Рішення

від 22.10.2013 по справі 1815/4546/2012

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1815/4546/2012

Номер провадження 2/585/46/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого-судді Яковець О.Ф., при секретарі Шемчук І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Свої вимоги мотивував тим, що 27.09.2010 року близько 1 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неподалік від автобусної зупинки в м.Ромни по вул.Горького поблизу Роменського коледжу СНАУ, вчинили відносно нього хуліганські дії, під час яких ОСОБА_2 наніс удар носком правої ноги в область коліна правої ноги, спричинивши перелом чашечки колінного суглоба, тобто вчинив злочин передбачений ст.. 122 ч.1 КК України. Крім того, ОСОБА_2 заволодів його мобільним телефоном. Було порушено кримінальну справу, в якій його визнано потерпілим. Згідно постанови Роменського міськрайонного суду від 08 вересня 2011 року відносно ОСОБА_2 застосовано ЗУ «Про амністію у 2011 році» та звільнено його від кримінальної відповідальності. В Роменській ЦРЛ йому надавалася невідкладна медична допомога. До цього часу він не одужав, коліно не згинається і постійно болить, він не може нормально ходити чи переносити вантажі. Ушкодженням здоров'я йому спричинена моральна шкода, яка полягає в психічних стражданнях із-за усвідомлення факту умисного порушення його законних інтересів та прав через цинічне приниження людської гідності, через порушення звичайного для нього режиму життя та перенесений ним внаслідок травм фізичний та душевний біль. Через травму коліна він не може працювати і позбавлений засобів для існування. Все це спричиняє йому додаткові сильні моральні страждання та переживання. Спричинену моральну шкоду він оцінює в 60000 грн., які просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь.

В подальшому позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди на лікування 924 грн. 65 коп., санаторно-курортне лікування 13104 грн., заробіток, втрачений внаслідок втрати загальної працездатності, - 3395 грн. 30 коп., моральну шкоду 60000 грн., вартість наданої юридичної допомоги у сумі 3000 грн., а всього 80423 грн. 95 коп. Свої вимоги мотивував тим, що через наслідки заподіяння йому травми з 17.12.2012 року по 31.12.2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні травматологічного відділення Роменської ЦРЛ . На зазначений курс лікування ним було затрачено 924,65 грн. ЛКК Роменської ЦРЛ йому рекомендовано продовжити лікування в санаторії. Середня вартість добового курсу лікування на даний час за період по 10.11.2013 року становить 624 грн., а за 21 денний курс лікування - 13104 грн. Оскільки з вини відповідача він позбавлений можливості працевлаштуватися та заробити гроші на лікування то просить стягнути з відповідача вартість 21 денного курсу лікування. Крім того, за період з 27.09.2010 року по 18.10.2013 року заробіток, втрачений ним внаслідок втрати загальної працездатності, становить 3395 грн. 30 коп. Ним було укладено угоду з адвокатом на надання правової допомоги та представлення його інтересів в цивільній справі, які він просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали збільшені позовні вимоги та просили їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Свої заперечення мотивували тим, що після нанесення травми в 2010 році ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 кошти на лікування та моральну шкоду в сумі 3200 грн. Вважають, що лікування ОСОБА_1 в 2012 році не пов'язане з нанесеною ним травмою, а пов'язане з необережною поведінкою самого ОСОБА_1 Також вважають, що ОСОБА_1 не потребує санаторно-курортного лікування і в матеріалах справи відсутні докази, що позивач потребує санаторно-курортного лікування. Тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 лікувався в травматологічному відділенні Роменської ЦРЛ з 27.09.2010 по 14.10.2009 року. Лікування пов'язане з травмою, яку отримав ОСОБА_1 27.09.2010 року. Згідно висновку ЛКК ОСОБА_1 рекомендовано санаторно-курортне лікування і воно пов'язане з даною травмою.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5 підтвердив висновок експерта № 519 від 5 вересня 2013 року, та пояснив, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному і амбулаторному лікуванні з 27.09.2010 року по 1.04.2013 року, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з травмою отриманою 27.09.2010 року. В результаті даної травми від втратив 10 % загальної працездатності.

Вислухавши пояснення сторін, та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст..ст.296 ч.2, 186 ч.1, 122 ч.1 КК України , що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 1-149/2011 року. Згідно постанови від 16 грудня 2010 року (а.с.50) потерпілим по даній справі визнано ОСОБА_1

Згідно постанови Роменського міськрайонного суду від 08 вересня 2011 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст..ст.296 ч.2, 186 ч.1, 122 ч.1 КК України на підставі ст..1 п. «в» ЗУ «Про амністію у 2011 році» , а провадження по справі закрито ( а.с.3-4).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 632 від 23.12.2010 року (а.с.90-91) матеріалів кримінальної справи , ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні із 27.09.2010 року по 14.10.2010 року з діагнозом «Закритий перелом правого наколінника із зміщенням. Гемартроз. Поверхнева спадина верхньої губи. Забій акулової дуги зліва, а також були виявлені дрібні рани , кровопідтік і саддини обличчя. Пошкодження у вигляді закритого перелому правого наколінника із зміщенням відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як ті, що спричинили за собою довготривалий розлад здоров»я, так як для повного зрощування перелому необхідний строк більше 3-х тижнів. Інші пошкодження відносяться до легких тілесних пошкоджень.

Згідно витягу із медичної карти стаціонарного хворого № 14969 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Роменській ЦРЛ з 17.12.20212 року по 31.12.2012 року з діагнозом : «Пошкодження внутрішньої бічної зв'язки правого колінного суглобу. Правобічний гонартроз 1-11 ст.» ( а.с.30).

Відповідно до довідки Роменської ЦРЛ від 15.01.2013 року ОСОБА_1 в період з 17 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року за власні кошти придбав медикаменти на загальну суму 924 грн. 65 коп. ( а.с.29).

Відповідно висновку експерта № 519 від 5 вересня 2013 року перебування гр..ОСОБА_1 на стаціонарному і амбулаторному лікуваннях з 27.09.2010 року по 01.04.2013 року знаходиться в прямому причинному зв'язку з травмою правого колінного суглобу отриманої 27.09.2010 року. По даним клініко-рентгенологічного обстеження гр..ОСОБА_1 йому був поставлений діагноз: «Після травматичний деформуючий артроз правого колінного суглобу 1 ст. з незначним порушенням функції статики та ходи при статико-динамічних навантаженнях, що згідно таблиці втрати працездатності в результаті різних травм відповідає 10 % втрати загальної працездатності. Установити тривалість вищевказаної втрати працездатності на даний час не можливо» ( а.с.103- 104).

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду внаслідок заподіяння злочину.

Встановлені судом факти свідчать про те, що між сторонами склались спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Дані правовідносини регулюються ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1167, ч.1 ст. 1168, ч.1 ст. 1193, ч. 4 ст. 1193, ч.1 ч.2 ст. 1195 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

На підставі ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ч. 2 даної статті у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ними злочину передбаченого ст.. 296 ч.2, 186 ч.1, 122 ч.1 КК України підтверджується постановою Роменського міськрайонного суду від 08 вересня 2011 року. Згідно даної постанови своїми хуліганськими діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої спадини верхньої губи, забою акулової дуги зліва, дрібних ран, кровопідтіків і ссаден обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 632 від 23.12.2010 року відноситься до легких тілесних ушкоджень. Пошкодження у вигляді закритого перелому правого наколінника із зміщенням відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таке, що спричинили за собою довготривалий розлад здоров'я, так як для повного зрощування перелому необхідний строк більше 3-х тижнів» ( а.с.3-4).

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно довідки, виданої Роменської ЦРЛ від 15.01.2013 року ОСОБА_1 в період з 17 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року за власні кошти придбав медикаменти на загальну суму 924 грн. 65 коп.

Суд критично оцінює заперечення відповідача про те, що лікування ОСОБА_1 в 2012 року не пов'язане з нанесеною ним травмою, оскільки вказане спростовується висновком експертизи № 519 від 5 вересня 2013 року та поясненням свідка ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_2 на те, що він сплатив ОСОБА_1 в 2010 році моральну шкоду, суд не може взяти до уваги, оскільки ним не надано доказів на підтвердження своїх доводів про те, що він сплатив позивачу моральну шкоду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що дійсно ОСОБА_2 в 2010 році відшкодовував шкоду, але дані витрати були пов'язані з лікуванням, а не з відшкодуванням моральної шкоди.

Оплата курсу лікування ОСОБА_1 в 2010 році не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку відшкодувати збитки на лікування, які ОСОБА_1 потратив на лікування в 2012 році, оскільки це лікування прямо пов'язано з травмою, отриманою внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2

Понесення ОСОБА_1 витрат на лікування в 2012 році відповідач по справі, правовими доказами, не спростовував. Розмір понесених витрат підтверджується довідкою Роменської ЦРЛ ( а.с.29).

Тому вимоги позивача про відшкодування шкоди на лікування в розмірі 924 грн. 65 коп. підлягають задоволенню.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 519 від 05.09.2013 року ступінь втрати ОСОБА_1 працездатності становить 10 % втрати загальної працездатності. За період з 27.09.2010 року по 18.10.2013 року заробіток ( дохід), втрачений позивачем внаслідок втрати загальної працездатності становить 3395 грн. 30 коп. Оскільки ОСОБА_1 на момент отриманих травм не працював, то при визначенні втраченого заробітку суд виходить із мінімального розміру заробітної плати за відповідний період часу.

Тому суд вважає, що відповідно до ст.. 1195 ЦК України вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, і з ОСОБА_2 необхідно стягнути 3395 грн. 30 коп. - заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати загальної працездатності.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд вбачає правові підстави для їх часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95" Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .

Суд вважає, що позивачем доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди. Що ж стосується розміру морального відшкодування, то він підлягає частковому задоволенню з урахуванням ступеня вини відповідача, обставин за яких вчинено злочин, тривалості фізичних і моральних страждань позивача та негативних наслідків, які настали для позивача у зв'язку із вчиненням по відношенню до нього злочинних дій. Внаслідок отримання тілесних ушкоджень позивач втратив нормальний спосіб життя, кардинально порушено нормальні життєві зв'язки, що спричиняє йому моральних і фізичних страждань, яких він, зазнав в результаті ушкодження здоров'я. Внаслідок отриманих травм позивач нездатний повною мірою відчувати радість життя, вимушений був перебувати на лікарняному, що вимусило його змінити звичний спосіб життя.

ОСОБА_1 внаслідок травми частково втратив працездатність і тривалий час лікувався.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково і з відповідача необхідно стягнути 6 тис. грн.. у відшкодування моральної шкоди .

Вимоги позивача про стягнення з відповідача у відшкодування витрат на санітарно-курортне лікування в розмірі 13104 грн. задоволенню не підлягають.

Мотивуючи вимоги в цій частині позивач посилається на те, що ЛКК Роменської ЦРЛ йому рекомендовано продовження лікування в санаторіях, які лікують захворювання опорно-рухового апарату, зазначивши, що вартість мінімального добового курсу санаторно-курортного лікування у профільному центральному військовому клінічному санаторії ім..Пирогова м.Саки на 1 людину на даний час за період по 10.11.2013 року становить 624 грн.

Матеріали справи містять роздрукування інформаційного листа санаторію, розміщеного на офіційному сайті про вартість путівки в санаторій ім..Пирогова м.Саки, проте позивачем не надано жодних доказів того, що зазначена путівка була ним придбана.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він безпосередньо звертався до санаторію ім..Пирогова м.Саки, та не надано копії рахунку про оплату путівки в даний санаторій.

З довідки ЛКК Роменської ЦРЛ вбачається, що йому рекомендоване лікування в санаторії, але не тільки м.Саки, а й у інших містах.

Вартість санаторно-курортного лікування залежить від місця , часу та періоду лікування.

Оскільки позивач не надав доказів, а саме довідки-розрахунку про оплату путівки та даних про те, коли та де він буде проходити лікування, то на час винесення рішення по даній справі суд не має можливості встановити, скільки коштів необхідно буде ОСОБА_1 на лікування в санаторії.

Тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем було заявлено вимоги на суму 77423 грн. 95 коп. Судом було задоволено вимоги позивача на суму 10319 грн. 95 коп.

Тобто, вимоги позивача були задоволенні в розмірі 13 % від заявлених ним вимог, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути вартість наданої юридичної допомоги, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України в розмірі 390 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1167, ч.1 ст. 1168, ч.1 ст. 1193, ч. 4 ст. 1193, ч.1 ч.2 ст. 1195 ЦК, суд,--

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди : 924 ( дев'ятсот двадцять чотири) грн. 65 коп. - витрат на лікування, 3395 ( три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 30 коп. - заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати загальної працездатності , у відшкодування моральної шкоди - 6000 ( шість тисяч ) грн., а всього10319 ( десять тисяч триста дев'ятнадцять ) грн.. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 понесені витрати на юридичну допомогу в сумі 390 ( триста дев'яносто ) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

Копія вірна…

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець