Ухвала

від 23.10.2013 по справі 802/3457/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3457/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Кіся С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Фальборково" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ФГ "Фальборково" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крижопільської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ФГ "Фальборково" податковим органом складено акт №917/2200/35160327 від 19.06.2013 року. На підставі вказаного акту 27.06.2013 року Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000102200. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ "Фальборково" як юридична особа зареєстроване Ямпільською РДА 16.09.2008 року (код ЄДРПОУ 35160327) і починаючи з 17.09.2008 року перебуває на податковому обліку в Ямпільському відділенні Крижопільської МДПІ. Крім того, у спірний період позивач був платником єдиного податку за ставкою 5 % та платником орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної (комунальної) власності.

Крижопільською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Фальборково" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2010 року по 05.06.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 917/2200/35160327 від 19.06.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 36.1 ст. 36, ст. 285, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 16.07.2012 року по 05.06.2013 року всього на суму 27 681,68 грн. (том 1, а.с. 13-22).

На підставі вищевказаного акту перевірки 27.06.2013 року Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 34 942,10 грн., з яких 27 681,68 грн. основного платежу та 7260,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих відповідно до п. 120.1 ст. 120 та п. 123.1 ст. 123 ПК України (том 1, а.с. 11).

Як вбачається з акту № 917/2200/35160327 від 19.06.2013 року, за період з 01.06.2010 року по 05.06.2013 року ФГ "Фальборково" нараховано орендної плати за землю в сумі 3472,55 грн. Разом із тим, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з орендної плати за період з 16.07.2012 року по 05.06.2013 року контролюючим органом встановлено їх заниження на суму 27 681,68 грн. При цьому розмір щомісячної (поденної) орендної плати за вказаний період відповідачем було визначено виходячи із суми 31 094,85 грн., яка є сукупною річною сумою орендної плати за усіма договорами оренди, що були укладені 16.07.2012 року між Ямпільською РДА (орендодавець) та ФГ "Фальборково" (орендар).

Таким чином, несплачена позивачем орендна плата за орендовані на території Слободо-Підлісівської сільської ради земельні частки (паї) загальною площею 62,72 га становить 2591,24 грн. щомісячно за період з серпня 2012 року по травень 2013 року, 1337,41 грн. за 16 днів липня 2012 року (з 16 по 31.07.2012 року) та 431,87 грн. за 5 днів червня 2013 року (з 01 по 06.06.2013 року), а всього 27 681,68 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно із пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Водночас орендною платою у розділі XIII Податкового кодексу України визнається обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Крім того, згідно із п. 288.1, п. 288.4, п. 288.5 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки між орендодавцем (власником) і орендарем, в якому зокрема встановлюються розмір та умови внесення орендної плати.

Отже, за змістом вказаних норм податкового закону нарахування орендної плати як різновиду загальнодержавного податку (плати за землю) може здійснюватися виключно на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки, а початок строку сплати землекористувачем орендної плати пов'язується законодавцем з днем виникнення у нього права користування земельною ділянкою.

Згідно із п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.3 статті 36 ПК України передбачено, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Як вже зазначалося, в силу вимог п. 287.1 ст. 287 ПК України обов'язок власників землі та землекористувачів зі сплати земельного податку і орендної плати виникає з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про орендну плату" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державні реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації. Крім того, статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2012 року між Ямпільською РДА з однієї сторони (орендодавець) та ФГ "Фальборково" з іншої (орендар) було укладено 40 договорів оренди землі, відповідно до умов яких позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років передаються земельні ділянки із земель невитребуваних часток (паїв) на території Слободо-Підлісівської сільської ради загальною площею 62,72 га (том 1, а.с. 37-250; том 2, а.с. 1-37).

При цьому відповідно до пунктів 20, 43 зазначених договорів передача земельних ділянок орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що усі договори оренди землі, укладені 16.07.2012 року між Ямпільською РДА та ФГ "Фальборково", були зареєстровані відділом Держкомзему в Ямпільському районі Вінницької області 09.10.2012 року, про що свідчать відповідні відмітки на кожному з договорів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин обов'язок зі сплати орендної плати виник у позивача саме з 09.10.2012 року, адже до часу державної реєстрації вищезазначених договорів оренди вони не вважалися укладеними та не набрали чинності, а ФГ "Фальборково" як орендар земельних ділянок не набув законного права користування ними.

Разом із тим, розрахунок спірних грошових зобов'язань позивача з орендної плати Крижопільською МДПІ помилково здійснено з дня укладення договорів оренди землі, а саме з 16.07.2012 року, що суперечить вимогам ст.ст. 286, 287, 288 ПК України. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 27.06.2013 року є протиправним в частині визначення ФГ "Фальборково" грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної (комунальної) власності за період з 16.07.2012 року по 09.10.2012 року, а також в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених контролюючим органом виходячи із сум податкових зобов'язань за вказаний період.

Оскільки суд не може підміняти податковий орган, приймаючи замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, самостійно розраховувати суму податкових зобов'язань платника податків і розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення тих питань, що належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 27.06.2013 року в цілому є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.