Постанова

від 10.10.2013 по справі 826/15010/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2013 року 13:26 № 826/15010/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р. № 0003462220 та № 0003472220 за участю представників сторін:

від позивача: Павлюх Б.Я. (довіреність № б/н від 18.09.2013 р.)

від відповідача: Коваленко А.О. (довіреність № 387/д від 04.07.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р. № 0003462220 та № 0003472220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/15010/13-а та призначено справу до судового розгляду на 10.10.2013 р.

В судовому засіданні 10.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0003462220 від 10.06.2013 р., яким ТОВ «Чароітбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 123 774 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0003472220 від 10.06.2013 р., яким ТОВ «Чароітбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 117 878 грн.;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чароітбуд» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні зазначеної перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Чароітбуд» вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 99 019,00 грн., а також п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VІ, щодо заниження податку на додану вартість всього в сумі 94 303,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, як зазначив представник позивача, у відповідача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було законодавчо передбачених підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чароітбуд» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р., відповідно до чого, такі дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки ТОВ «Чароітбуд», на переконання позивача, є протиправними.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 10.10.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Голден Україна», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Голден Україна» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Голден Україна» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1817/22-221-35913507 від 30.05.2013 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 99 019,00 грн., а також п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VІ, щодо заниження податку на додану вартість всього в сумі 94 303,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Голден Україна», щодо виконання останнім на користь позивача підрядних (ремонтних) робіт у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003462220 від 10.06.2013 р., яким ТОВ «Чароітбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 123 774 грн., в тому числі за основним платежем 99 019 грн., та за штрафними санкціями 24 755 грн.;

- № 0003472220 від 10.06.2013 р., яким ТОВ «Чароітбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 117 878 грн., в тому числі за основним платежем 94 303 грн., та за штрафними санкціями 23 575 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2013 р. № 0003462220 та № 0003472220 - протиправними, а також вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чароітбуд» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р., позивач оскаржив зазначені рішення та дії відповідача в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, у зв'язку з отриманням податкової інформації, яка може свідчити про порушення вимог чинного законодавства під час взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Голден Україна», а також у зв'язку з необхідністю отримання інформації щодо господарських взаємовідносин та її документального підтвердження, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було направлено на адресу позивача запит від 16.04.2013 року № 8054/10/22-211 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Голден Україна» за весь період діяльності.

Підставою для зазначених дій відповідача став зокрема лист Прокуратури міста Києва від 19.03.2013 року № 06/3-358/2, що надійшов на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, та в якому зазначено, що слідчим відділом прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000358 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, щодо фіктивної реєстрації та діяльності певних суб'єктів господарювання, серед яких також контрагент позивача ТОВ «Голден Україна».

Відповідь на запит від 16.04.2013 року № 8054/10/22-211 згідно штампу вхідної кореспонденції ДПІ у Дніпровському районі отримано листом від 08.05.2013 року за № 10280/10, в якому позивачем зазначено про незаконність листа (запиту) від 16.04.2013 року № 8054/10/22-211 та безпідставність запитуваної в ньому інформації.

Таким чином, як підтверджується наявним у справі доказами, у відповідь на обов'язків запит податкового органу від 16.04.2013 року № 8054/10/22-211 позивачем не було надано обґрунтованих та змістовних пояснень, а також їх документального підтвердження, як це передбачено вимогами п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що відповідно є підставою для виходу перевіряючих на позапланову перевірку суб'єкта господарювання.

Так, наказ на перевірку від 16.05.2013 року № 1005 та направлення на перевірку від 17.05.2013 року № 1070 було вручено відповідачем під розписку директору ТОВ «Чароітбуд» Тішевському В.М. 17.05.2013 року.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, в ході проведення перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 21.05.2013 року було вручено під розпис директору ТОВ «Чароітбуд» Тішевському В.М. запит від 18.05.2013 року № 10090/10/22-211 щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Голден Україна за період з 01.04.2010 року по 31.12.13 року.

Однак, що також підтверджується наявними у справі доказами та не було належним чином спростовано позивачем, документи по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Голден» Україна», які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість) та відповідно належать до предмета перевірки, підприємством (позивачем) під час перевірки надано не було.

А отже, в даному випадку, вбачалося порушення таким контрагентом ТОВ «Голден» Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Голден» Україна» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В даному випадку позивачем не заперечувалося отримання від податкового органу передбаченого податковим кодексом України обов'язкового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Голден» Україна».

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, на обов'язковий запит податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Голден» Україна», позивачем було надано тільки лист від 08.05.2013 року за № 10280/10, в якому зазначено про незаконність листа (запиту) від 16.04.2013 року № 8054/10/22-211 та безпідставність запитуваної в ньому інформації.

А отже, в даному випадку, відповідь позивача на обов'язковий запит податкового органу (яка взагалі не стосувалася запитуваних пояснень та їх документальних підтверджень) - не була вичерпною та достатньою для висновку контролюючого органу про відсутність порушень з боку позивача при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Голден» Україна», оскільки зокрема, в даному випадку такі правовідносини позивача із ТОВ «Голден» Україна» стосувалися виконання останнім на користь позивача підрядних (будівельних) робіт у великих обсягах та на значні суми, що відповідно передбачали наявність достатніх основних фондів, устаткування, автотранспорту (матеріально-технічної бази) та значних трудових ресурсів, проте як жодних підтверджень щодо фактичності (реальності) надання таких послуг саме контрагентом ТОВ «Голден» Україна» (по якому контролюючими органами встановлено відсутність матеріально-технічної та трудової бази для здійснення задекларованого виду діяльності), позивачем, на підтвердження наданих пояснень (відповіді на запит) надано не було.

З приводу наведеного, згідно наявної у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС інформації по контрагенту позивача ТОВ «Голден» Україна», в останнього були відсутні будь-які матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), що відповідно були необхідні для здійснення такого виду діяльності, як виконання підрядних (будівельних) робіт, а відповідно, в даному випадку, надання позивачем допустимих доказів на підтвердження фактичності (реальності) таких господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом, - було необхідним, чого позивачем надано та пояснено не було.

Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає що відповідачем було правомірно прийнято наказ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, та дії щодо проведення такої перевірки позивача, відповідачем було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем до моменту початку проведення такої (документальної позапланової виїзної) перевірки було надано позивачу під розписку копію рішення (наказу) про проведення зазначеної перевірки, тобто така перевірка без вручення позивачу відповідних, передбачених ПКУ документів, відповідачем не проводилася.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу під час проведення такої перевірки позивача - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Голден Україна», щодо виконання останнім на користь позивача підрядних (ремонтних) робіт у великих обсягах та на значні суми.

А саме, 27 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «Голден Україна» було укладено договір підряду № 202, згідно умов якого позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «Голден Україна» (Підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи (ремонтні роботи), перелік та вартість яких наведено в Додатку № 1 до даного договору.

На виконання зазначених підрядних (ремонтних) робіт за вищезазначеним договором підряду, сторонами були підписані Акти приймання виконаних робіт за листопад та грудень 2012 року (форма № КБ-2в) з довідками про вартість виконаних робіт та підсумковими відомостями ресурсів.

Крім того, за результатами господарських взаємовідносин із позивачем, ТОВ «Голден Україна» було виписано на адресу ТОВ «Чароітбуд» податкові накладні: № 412 від 29.11.2012 р., № 485 від 30.11.2012 р., № 486 від 30.11.2012 р., № 291 від 22.11.2012 р., № 304 від 23.11.2012 р., та № 124 від 11.12.2012 р. на загальну суму ПДВ - 94 303,00 грн.

Отже, за наслідками таких правовідносин із контрагентом ТОВ «Голден Україна», на підставі вищезазначених податкових накладних на загальну суму ПДВ 94 303,00 грн., позивачем у перевіряємому періоді було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а саме:

- у листопаді 2012 р. на суму ПДВ 67 850 грн.;

- у грудні 2012 р. на суму ПДВ 26 453 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Голден Україна», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та декларувалися валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Голден Україна», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

До ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшов лист Прокуратури міста Києва від 19.03.2013 року № 06/3-358/2, відповідно до якого встановлено нижчезазначене.

Слідчим відділом прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110000000358 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу свідка від 26.02.2013 року, допитаний в якості свідка ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який був директором ТОВ «Голден Україна» (код ЄДРПОУ 38105232) на час здійснення взаємовідносин із позивачем, повідомив, що він зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я (згідно установчих документів останній значиться засновником, директором та головним бухгалтером товариства) за винагороду в 100 дол. США, без мети здійснення підприємницької діяльності, статутний фонд не формував, печатки підприємства на замовляв та не отримував, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме - договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, він не складав та не підписував, податкову звітність не складав, не підписував, до ДПС не подавав та нікого не уповноважував на проведення таких дій.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем від іншого податкового органу було отримано податкову інформацію, а саме Акт від 01.02.2013 року № 451/22-8/38105232 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден Україна» (код за ЄДРПОУ 38105232) - контрагента позивача, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміум Плюс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38291543) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Голден Україна» (код ЄДРПОУ 38105232) - контрагентом позивача, за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, відповідно до яких встановлено наступне.

ТОВ «Голден Україна» (контрагент позивача) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Основний вид діяльності контрагента позивача - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Також, згідно наявної податкової інформації по контрагенту позивача ТОВ «Голден Україна», останній звітів 1-ДФ (щодо підтвердження кількості працюючих) до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС у 2012 році не подавав, а також не подавав до податкового органу декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2012 року, відповідно до чого підтверджується здійснення таким контрагентом позивача його господарської діяльності поза межами правового поля, з метою приховування фактичних даних по господарських операціях, які вчинялися виключно на папері без настання правових наслідків (відсутність доведення їх реальності).

Більш того, як підтверджується наявними у справі доказами, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у ТОВ «Голден Україна» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, що також підтверджує відсутність вчинення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Документів, які би підтверджували задекларований ТОВ «Голден Україна» податковий кредит до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано також не було.

Відповідачем було також наголошено, а позивачем не було спростовано, що ТОВ «Чароітбуд» до перевірки взагалі не було надано жодних документів, які підтверджують взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Голден Україна», а також зазначених документів (договору підряду, Актів виконаних робіт, податкових накладних, доказів проведення розрахунків та інше) - не було надано позивачем і до матеріалів справи, відповідно до чого ТОВ «Чароітбуд» не було документально підтверджено правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Голден Україна».

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Голден Україна» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ) - не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину, оскільки директор підприємства (а також його єдиний засновник та бухгалтер), який був таким на час здійснення правовідносин із позивачем, заперечує щодо його відношення до діяльності товариства, та наголошує на не підписанні жодних первинних та бухгалтерських документів, (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) - правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - передбачених законодавством документів на підтвердження реальності господарської операції з виконання підрядних (будівельних) робіт, позивачем ні під час перевірки ні до матеріалів справи надано не було, та крім того перевіркою контрагента позивача ТОВ «Голден Україна» встановлено відсутність в останнього будь-яких матеріально-технічних та трудових можливостей для здійснення основного виду діяльності.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Голден Україна» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Також , згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було встановлено перевіркою позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій проведених за участю ТОВ «Чароітбуд» по взаємовідносинах з ТОВ «Голден Україна» (які взагалі не були надані позивачем ні під час перевірки ні до матеріалів справи) у перевіряємому періоді не підлягають до врахування при веденні податкового обліку як такі, що складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, зокрема вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України за № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами та доповненнями), вимог Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку всі первинні документи (в тому числі, але не виключно податкові накладні) від імені ТОВ «Голден Україна» підписувалися невідомою особою, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не можуть формуватися податкові зобов'язання та податковий кредит.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ТОВ «Голден Україна» були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), який був директором (а також єдиним засновником та бухгалтером) ТОВ «Голден Україна» (код ЄДРПОУ 38105232) на час здійснення взаємовідносин із позивачем, будучи допитаним в якості свідка по кримінальній справі, повідомив, що він зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я за винагороду в 100 дол. США, без мети здійснення підприємницької діяльності, статутний фонд не формував, печатки підприємства на замовляв та не отримував, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме - договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, він не складав та не підписував, податкову звітність не складав, не підписував, до ДПС не подавав та нікого не уповноважував на проведення таких дій.

А отже, на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит з ПДВ а також декларуватися валові витрати.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Голден Україна» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Голден Україна» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент ТОВ «Голден Україна» особисто фактично не міг виконувати підрядних (ремонтних) робіт (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього матеріально-технічних можливостей та трудових ресурсів (на підприємстві працює одна особа), а доказів щодо укладення ТОВ «Голден Україна» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було.

Зважаючи на вищевикладене, та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Голден Україна» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Голден Україна» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 р. № 0003462220 та № 0003472220.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 17.10.2013 р.