Постанова

від 10.09.2013 по справі 815/5652/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5652/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Скачок Р.В.

за участю:

представника позивача - Шаркової Н.Р.

представника відповідачів - Копиці С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Аркадія» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

2 серпня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Аркадія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування: наказу відповідача від 13.06.2013 року № 1675; податкових повідомлень-рішень від 17.07.2013 року № 0001912230 та № 0001922230.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, у заяві про уточнення позовних вимог та у письмовому узагальненні позиції та доказової бази позивача. (а.с.2-10, 139-146, 148-150)

Представник відповідачів заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. (а.с.122-128)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 09.02.1995 року Приватне акціонерне товариство «Аркадія» (далі - позивач / ПрАТ «Аркадія») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код: 20932941, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24. (а.с.52, 59-60, 169-190)

28.02.1995 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за № Ч-2510 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач № 1 / ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області). (а.с.129)

Відповідачем - державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач № 2 / ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) на адресу позивача надіслано запит від 29.08.2012 року за вих. № 33447/10/22-5 (а.с.24), у якому, на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та пп. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань), відповідач № 2 просив надати протягом терміну, встановленого законодавством, інформацію та її документальне підтвердження (завірені копії угод, контрактів, податкових накладних, видаткових накладних (актів прийому/передачі), актів виконаних робіт чи наданих послуг, банківських виписок, платіжних доручень, довіреностей на отримання товару, ТТН, угод транспортування та зберігання товару, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за вказані податкові періоди, декларації ПДВ з додатком 5 за перевіряємий період, ВМД, виписка рахунків 361, 631, 311 тощо в 1 екземплярі) з питань відносин із ТОВ «ГМФ», код ЄДРПОУ 34486030, за період 07.2011 рік та ТОВ «Міранда Груп», код ЄДРПОУ 37459413, за період 06.2011 рік.

На вищезазначений запит відповідача № 2 ПрАТ «Аркадія» 10.09.2012 року надані пояснення та їх документальні підтвердження (а.с.25-27), а саме:

- договір на комплексне просування Інтернет-ресурсу № 3005-I від 30.05.2011 року;

- договір № Р2206 про надання рекламних послуг від 22.06.2011 року;

- акт 1/11 від 29.07.2011 року;

- додаток № 1 від 27.06.2011 року;

- акт №1 від 29.07.2011 року;

- технічне завдання;

- платіжні доручення: № 352 від 08.07.2011 року; № 353 від 08.07.2011 року; № 437 від 08.08.2011 року; № 438 від 08.08.2011 року;

- податкові накладні: № 443 від 29.07.2011 року; № 442 від 29.07.2011 року; № 92 від 22.06.2011 року;

- накладна № 15 від 22.06.2011 року;

- рахунок № 15 від 22.06.2011 року;

- реєстри отриманих податкових накладних за червень 2011 року та за липень 2011 року.

Вказаний лист-відповідь позивача отримано відповідачем № 2 10.09.2012 року. (а.с.25)

З 13.06.2013 року по 20.06.2013 року, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 13.06.2013 року № 1675 (а.с.130), та згідно направлення від 13.06.2013 року № 001741/1616 (а.с.206), службовою особою відповідача № 2 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Аркадія» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «ГМФ», код ЄДРПОУ 34486030, та ТОВ «Міранда Груп», код ЄДРПОУ 37459413, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.06.2013 року № 3615/22-5/20932941. (а.с.14-21)

Згідно акту, для проведення перевірки було надано наступні документи: установчі документи; звітна податкова декларація з додатками; реєстр отриманих податкових накладних; податкові накладні від ТОВ «ГМФ» та ТОВ «Міранда Груп»; договори; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, 281; платіжні доручення.

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 22421,41 грн., у тому числі по періодам звітності: червень 2011 року - 3348,91 грн.; липень 2011 року - 19072,50 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Аркадія» безпідставно в декларації з податку на прибуток включило до складу валових витрат по постачальнику ТОВ «ГМФ» та ТОВ «Міранда Груп» на загальну суму 112107,05 грн., чим занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 25784,6 грн., у тому числі по періодам звітності: податок на прибуток в II кварталі 2011 року на загальну суму 3851,2 грн.; податок на прибуток в III кварталі 2011 року на загальну суму 21933,4 грн.

Згідно змісту даного акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем № 2 виходячи з наступного, зокрема:

- при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість, в результаті опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість між підприємствами ТОВ «ГМФ», ТОВ «Міранда Груп», встановлених програмним продуктом Система «Податковий блок», встановлено розбіжності;

- факт транспортування та вантажні роботи підтвердити неможливо, оскільки підприємством не було надані документи, які б підтверджували фактичне перевезення, відвантаження/розвантаження вантажу (ТТН);

- відповідно до актів перевірки ТОВ «Міранда Груп» та ТОВ «ГМФ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 2011 року, встановлено:

- ТОВ «Міранда Груп» та ТОВ «ГМФ» не звітують про наявність основних фондів;

- не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Міранда Груп» та ТОВ «ГМФ» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- згідно висновку акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2268/23-04/34486030 від 27.10.2011 року щодо ТОВ «ГМФ» (а.с.231-244), перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГМФ» в тому числі: п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ГМФ» з зазначеними додатках №№ 1, 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями;

- згідно висновку акту ДПІ у Кіровоградському районі м. Дніпропетровська № 177/224/37459413 від 09.04.2012 року щодо ТОВ «Міранда Груп» (а.с.207-230), перевіркою встановлено порушення ТОВ «Міранда Груп» в тому числі: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Міранда Груп» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Міранда Груп» з контрагентами постачальниками, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

До акту додані розрахунки фінансових санкцій. (а.с.132, 134)

Податковим повідомленням-рішенням відповідача № 1 від 17.07.2013 року № 0001912230 (а.с.22, 133) позивача повідомлено, що згідно з пп. 2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта документальної перевірки від 03.06.2013 року № 3202/22-5/26542721, встановлено порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) з урахуванням п. 11 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 27191 грн., в тому числі за основним платежем - 22421,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4769,13 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача № 1 від 17.07.2013 року № 0001922230 (а.с.23, 131) позивача повідомлено, що згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки від 26.06.2013 року № 3615/22-5/20932941, встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 25786 грн., в тому числі за основним платежем - 25784,6 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Не погоджуючись із наказом відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 13.06.2013 року № 1675 та вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області , позивач оскаржив їх у судовому порядку.

В судовому засіданні також встановлено, що 22.06.2011 року між позивачем, як «Замовником», та ТОВ «ГМФ», як «Виконавцем», укладено договір № Р2206 про надання рекламних послуг (а.с.33-34), відповідно до якого, зокрема:

- Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, Замовнику рекламні послуги по рекламуванню виробничо-господарської діяльності Замовника (готельні послуги);

- об'єктом реклами являється комплекс готельних послуг, які надаються Замовником населенню, підприємствам, установам та організаціям;

- кількість, асортимент та вартість послуг, які надаються Замовнику, узгоджуються сторонами у Додатках, які є невід'ємною частиною даного договору;

- Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема:

- попередньо узгоджувати з Замовником кількість, асортимент та вартість рекламних послуг, які надаються за певний період, із зазначенням часових інтервалів, обсягів і звітних матеріалів, необхідних для їх надання;

- власними силами та з власних матеріалів, на власній матеріальній базі виготовити необхідні ескізи, тексти, оригінали-макети (слайди, відеокасети, магнітні записи, фільми і т.п.) та надати їх на затвердження Замовнику;

- Замовник приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема:

- затвердити опис рекламних послуг, узгодити з Замовником кількість, асортимент та вартість необхідних рекламних послуг протягом певного періоду;

- затвердити зразки рекламної продукції, яка підлягає тиражуванню, розміщенню або опублікуванню;

- надати інформацію, необхідну для виготовлення реклами (технічні дані, опис продукції, послуг і т.п.);

- своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги, які надаються за договором;

- послуги, які надаються Виконавцем в рамках договору, Замовник оплачує виходячи з вартості узгоджених в акті приймання-передачі фактично наданих Виконавцем рекламних послуг;

- розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця або шляхом оплати векселем;

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, тощо.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору про надання рекламних послуг за весь період його дії, позивачем суду також надано, зокрема (а.с.35-40):

- Додаток № 1 приймання-передачі наданих рекламних послуг від 27.06.2011 року;

- протоколи узгодження від 29.07.2011 року: прайс-листа, візитної картки, рекламного конверта, рекламного буклету;

- акт № 1 приймання-передачі наданих рекламних послуг від 29.07.2011 року;

- податкові накладні.

30.05.2011 року між позивачем, як «Замовником», та ТОВ «ГМФ», як «Виконавцем», укладено договір на комплексне просування Інтернет-ресурсу № 3005-И (а.с.41-42), відповідно до якого, зокрема:

- Виконавець приймає веб-сторінку в сеті Інтернет та розробляє стратегію комплексного просування ресурсу. Після створення, стратегія комплексного просування описується в Додатку № 1 до цього договору;

- згідно зі стратегією комплексного просування (Додаток № 1), Виконавець здійснює заходи по комплексному просуванню ресурсу. Перелік та вартість заходів визначається в Додатковій угоді № 1 до даного договору, підписується Сторонами за результатами виконання робіт;

- оплата робіт, наданих у відповідності з даним договором та додатковою угодою до цього договору, здійснюється Замовником платежами шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця згідно акта виконаних робіт;

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк закінчення дії договору - 31 грудня 2011 року, тощо.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору на комплексне просування Інтернет-ресурсу за весь період його дії, позивачем суду також надано, зокрема (а.с.43-49, 116-121):

- Додаток № 1 від 30.05.2011 до договору «Технічне завдання»;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1/11 від 29.07.2011 року;

- Щомісячне надання звіту;

- роздруківку з Інтернет-сайту програми для розкручування і просування сайтів CS Yаzzle;

- роздруківку головної сторінки сайту позивача;

- податкові накладні.

За рахунком ТОВ «Міранда Груп» № 15 від 22 червня 2011 року позивачем придбано канцелярські товари на загальну суму, в т.ч. з ПДВ, 20093,47 грн. (16744,56 грн.+3348,91 грн.) (а.с.28)

На підтвердження придбання позивачем у ТОВ «Міранда Груп» канцелярських товарів за рахунком № 15 від 22 червня 2011 року позивачем суду також надано (а.с.29-32, 88-115):

- накладну № 15 від 22 червня 2011 року;

- податкову накладну від 22.06.2011 року № 92;

- наказ № 8 від 11.03.2011 року по підприємству позивача щодо забезпечення постійного розміщення в кожному номері готелю «Аркадія» певних канцелярських товарів; забезпечення на постійній основі закупки відповідних канцелярських товарів;

- довідку про придбання канцтоварів в 2011 році;

- письмові договори поставки канцтоварів за 2011 рік з іншими постачальниками та докази щодо їх виконання сторонами;

- накладні на внутрішнє переміщення канцтоварів.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, в т.ч. на підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем суду також надано, зокрема (а.с.151-168, 192-204):

- банківські виписки;

- податкові декларації з податку на додану вартість за спірний період з додатками до них та квитанціями про їх отримання відповідачем.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.08.2013 року (а.с.62-63), 22.06.2006 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМФ», ідентифікаційний код: 34486030, станом на момент укладання договорів з позивачем (30.05.2011 року та 22.06.2011 року) та виконання договірних зобов'язань у перевіряємий період (липень 2011 року) ТОВ «ГМФ»: зареєстровано; місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71/7, - не змінено.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.08.2013 року (а.с.61), 05.01.2011 року виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Міранда Груп», ідентифікаційний код: 37459413. Станом на момент укладання договору з позивачем (22.06.2011 року) та виконання договірних зобов'язань у перевіряємий період (червень 2011 року) ТОВ «Міранда Груп»: зареєстровано; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 4, - не змінено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-ІV (далі - ГК України), Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі - ЦК України), Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (далі - Порядок № 1245).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі:

- податкових декларацій (розрахунків),

- фінансової, статистичної та іншої звітності,

- регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,

- первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також

- отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. 9 Порядку № 1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Пунктом 10 Порядку № 1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє:

- наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації;

- наявність інформації в системі органів державної податкової служби;

- відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку. (п. 11 Порядку № 1245)

Відповідно до п. 16 Порядку № 1245 у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України:

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у

листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не

випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

- відповідачем № 2 фактично проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача № 2 від 29.08.2012 року за вих. № 33447/10/22-5 надані позивачем та отримані відповідачем № 2 10.09.2012 року, - тобто у встановлений законодавством строк (протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту), що спростовує наявність обставин, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, які послужили підставою для проведення спірної перевірки.

При цьому, посилання представника відповідачів в судовому засіданні на правомірність проведення перевірки позивача на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, виходячи з надання позивачем, на думку відповідачів, відповіді, яка не спростовує отриману відповідачем № 2 інформацію, - є необґрунтованим та законодавчо безпідставним.

Крім того, вищезазначений запит відповідача № 2 не відповідає вимогам абз. 1, 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України та п.п. 9, 10 Порядку № 1245, зокрема в ньому відсутні підстави для надіслання запиту, визначені абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, що звільняє позивача від обов'язку надання відповіді на такий запит та свідчить про протиправність дій відповідача № 2 щодо призначення та, відповідно, проведення спірної документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Доказів на підтвердження наявності інших обставин, передбачених ст. 78 ПК України для проведення спірної документальної позапланової перевірки, суду не надано.

Тобто, відповідачем № 2 не доведено правомірність проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами проведення якої складено акт від 26.06.2013 року № 3615/22-5/20932941;

- станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій із ТОВ «ГМФ» та ТОВ «Міранда Груп», зазначені товариства: зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства, як юридичні особи, як платники податків, в т.ч. ПДВ; їх місцезнаходження не змінені;

- у змісті та висновках вищенаведених актів по контрагентам позивача йде посилання на ст. 228 ЦК України.

Проте, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З урахуванням того, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, - доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідного вироку(-ів) суду немає;

- законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов'язує.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників робіт (послуг) по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань;

- дослідженими в судовому засіданні доказами по справі у їх сукупності, з урахуванням специфіки досліджених договірних правовідносин, доведено правильність декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період.

При цьому слід зазначити, що:

- придбання позивачем у ТОВ «Міранда Груп» канцелярських товарів за рахунком (№ 15 від 22 червня 2011 року) - є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства;

- правова позиція відповідачів, по суті, що товарно-транспортні накладні є обов'язковими документами, що доводять зв'язок із фінансово-господарською діяльністю саме за договорами: надання рекламних послуг; з комплексного просування Інтернет-ресурсу; купівлі-продажу/поставки товару, - є помилковою, необґрунтованою та законодавчо безпідставною;

- інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскарженого наказу та податкових повідомлень-рішень відповідачами суду не наведено та не надано;

тому:

- висновки відповідачів про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - є необґрунтованими та безпідставними;

відповідно:

- наказ від 13.06.2013 року № 1675 та податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0001912230 та № 0001922230 - прийняті відповідачами не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Аркадія» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року № 1675.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.07.2013 року № 0001912230 та № 0001922230.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 10 вересня 2013 року.

Суддя М.Г. Цховребова

10 вересня 2013 року