Ухвала

від 19.03.2014 по справі 815/5652/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5652/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Кравченко К.В. та Градовського Ю.М.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Шаркової Наталі Робертівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Аркадія" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Аркадія" (далі ПрАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування наказу відповідача про проведення перевірки від 13 червня 2013 року за №1675 та податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2013 року за №0001912230 та за №0001922230.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що вказаний наказ прийнятий всупереч норм податкового законодавства та є таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач на письмовий запит ДПІ надав письмові пояснення та копії первинних документів, а отже підстави для проведення позапланової перевірки були відсутні. Крім того, ПрАТ наголошувалось, що висновки податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість (далі ПДВ) є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, оскільки всі правочини, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит, мали реальний характер та виконані в повному обсязі з оформленням відповідних первинних документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ ДПІ від 13 червня 2013 року за №1675. Крім того, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2013 року за №0001912230 та за №0001922230.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 13 червня 2013 року по 20 червня 2013 року, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі ПК України) на підставі наказу ДПІ від 13 червня 2013 року за №1675 та згідно направлення від 13 червня 2013 року за №001741/1616 фахівцем відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ щодо документального підтвердження господарських відносин позивача із ТОВ "ГМФ" та ТОВ "Міранда Груп" їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26 червня 2013 року за № 3615/22-5/20932941, яким встановлено порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 22421,41 грн., у тому числі по періодам звітності: червень 2011 року - 3348,91 грн.; липень 2011 року - 19072,50 грн. та порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого було занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 25784,60 грн., у тому числі по періодам звітності: податок на прибуток в II кварталі 2011 року на загальну суму 3851,20 грн.; податок на прибуток в III кварталі 2011 року на загальну суму 21933,40 грн..

На підставі акта проведеної перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року №0001912230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 27191,00 грн., в тому числі за основним платежем - 22421,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4769,13 грн., а також за №0001922230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 25786,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25784,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн..

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ і стало підставою для звернення ПрАТ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача №2 від 29 серпня 2012 року спростовують наявність обставин, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України для проведення позапланової перевірки. Крім того, суд першої інстанції вважав, що висновки ДПІ про нереальність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

З копії оскаржуваного наказу, а також з заперечень на адміністративний позов вбачається, що перевірка була проведена на підставі пп.78.1.1, 78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, відповідачем не надано достатніх доказів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. В справі знаходяться два акта проведених перевірок контрагентів позивача ТОВ "ГМФ" та ТОВ "Міранда Груп", які, між тим, не можуть бути свідченнями про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки акт №2268/23-04/34486030 від 27 жовтня 2011 року про результати перевірки ТОВ "ГМФ" складений взагалі без прив'язки до будь-яких контрагентів ТОВ "ГМФ", в тому числі і ПрАТ, цим актом не досліджувались правовідносини ТОВ "ГМФ" та позивача або позивача з іншими суб'єктами господарювання. Стосовно ж акта №177/224/37459413 від 09 квітня 2012 року про проведення перевірки ТОВ "Міранда Груп" слід зазначити, що п.3 Розділу 4 (Висновок) вказувалось, що ПрАТ, на ряду з іншими, особами є ймовірним транзитером або вигодонабувачем по ланцюгу продажу товарів від ТОВ "Міранда Груп", проте, припущення податкового органу не підтверджені реальними матеріалами також не можуть слугувати базою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, зі справи випливає, що ДПІ 29 серпня 2012 року було направлено запит позивачу про надання інформації та її документального підтвердження, на який ПрАТ листом за №244 було направлено ДПІ відповідні пояснення та додатки. Отримання зазначеного листа 10 вересня 2012 року, тобто в межах десяти робочих днів, а також наявність відповідних додатків підтверджується відбитком печатки вхідної кореспонденції на копії відповіді ПрАТ (а.с. 25).

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ ДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ від 13 червня 2013 року за №1675 є неправомірним, прийнятим всупереч норм податкового законодавства, оскільки підстави для проведення позапланової перевірки були відсутні.

Стосовно формування валових витрат та податкового кредиту колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2011 року позивачем було укладено договір поставки з ТОВ "Міранда Груп", за умовами якого вказане ТОВ зобов'язується поставити позивачу канцелярські товари в асортименті та на умовах, вказаних в договорі.

На підтвердження реальності вказаного правочину та правомірного формування витрат та податкового кредиту ПрАТ надано до суду рахунок ТОВ "Міранда Груп" за №15 від 22 червня 2011 року, з якого вбачається, що позивачем придбано канцелярські товари на загальну суму 20093,47 грн., також було надано: накладну про отримання товару за №15 від 22 червня 2011 року, податкову накладну від 22 червня 2011 року за №92, наказ за №8 від 11 березня 2011 року по підприємству позивача щодо забезпечення постійного розміщення в кожному номері готелю "Аркадія" канцелярських товарів, довідку про придбання канцтоварів в 2011 році, письмові договори поставки канцтоварів за 2011 рік з іншими постачальниками та докази щодо їх виконання сторонами та банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем отриманих товарів.

Крім того, встановлено, що 22 червня 2011 року між позивачем та ТОВ "ГМФ" (виконавець) укладено договір за №Р2206 про надання рекламних послуг, за яким виконавець зобов'язується надати позивачу рекламні послуги по рекламуванню виробничо-господарської діяльності ПрАТ (готельні послуги).

За умовами вказаного договору виконавець приймає на себе зобов'язання, зокрема, про попереднє узгодження з замовником кількість, асортимент та вартість рекламних послуг, які надаються за певний період, із зазначенням часових інтервалів, обсягів і звітних матеріалів, необхідних для їх надання, виготовлення необхідних ескізів, текстів, оригіналів-макетів (слайди, відеокасети, магнітні записи, фільми і т.п.) власними силами та з власних матеріалів, на власній матеріальній базі. В свою чергу позивач зобов'язується: затвердити опис рекламних послуг, затвердити зразки рекламної продукції, яка підлягає тиражуванню, розміщенню або опублікуванню, надати інформацію, необхідну для виготовлення реклами (технічні дані, опис продукції, послуг і т.п.) та інші обов'язки.

На підтвердження виконання договору про надання рекламних послуг позивачем суду було надано Додаток за №1 приймання-передачі наданих рекламних послуг від 27 червня 2011 року, протоколи узгодження від 29 липня 2011 року: прайс-листа, візитної картки, рекламного конверта, рекламного буклету, складання яких було обумовлено положеннями договору про надання рекламних послуг, акт №1 приймання-передачі наданих рекламних послуг від 29 липня 2011 року, податкові накладні.

Також, 30 травня 2011 року між позивачем ТОВ "ГМФ" (виконавець), укладено договір на комплексне просування Інтернет-ресурсу за №3005-И, відповідно до якого, зокрема виконавець приймає веб-сторінку в сеті Інтернет та розробляє стратегію комплексного просування ресурсу. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору на комплексне просування Інтернет-ресурсу позивачем суду було надано: додаток № 1 від 30 травня 2011 року до договору "Технічне завдання", акт приймання-передачі наданих послуг за № 1/11 від 29 липня 2011 року, щомісячне надання звіту, роздруківку головної сторінки сайту позивача та податкові накладні.

Тому враховуючи все вищевикладене та оскільки договори позивача з контрагентами (ТОВ "ГМФ" та ТОВ "Міранда Груп") в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг та товарів канцелярського призначення, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "ГМФ" та ТОВ "Міранда Груп".

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський