Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/11732/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 16:47 № 826/11732/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Альфа-Брокер Консалтинг» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.13р. № 0002592208 та № 0002602208 За участю представників:

Від позивача: Віценко А.Г.

Від відповідача: Ткач С.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.09.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП «Альфа-Брокер Консалтинг» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.13р. № 0002592208 та № 0002602208.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та винесено податкові повідомлення-рішення від 07.03.13р. № 0002592208 та № 0002602208. Встановлені порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що встановлені за результатами проведеної перевірки порушення підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Альфа-Брокер Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АБК-Буд» за період 01.01.2009р. по 30.09.2012р. За результатами перевірки складено акт від 14.02.13р. за № 127/22-08/31111779 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме:

п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 11 906,38 грн., в тому числі по періодам: за півріччя 2009 року - 4 583,33грн., за 1 квартал 2010 року - 7 323,05 грн.

пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 525,11 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2009 року - 3 666,67 грн. та за березень 2010 року - 5 858,44 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення рішення :

№0002592208 від 07.03.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9 154,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 7 323,00грн. та штрафні санкції в розмірі 1 831,00грн.

№0002602208 від 07.03.13р. яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 5 858,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених при взаємовідносинах з ТОВ«АБК-Буд», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «АБК-Буд», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Відповідно до наданої позивачем підтверджуючої документації, судом встановлено, що, між позивачем та ТОВ «АБК-Буд» 02.02.2010р. укладено договір купівлі-продажу обладнання № 4. Вказаний договір зі сторони ТОВ «АБК-Буд» підписано директором що діє на підставі статуту ОСОБА_3

Умовами договору встановлено, що ТОВ «АБК-Буд» зобов'язувалось поставити позивачу товар найменування, кількість та ціна якого визначаються видатковими накладними що є невід'ємною частиною цього договору.

Також із змісту вказаного договору вбачається, що поставка товару повинна би була здійснюватись на умовах Incoterms - EXW, тобто продавець виконує свої обов'язки стосовно поставки, коли він передає товар у розпорядження покупців на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі тощо).

З аналізу наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вбачається, що поставка товарів позивачу здійснювала автопідприємством ТОВ «АБК-Буд», а саме відвантаження та перевезення товару відповідно до вказаної документації здійснював водій ОСОБА_3, при цьому позивачем не надано суду доказів укладення додаткових угод чи договору з ТОВ «АБК-Буд», щодо надання послуг перевезення, а також не надано доказів оплати таких послуг.

Слід зауважити що як договір так і уся інша документація надана позивачем в підтвердження товарності договору укладеного з ТОВ «АБК-Буд» підписана від імені вказаного контрагента гр. ОСОБА_3

Разом з тим, Постановою Богунського районного суду м. Житомира по справі № 1-п-292/2012 по обвинувачень ОСОБА_3 за ч. 1, 2 ст. 205, ч.2 ст. 358, ч.2 ст. 366 КК України встановлено, що ОСОБА_3 придбано ТОВ «АБК-Буд» з метою прикриття незаконної діяльності. Також Постановою встановлено, що ОСОБА_3 не мав і не має зв'язку з вказаним підприємством та жодним чином не впливав та не вливає на їх діяльність.

Вказана Постанова суду набрала законної сили, а тому у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені нею обставини є обов'язковими для адміністративного суду.

З аналізу наведених фактичних обставин вбачається, що надана позивачем в підтвердження товарності правочину документація підписана від імені ТОВ «АБК-Буд» особою, яка заперечила факт зайняття господарською діяльністю від імені ТОВ «АБК-Буд», що, в свою чергу, підтверджено Постановою Богунського районного суду м. Житомира.

За таких обставин судом також не приймаються до уваги надані позивачем до матеріалів справи копії прибуткових накладних № ПН-0000001 від 09.02.10р., № ПН-0000002 від 12.02.10р., № ПН-0000003 від 12.02.10р., довіреностей на отримання матеріальних цінностей №5 від 08.02.10р., № 6 від 11.02.10р., № 7 від 12.02.10р., а також податкових накладних №1 від 09.02.10р., №2 від 12.02.10р., №3 від 12.02.10р.

Також судом не приймаються до уваги, як належний доказ, надані позивачем фотознімки обладнання, оскільки з таких неможливо встановити, де таке обладнання знаходиться, та чи дійсно воно придбавалось у ТОВ «АБК-Буд».

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит та валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «АБК-Буд» щодо виконання укладеного договору, оскільки у ТОВ «АБК-Буд» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а підприємство створено з метою мінімізації податкових зобов'язань третіх осіб, операції з ТОВ «АБК-Буд» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Нормами податкового законодавства чинними на час виникнення правовідносин, як для формування валових витрат так і податкового кредиту встановлювалось правило, щодо обов'язкового підтвердження таких сум належною первинною документацією.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду, договір укладений з ТОВ «АБК-Буд», податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «АБК-Буд».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ «АБК-Буд» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодаства, та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, позивач та ТОВ «АБК-Буд» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Альфа-Брокер Консалтинг» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук