 1 352 грн.; пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» занижено податок на прибуток на загальну суму 17 454 грн., а саме: за 3 квартал 2009 року на суму 8 244 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 7 519 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 1 691 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Южному прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000382310 від 14 серпня 2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17454 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8727 грн., та № 0000372310 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 13 962 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 981 грн. (т.1 а.с.30-31).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими ДПІ у м. Южному податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати їх недійсними та скасувати.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже зазначено судом, спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в Акті перевірки висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Югкіпсервіс» з ТОВ «Сатєра»; пп.7.2.6 .п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» безпідставно збільшено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 13 962 грн.; пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» занижено податок на прибуток на загальну суму 17 454 грн. При цьому, доходячи висновку про порушення Позивачем вказаних вимог законодавства, Відповідачем взято до уваги висновки акту ДПІ в Приморському районі міста Одеси № 579/23-5 від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра», код за ЄДРПОУ 34873689, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень - листопад 2010 року», відповідно до якого ТОВ «Сатєра» мало взаємовідносини з ПП «Квантор-Плюс», код за ЄДРПОУ 361101415537, постачальниками якого були ПП «Віайпі Груп», код за ЄДРПОУ 368512315533, постачальником якого було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, та ПП «Юніком Плюс», код за ЄДРПОУ 36919295, постачальником якого також було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, що, на думку перевіряючих, свідчить про зміну номенклатури товару по ланцюгу придбання-продаж, у зв'язку з чим виникає сумнів щодо товарності правочинів між вказаними контрагентами.

Однак, суд не погоджується з вказаними висновками Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, 09.01.2009 року та 15.01.2010 року, ТОВ «Сатєра», в особі директора Крижановського Р.А., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ПП «Югкіпсервіс», надалі Замовник, в особі директора Трофан С.В., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали Договір № 09-01/09 та Договір № 15-01/10 (т.1 а.с.102-103), відповідно до умов яких «Постачальник» продає, а «Замовник» купує товар у відповідності з накладними і умовами передбаченими в договорі. Ціна на товари вказується в накладних. Якість переданого товару повинна відповідати встановленим стандартам. Датою постачання і моментом переходу до «Замовника» права власності на товар вважається дата передачі товару «Замовникові», яка вказана в накладних. Товар вважається поставленим «Постачальником» і прийнятим «Замовником» якщо номенклатура і кількість товару відповідає даним накладних.

В обґрунтування належної якості товару, що поставлявся Позивачу його контрагентом, останнім були надані Позивачу паспорти на отриманий товар (т.2 а.с.2-42).

Передача товару за вказаними Договорами від ТОВ «Сатєра» до ПП «Югкіпсервіс» підтверджується видатковими накладними № 2872 від 07.07.2009 року, № 3201 від 28.07.2009 року, № 3296 від 12.08.2009 року, № 3529 від 14.08.2009 року, № 3735 від 11.09.2009 року, № 3793 від 21.09.2009 року, № 4025 від 05.10.2009 року, № 4229 від 20.10.2009 року, № 4390 від 30.10.2009 року, № 4505 від 06.11.2009 року, № 5087 від 09.12.2009 року, № 5181 від 18.12.2009 року, № 5297 від 29.12.2009 року, № 503 від 09.02.2010 року, № 239 від 12.02.2010 року (т.1 а.с.199, 203, 206, 210, 214, 218, 221, 225, 228, 232, 236, 240, 244, 248, 252).

На підтвердження здійснення оплати за отриманий від ТОВ «Сатєра» товар в матеріалах справи наявні: рахунки № 674/1 від 06.07.2009 року, № 2875/1 від 28.07.2009 року, № 1482/1 від 14.08.2009 року, № 1092/1 від 10.09.2009 року, № 1892 від 18.09.2009 року, № 19102/1 від 19.10.2009 року, № 29107/1 від 29.10.2009 року, № 6119/1 від 06.11.2009 року, № 9127/1 від 09.12.2009 року, № 16128/1 від 16.12.2009 року, № 28125 від 28.12.2009 року, № 829/1 від 08.02.2010 року, № 1027/1 від 10.02.2010 року (т.1 а.с.197, 201, 208, 212, 216, 223, 227, 230, 234, 238, 242, 246, 250) та виписки по рахунку на оплату отриманого від постачальника товару - ТОВ «Сатєра» (т.1 а.с.198, 202, 205, 209, 213, 217, 220, 224, 227а, 231, 235, 239, 243, 247, 251).

При цьому, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних № 2872 від 07.07.2009 року, № 3201 від 28.07.2009, № 3296 від 12.08.2009 року, № 3529 від 14.08.2009 року, № 3735 від 10.09.2009 року, № 3793 від 18.09.2009 року, № 4025 від 05.10.2009 року, № 4229 від 20.10.2009 року, № 4390 від 30.10.2009 року, № 4505 від 06.11.2009 року, № 5087 від 09.12.2009 року, № 5181 від 18.12.2009 року, № 5297 від 29.12.2009 року, № 503 від 09.02.2010 року, № 539 від 12.02.2010 року (т.1 а.с.200, 204, 20, 211, 215, 219, 222, 226, 229, 233, 237, 241, 245, 249, 253), отриманих від постачальника товару - ТОВ «Сатєра», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару за Договорами № 09-01/09 та № 15-01/10, та дають право на включення ПДВ до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані Позивачем від його контрагента відповідно до вищезазначених Договорів на всю кількість поставленого товару, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.52-83).

Також, суд зазначає, отриманий Позивачем від ТОВ «Сатєра» товар ПП «Югкіпсервіс» було реалізовано своїм контрагентам, а саме: ТОВ «Молокозавод», ТОВ «Таламус ЛТД», ВАТ «Чорномортехфлот», ВАТ «Чорноморполіграфметал», ПП «Істочнік», ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод», ВАТ «Одескабель», КП «ТМО», ЗАТ «Укрелеваторпром», ВАТ «Київський завод «Радар», ЗАТ «Теміо», ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», ТОВ «Струм-92», тощо, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, виписками банку (т.2 а.с.81-196).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагента-постачальника - ТОВ «Сатєра», а також їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, згідно встановлених судом обставин, беручи до уваги вимоги законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що ПП «Югкіпсервіс» в перевіряємий період правомірно включило до складу валових витрат витрати, понесені ПП «Югкіпсервіс» при отриманні товару від ТОВ «Сатєра», а також правомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ, на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сатєра». При цьому, суд враховує, що зі змісту Акту перевірки № 242/32/22-1007/31347636 від 10.08.2012 року, зокрема, вбачається, що перевіряючими були досліджені всі первинні бухгалтерські документи, надані ПП «Югкіпсервіс» до перевірки, та зауважень щодо належного оформлення вказаних документів у перевіряючих не виникло. Зазначені обставини, також, не заперечувались представником Відповідача під час судового розгляду справи.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що предметом та метою проведеної ДПІ у м. Южному позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Югкіпсервіс» є проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ «Сатєра» за період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року. Тобто, перевірці підлягав саме період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року. В той же час заявлена мета проведення перевірки, не співпадає із змістом Акту перевірки та фактично вчиненими ревізором діями, в тому числі, доходячи висновку щодо заниження ПП «Югкіпсервіс» податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на суму 1 691 грн. перевіряючі вийшли за межі перевіряємого періоду встановивши, зокрема, порушення Позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за березень 2010 року, що не входив до предмету перевірки. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про перевищення Відповідачем наданих йому повноважень щодо мети перевірки та відповідно про безпідставність прийнятих на підставі такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при проведенні податковим органом перевірки ПП «Югкіпсервіс» та при виявленні факту формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в іншому періоді, ніж в тому, що підлягав перевірці, контролюючий орган не обмежений в праві провести додаткову чи іншу перевірку періоду, в якому таке формування відбулось.

Також, суд не приймає до уваги та вважає необґрунтованими посилання Відповідача в обґрунтування порушення ПП «Югкіпсервіс» вимог пп. 7.2.6 .п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), на акт перевірки контрагента ПП «Югкіпсервіс» - ТОВ «Сатєра», а також контрагентів ТОВ «Сатєра» - ПП «Віайпі Груп», ПП «Софітек Плюс», ПП«Юніком Плюс», оскільки обставини, зазначені в цих актах, стосуються не Позивача, а його контрагентів, та жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд вважає недостатнім для висновків Акту перевірки відносно Позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно його контрагента, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів Позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно Позивача.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і Позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось Відповідачем.

Водночас, стосовно посилання Відповідача в Акті перевірки на те, що угоди, укладені між Позивачем та ТОВ «Сатєра» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори поставки та договори підряду укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч.1 ст.203 у новій редакції та доповнено ст.228 частиною третьою. На підставі ч.3 ст.228 ЦК України чи ст.207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договір поставки та договір підряду, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст.203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

В свою чергу, Відповідач в акті перевірки зазначав про нікчемність договорів, посилаючись на те, що контрагенти Позивача відсутні за своїм місцезнаходженням. Водночас, з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ «Сатєра» вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Сатєра», вказаний контрагент був зареєстрований в ЄДР як юридична особи та відносно цього контрагента Позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням.

Суд вважає, що факт реєстрації контрагента Позивача на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та знаходження його в ЄДР підтверджують доводи Позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які потенційні порушення законодавства з боку контрагента.

Крім того, слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між Позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання Відповідача в акті перевірки на той факт, що у ТОВ «Сатєра» для здійснення відповідних господарських операцій із Позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

В акті перевірки робиться висновок про те, що Позивач на перевірку не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. У договорах, укладених між Позивачем та його контрагентом зазначено, що моментом передачі товару продавцем та прийомом товару покупцем вважаються видаткові накладні, які були складені сторонами.

Видаткова накладна - це універсальний документ за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги.

Таким чином, доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між Позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавались.

Отже, враховуючи викладене, а також з урахуванням наданих Позивачем первинних документів, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання Позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо придбання Позивачем товару у ТОВ «Сатєра», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в Акті перевірки висновки Відповідача щодо відсутності фактичності поставки ТОВ «Сатєра» товарів і посилання на нікчемність укладених Позивачем із вказаним контрагентом угод, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку Відповідача. Більш того, припущення, висновки Відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення Позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом - ТОВ «Сатєра».

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби від 14.08.2012 року № 0000382310 та № 0000372310 прийняті неправомірно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень, а тому адміністративний позов ПП «Югкіпсервіс» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Югкіпсервіс» до Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000382310 від 14 серпня 2012 року, яким Приватному підприємству «Югкіпсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26181,00 гривень (з яких за основним платежем 17454,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8727,00 гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000372310 від 14 серпня 2012 року, яким Приватному підприємству «Югкіпсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20943,00 гривень (з яких за основним платежем 13962,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6981,00 гривень).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

01 квітня 2013 року

.