Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/14941/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року № 826/14941/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 р. № 0005802280, № 0005812280 та № 0005822280

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 р. № 0005802280, № 0005812280 та № 0005822280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14941/13-а та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2013 р.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 26.04.2013 р. № 0005802280, № 0005812280 та № 0005822280.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає про те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Адольфо Дизайн» вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 180 849 грн., також щодо завищення позивачем рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в розмірі 92 814 грн., та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 287 347 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судове засідання 08.10.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 08.10.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «КТМ Групп», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «КТМ Групп» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що відповідно до пояснень гр. ОСОБА_3, який був засновником та директором ПП «КТМ Групп» у періоді здійснення правовідносин із ТОВ «Адольфо Дизайн» (що підтверджується зокрема витягом з ЄДРПОУ, наданим до матеріалів справи), останній в протоколі допиту свідка по кримінальній справі пояснив, що став засновником та директором ПП «КТМ Групп» без мети ведення господарської діяльності (за грошову винагороду); фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві не вів; договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні підписував без їх вивчення та розуміння їх суті за вказівкою громадянина на ім'я ОСОБА_7; місцезнаходження установчих документів та печатки ПП «КТМ Групп» йому не відомо; податкової звітності по підприємству до контролюючих органів він не подавав.

Також, представник відповідача зазначив про те, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ПП «КТМ Групп» щодо поставки (продажу) товару (тканини, фурнітура та прикладні матеріали) від зазначеного контрагента до позивача, або від іншого перевізника до позивача (у разі укладення договору на перевезення товару з іншим контрагентом), зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання доказів наявності у такого контрагента ПП «КТМ Групп» матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, інше) та трудових можливостей (достатньої кількості працівників) для здійснення такого виду господарської діяльності, як поставка (перевезення) товару у значних обсягах та на великі суми.

Зважаючи на неприбуття позивача в судове засідання 08.10.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/14941/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивача було належним чином повідомлено листом від 08.10.2013 р., що був отриманий останнім 14.10.2013 р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Так, в листі від 08.10.2013 р. про перехід до розгляду справи № 826/14941/13-а в поряду письмового провадження, що був отриманий позивачем 14.10.2013 р., судом було надано час позивачу протягом 7-ми днів, з дня отримання такого листа, для подання всіх додаткових документів та доказів на обґрунтування його нормативно-правової позиції по справі, які ще не були ним подані.

Однак, станом на 29.10.2013 р., інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні 08.10.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Адольфо Дизайн» (код ЄДРПОУ 34619696) з питань правильності обчислення, повноти та своєчасного внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентом ПП «КТМ Груп» (код за ЄДРПОУ 36506289) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 03.04.2013 року № 883/22.84 5/34619696, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 180 849 грн., також щодо завищення позивачем рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в розмірі 92 814 грн., та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 287 347 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «КТМ Груп» (код за ЄДРПОУ 36506289), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу) товару, а саме: тканини, фурнітура та прикладні матеріали у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005802280 від 26.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92 814,00 грн.;

- № 0005812280 від 26.04.2013 р., яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 271 274, 00 грн., з яких: за основним платежем 180 849,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 90 425,00 грн.;

- № 0005822280 від 26.04.2013 р., яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 431 022,00 грн., з яких: за основним платежем 287 347,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 143 675,00 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 26.04.2013 р. № 0005802280, № 0005812280 та № 0005822280 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві позивач не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді (з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «КТМ Груп» (код за ЄДРПОУ 36506289), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу) товару, а саме: тканини, фурнітура та прикладні матеріали у великих обсягах та на значні суми.

Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем ТОВ «Адольфо Дизайн» в особі директора Волошинської Т.В. (Покупцем) та контрагентом ПП «КТМ Груп» в особі директора ОСОБА_3 (Постачальником) було укладено Договір поставки товару № 05/05 від 05.05.2012 р.

У відповідності до умов зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується передати визначений договором товар, а Покупець прийняти такий товар та оплатити його. Найменування товару: тканини, фурнітура та прикладні матеріали. Місце поставки товару за Договором є франко-склад Постачальника.

Також, згідно умов даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику грошову суму у безготівковій формі шляхом подання відповідних платіжних доручень до фінансової установи на перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, що вказаний у договорі

Так, за поставку фурнітури для виробництва одягу в асортименті, тканин та інших товарів згідно номенклатури, на підставі відповідних рахунків-фактур, ПП «КТМ Груп» було виписано на користь ТОВ «Адольфо Дизайн» видаткові та податкові накладні, що в подальшому стали підставою для включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2012 р. в сумі 19 675,00 грн., за квітень 2012 р. в сумі 38 910,00 грн., за травень 2012 р. в сумі 68 906,00 грн., за червень 2012 р. в сумі 66 216,00 грн., за липень 2012 р. в сумі 79 953,17 грн., що також відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за березень-липень 2012 р.

Розрахунки між підприємствами було проведено у безготівковій формі, та позивачем на користь ПП «КТМ Груп» в оплату поставлених товарів було перераховано грошових коштів на загальну суму 1 641 979,00 грн, (в т.ч. ПДВ 273 663,18 грн.), що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ПП «КТМ Груп», на підставі виписаних контрагентом податкових накладних на загальну суму ПДВ 273 663,18 грн. (перелік та копії яких містяться в матеріалах справи), позивачем у перевіряємому періоді було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в загальному розмірі 273 663,18 грн., а також включено до складу валових витрат - витрати у розмірі 1 368 315,82 грн., сплачені за такими договірними відносинами з контрагентом ПП «КТМ Груп».

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «КТМ Груп», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ПП «КТМ Груп», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Відповідно до інформації, наведеної в постанові про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (створення фіктивного підприємництва, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України від 22.10.2012 р.), що був засновником та директором ПП «КТМ Груп» станом на час здійснення правовідносин із позивачем, вбачається наступне.

У провадженні СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 79-00264, порушена за фактами фіктивного підприємництва, а саме придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ст. 205 ч. 2 КК України.

Так, в ході проведення досудового слідства по даній кримінальній справі, контролюючими органами було встановлено, що приблизно 14-15 січня 2012 року гр. ОСОБА_3 (засновник та директор ПП «КТМ Груп» станом на час здійснення правовідносин із позивачем), знаходячись у м. Києві по вулиці Виборзькій, вступив у попередню змову з особою на ім'я ОСОБА_7, за вказівкою якого гр. ОСОБА_3 було призначено на посаду директора ПП «КТМ Груп» (код ЄДРІІОУ 36506289) з метою прикриття незаконної діяльності останнього, та без наміру здійснення діяльності.

При цьому, ОСОБА_3 підписав 27.01.2012 року рішення від імені Приватного підприємства «КТМ Груп», яким призначив себе на посаду директора даного товариства, а також Статут «КТМ Груп», як він сам особисто пояснив при допиті в якості свідка, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом підприємства.

Також, 27.01.2012 року ОСОБА_3 підписав довіреність, якою уповноважив громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представляти його інтереси як директора ПП «КТМ Груп» в усіх державних установах та організаціях, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного суб'єкта підприємництва ПП «КТМ Груп»

Отже, підписання ОСОБА_3 реєстраційних документів ПП «КТМ Груп», дало змогу невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_7 здійснювати незаконну діяльність, незаконно користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом реєстрації такого товариства на ОСОБА_3

Таким чином, як підтверджується наявним матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, гр. ОСОБА_3, являючись засновником та директором контрагента позивача ПП «КТМ Груп», для прикриття незаконної діяльності невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_7, достовірно знаючи, що придбає товариство без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ПП «КТМ Груп», також те, що підприємство не буде фактично знаходитися за адресою: м. Київ, вул. Сімферопольська, 3/2, а також те, що він, як одноособовий учасник приватного підприємства ніякого майна до Статутного фонду ПП «КТМ Груп» не вносив та вносити не буде, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на прикриття незаконної діяльності підприємства, заподіяв велику матеріальну шкоду державі.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 26.07.2012 р., здійсненого при досудовому проваджені по кримінальній справі № 79-00264 (порушеної за фактами фіктивного підприємництва, а саме придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ст. 205 ч. 2 КК України), останній пояснив, що став засновником та директором ПП «КТМ Групп» без мети ведення господарської діяльності (за грошову винагороду); фактично фінансово-господарську діяльність на зазначеному підприємстві не вів; договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні підписував без їх вивчення та розуміння їх суті за вказівкою громадянина на ім'я ОСОБА_7; місцезнаходження установчих документів та печатки ПП «КТМ Групп» йому не відомо; податкової звітності по підприємству до контролюючих органів він не подавав.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «КТМ Групп» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), відсутнє вільне волевиявлення учасників правочину - ОСОБА_3 став засновником та директором ПП «КТМ Групп» без мети ведення господарської діяльності (за грошову винагороду); договори, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні підписував без їх вивчення та розуміння їх суті за вказівкою громадянина на ім'я ОСОБА_7 (тобто без власної волі) (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - передбачених законодавством документів на підтвердження реальності господарської операції з поставки товару (зокрема але не виключно - товарно-транспортних накладних) позивачем ні під час перевірки ні до матеріалів справи надано не було.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ПП «КТМ Групп» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ПП «КТМ Групп» - за місцем його реєстрації не знаходиться (свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою податкового органу 31.08.2012 р., тобто наступного місяця після правовідносин із позивачем, з підстав відсутності поставок товару та не надання декларацій), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу надавати послуги з поставки (продажу) товару (на своїх складах, наявність яких не підтверджена жодними доказами у справі) у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, як також підтверджується наявними у справі доказами, 15.04.2013 р. було припинено юридичну особу контрагента позивача ПП «КТМ Групп», що в свою чергу знову підтверджує факт реєстрації такого суб'єкта господарювання без мети здійснення тривалої господарської діяльності та отримання прибутку.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Також , згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було встановлено перевіркою позивача та підтверджується наявними матеріалами справи, первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій проведених за участю ТОВ «Адольфо Дизайн» по взаємовідносинах з ПП «КТМ Групп» у перевіряємому періоді не підлягають до врахування при веденні податкового обліку як такі, що складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, зокрема вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України за № 88 від 24.05.1995 р. (із змінами та доповненнями), вимог Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку всі первинні документи (в тому числі, але не виключно податкові накладні) від імені ПП «КТМ Групп» підписувалися директором ОСОБА_3, який при допиті в якості свідка по кримінальній справі особисто зазначив про їх підписання без власної волі, за вказівкою невстановленої слідством особи, та реєстрацію зазначеного суб'єкта господарювання (ПП «КТМ Групп») на своє ім'я за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності.

А отже, на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не можуть формуватися податкові зобов'язання та податковий кредит, а також валові витрати.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ПП «КТМ Групп» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ПП «КТМ Групп» щодо поставки товару (тканини, фурнітури та прикладних матеріалів у великих обсягах та на значні суми) від зазначеного контрагента до позивача (або іншим перевізником у випадку укладення договору поставки з іншим контрагентом), зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, тощо, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом або особисто ТОВ «Адольфо Дизайн» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності доведення наявності в останнього необхідних матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання, хоча саме зазначене було передбачено умовами Договору поставки.

Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару наведеним вище контрагентом ПП «КТМ Групп» (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Адольфо Дизайн» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ саме від контрагента ПП «КТМ Групп», або іншого контрагента у разі укладення окремого договору із перевізником) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ПП «КТМ Групп», а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано доказів укладення його контрагентом або особисто ТОВ «Адольфо Дизайн» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань ПП «КТМ Групп» перед позивачем щодо поставки товару, оскільки також того факту, що ПП «КТМ Групп» мало можливість особисто та власними силами виконати взяті на себе зобовязання з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), що відповідно передбачає необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази (складів, транспорту, інше) та достатніх трудових ресурсів - позивачем належними доказами у справі доведено не було.

Позивачем також не було допустимими доказами по справі доведено суду обґрунтованість причин не надання до перевірки та до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару (зокрема товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від ПП «КТМ Групп» до позивача).

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «КТМ Групп» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «КТМ Групп» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не було допустимими доказами по справі доведено суду зв'язок між витратами на придбання послуг з поставки товару (тканини, фурнітура та прикладні матеріали) у великих обсягах та на значні суми від контрагента ПП «КТМ Групп», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (робіт), із використанням зазначеного товару (тканини, фурнітура та прикладні матеріали) в подальшій господарській діяльності ТОВ «Адольфо Груп» шляхом його подальшого продажу чи використання при виготовлені кінцевої продукції, з метою отримання прибутку, як це передбачає чинне господарське, цивільне та податкове законодавство.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 р. № 0005802280, № 0005812280 та № 0005822280.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.10.2013 р.