Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а/1570/3905/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/3905/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

за участю представника позивача - Лишневського А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ОРГ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ОРГ» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30.05.2011 року ТОВ «ПРО ОРГ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області ) та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000822301 та №0000832301 від 05 травня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, податковим органом при проведенні спірної перевірки не було враховано, що здійснена оплата за надання послуг на користь ДП «Мегатранс» не була передоплатою, а була саме оплатою, що здійснена ТОВ «ПРО ОРГ» по рахункам. Крім іншого, позивач зазначив, що відповідачем було неправомірно застосовано до ТОВ «ПРО ОРГ» штрафні санкції в розмірі 25 %, оскільки відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 2198/11/13-11 від 24.11.2011 року розмір штрафу за дане порушення обмежується 10 %.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року адміністративний позов ТОВ «ПРО ОРГ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Суворовському районі м.Одеси №0000822301 від 05 травня 2011 року в частині збільшення ТОВ «ПРО ОРГ» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 9056 грн. за основним платежем та на 19 909,4 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Суворовському районі м.Одеси №0000823301 від 05 травня 2011 року в частині збільшення ТОВ «ПРО ОРГ» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 10 000 грн. за основним платежем та на 5 399, 35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 02.07.2012р. представник ТОВ «ПРО ОРГ» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, також не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 16.07.2012р. теж подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року в частині скасованих податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача в підтримку своєї апеляційної скарги, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17.11.2003р. виконавчим комітетом Одеської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «ПРО ОРГ».

З 28.02.2011р. по 11.04.2011р. посадовими особами ДПІ в Суворовському районі м.Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПРО ОРГ», код за ЄДРПОУ 32716276, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010р. та валютного законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 18 квітня 2011 року №1747/23-1/32716276, в якому було зроблено висновки, що ТОВ «ПРО ОРГ» порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, на думку перевіряючих, встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього на загальну суму 126 692 грн., та п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, на думку перевіряючих, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 29 329 грн.

За результатами вказаної перевірки та на підставі акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ 05.05.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000822301, яким ТОВ «ПРО ОРГ» збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на 158 369 грн., з яких 126 692 грн. - за основним платежем та 31 673 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000832301, яким ТОВ «ПРО ОРГ» збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 36 661, 25 грн., з яких 29 329 грн. - за основним платежем та 7 322, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення податкового органу є лише частково протиправними.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими і правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до приписів п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

Як слідує з вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-Х1У від 16.07.1999р. , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ж зі змісту ч.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV , саме на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Відповідно до п.п.11.1.,11.5-11.7 п.11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затв. наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. , зареєстрованим в МЮ України за №128/2568 20.02.1998р.), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно до ст.1 вказаних Правил, «товарно-транспортна накладна» - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, суд дійшов до висновку, що використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим, а відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому ).

Судами обох інстанцій встановлено, що між ТОВ «ПРО ОРГ» (Замовник) та ПП «Конкордіс» (Експедитор) 01 вересня 2008 року було укладено договір №09/08 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних і транзитних вантажів, відповідно до умов якого, Замовник доручає Експедитору, а Експедитор від свого імені за дорученням та за рахунок Замовника забезпечує (в інтересах останнього ) транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) його вантажів, які перевозяться в залежності від конкретного комбінованого транспортного ланцюга, розробленого для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним та автомобільним транспортом по території країн СНГ, Балтії та інших держав.

Також в цьому Договорі №09/08 від 01.09.2008 року зазначено, що на кожну партію вантажу, що перевозиться, Сторони укладають відповідне Доповнення до дійсного Договору або оформлюють транспортне замовлення з описом всіх необхідних умов перевезення, ставок (тарифів), строків оплати, які підписуються обома Сторонами Договору до початку реалізації перевезення; зазначене замовлення є невід'ємною частиною Договору, та по кожному перевезенню Сторони підписують акт виконаних робіт.

Згідно із п.п.2.2.6 п.2.2 розділу 2 Договору №09/08 від 01.09.2008 року, Замовник у дводенний строк після відправлення вантажів зобов'язаний надавати Експедитору відвантажувальну інформацію із зазначенням номерів рухомого складу, товарно-транспортних накладних, ваги брутто вантажу та дати відвантаження.

Так, судовою колегією встановлено, що на підтвердження виконання умов вказаного вище Договору №09/08 від 01.09.2008 року, ТОВ «ПРО ОРГ» надало суду акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №1150 від 03.09.2008 року, №1219 від 23.09.2008 року, №1253 від 30.09.2008 року, №1434 від 11.11.2008 року, №1455 від 17.11.2008 року, №1461 від 18.11.2008 року, №1495 від 27.11.2008 року, №1499 від 28.11.2008 року, №1620 від 23.12.2008 року, №1621 від 23.12.2008 року, №1654 від 29.12.2008 року, №1654-1 від 29.12.2008 року, №122 від 29.01.2009 року, №126 від 30.01.2009 року, №219 від 25.02.2009 року, №231 від 27.02.2009 року, №231-1 від 27.02.2009 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає необґрунтованим посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що фактичне надання послуг з перевезення за договором транспортно-експедиційного обслуговування при комбінованих перевозках експортно-імпортних та транзитних вантажів №09/08 від 01.09.2008 року, укладеним між ТОВ «ПРО ОРГ» (Замовник) та ПП «Конкордіс» (Експедитор), підтверджується актами виконаних робіт та не потребує підтвердження товарно-транспортними накладними, оскільки, як встановлено судом відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 , основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а їх відсутність має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції як в бухгалтерському та і в податковому обліку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і окружний суд висновку про те, ДПІ в Суворовському районі м.Одеси було правомірно зроблено висновок про порушення ТОВ «ПРО ОРГ» вимог п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , у зв'язку з включенням до складу валових витрат суми оплати транспортних послуг за договором транспортно-експедиційного обслуговування при комбінованих перевозках експортно-імпортних та транзитних вантажів №09/08 від 01.09.2008 року без відповідного підтвердження первинними документами, у зв'язку з чим і виникла сума недоплати по податку на прибуток в розмірі 111 091, 50 грн.

Так, порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування регулюється статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР .

Відповідно до п.п. 7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг ) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг ), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг ) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту ). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг ), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг ).

Також, у судом 2-ї інстанції встановлено, що 19 квітня 2010 року між ТОВ «ПРО ОРГ» (Експедитор) та компанією «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.» (Замовник) було укладено договір №19/04 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів.

На виконання умов зазначеного договору №19/04 від 19.04.2010 року, ТОВ «ПРО ОРГ» виставлено Замовнику Рахунки-фактури №70 від 20.04.2010 року на суму 26 000 грн., №71 від 20.04.2010 року на суму 12 000 грн. та №70/1 від 28.05.2010 року на суму 82796,40 грн., Замовником та Експедитором складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №70 від 21.04.2010 року, №71 від 21.04.2010 року та №70/1 від 28.05.2010 року, ТОВ «ПРО ОРГ» компанії «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.» виписано податкові накладні №70 від 21.04.2010 року на суму 26 000 грн., №71 від 21.04.2010 року на суму 12 000 грн., №70/1 та №70/2 від 28.05.2010 року на суму 4723,20 грн. та 42073,20 грн. відповідно. Зазначені суми податкових зобов'язань були відображені позивачем в Додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року

Як вбачається з довідки ООД АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» вих. №С16-0000-122-176, на рахунок ТОВ «ПРО ОРГ» за період з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року від компанії «Мегатранс» було одне зарахування 27.04.2010 року на суму 26000 грн. за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку №70 від 20 квітня 2010 року.

До того ж, як зазначено в виписці по рахунку ТОВ «ПРО ОРГ» в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК-АВАЛЬ» у м.Києві компанія «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.» розрахунок з ТОВ «ПРО ОРГ» за отримані транспортні послуги за договором №19/04 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19 квітня 2010 року на суму 60000 грн. здійснила 02.06.2010 року.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що станом на 01.06.2010 року компанія «Мегатранс» мала заборгованість перед ТОВ «ПРО ОРГ» по оплаті отриманих транспортно-експедиційних послуг за договором №19/04 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19 квітня 2010р., яка, як встановлено судами обох інстанцій, була частково погашена компанією «Мегатарнс» 02.06.2010 року на суму 60000 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд 2-ї інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що податковим органом було неправомірно зазначено в акті перевірки, що ТОВ «ПРО ОРГ» не віднесено до складу податкових зобов'язань у податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року податок на додану вартість на суму 10 000 грн. за передоплату від 02.06.2010 року на суму 60 000 грн., отриману від компанії «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.», на яку, на думку перевіряючих, не було виписано податкову накладну та не віднесено до складу податкових зобов'язань червня 2010 року, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про заниження ТОВ «ПРО ОРГ» валового доходу, оскільки, як встановлено судом, сума сплачена компанією «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.» на користь ТОВ «ПРО ОРГ» 02.06.2010 року в розмірі 60 000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 10 000 грн., насправді не є передоплатою, а виключно є погашенням заборгованості компанією «Мегатранс» ДП компанії «Палма Груп С.А.Ш.» перед ТОВ «ПРО ОРГ» за отримані транспортні послуги за договором №19/04 на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19 квітня 2010 року та віднесені ТОВ «ПРО ОРГ» до складу податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а тому, відповідно, судова колегія вважає, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ПРО ОРГ» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того, як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №0000822301 та №0000832301 від 05.05.2011 року ДПІ в Суворовському районі м.Одеси до ТОВ «ПРО ОРГ» застосовано штраф згідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України .

Так, відповідно до п.123.1. ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу , - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, у відповідності з п.1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (чинний з 06 серпня 2011 року ), штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (т.б. з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу ).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.58 Конституції України , до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України , але виявлених в період з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України , а починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України , незалежно від дати вчинення таких порушень.

Відповідно до п.п.17.1.2 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону , додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 (п'ятдесяти) % від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до аналогічного висновку, що за порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ в Суворовському районі м.Одеси було неправомірно застосовано до ТОВ «ПРО ОРГ» штраф в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, оскільки порушення позивачем вимог податкового зобов'язання були виявлені посадовими особами ДПІ до 06 серпня 2011 року, а тому, за виявлене порушення відповідач повинен був застосувати до позивача штраф в розмірі 10 % суми податкового зобов'язання у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Крім того, також ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, за таких обставин, з урахуванням конкретних обставин справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку про те, що даний адміністративний позов дійсно підлягає лише частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000822301 від 05.05.2011 року в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 9056 грн. - за основним платежем та на 19909, 4 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення №0000832301 від 05.05.2011 року в частині збільшення товариству позивача суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 10000 грн. - за основним платежем та на 5399,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що, в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційні скарги представників ДПІ та позивача - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в Суворовському районі м.Одеси та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ОРГ» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко