Рішення

від 22.10.2013 по справі 904/7329/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.13р. Справа № 904/7329/13 За позовом Приватного підприємства "Ресурс", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Міське ринкове господарство" Нікопольської міської ради, м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 35 400, 00 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача: Фоміна К.В., представник, довіреність №1 від 01.10.2013р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява приватного підприємства "РЕСУРС", м. Нікополь, Дніпропетровська область - далі по тексту - позивача до комунального підприємства "Міське ринкове господарство" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 35400,00грн. на підставі п.2.2 умов довгострокових договорів про надання позивачем відповідачеві послуг з охорони №4/12-МО від 25.06.2012року, №5/12-МО від 01.07.2012року та № 1/13-МО від 12.06.2013року, укладених між позивачем та відповідачем шляхом їх підписання повноважними представниками сторін та скріплених печатками - далі по тексту - Договорів.

Посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1720,50грн. судового збору покласти у повному обсязі на відповідача.

Додатково, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача на загальну суму 35400,00грн. без зазначення конкретного майна, його вартості та його місцезнаходження.

За результатами розгляду позовної заяви вх. № 6968 від 23.09.2013року ухвалою господарського суду від 24.09.2013року було порушено провадження по справі та призначено справу до слухання на 08.10.2013року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.06.2012року за № 4/12-МО, 01.07.2012року за № 5/12-МО та 12.06.2013року за № 1/13-МО між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено вищеназвані Договори, відповідно до п. 1.1. умов яких Виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги з охорони приміщень відповідача (ринків), а відповідач - прийняти та оплатити такі послуги, відповідно до умов даних договорів та додаткових угод до них.

Виконуючи умови п.1.1 умов вищеназваних договорів позивач, починаючи з липня 2012року по липень 2013року у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за умовами вищеназваних договорів щодо надання послуг з охорони приміщень відповідача всього на загальну суму 54600,00грн . , які відповідач прийняв без жодних зауважень щодо їх якості, вартості та своєчасності надання в підтвердження чого сторони підписали та скріпили печатками, відповідно до умов вищеназваних договорів, Акти надання позивачем відповідачеві обумовлених вищеназваними договорами послуг на загальну суму 54600,00грн., які відповідач оплатив частково у сумі 19200,00грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, в якому сторони зазначили, що станом на 01.07.2013року заборгованість відповідача перед позивачем за умовами вищеназваних договорів становить 35400,00грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення п.2.2 умов вищеназваного договору, а саме до 25-го числа кожного місяця та чинного законодавства України своєчасно, згідно банківських виписок, частково у сумі 19200,00грн., оплатив надані йому послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваних Договорів станом на 01.07.2013року виникла заборгованість у сумі 35400,00грн., яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача на підставі умов вищеназваних Договорів та чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідача належним чином судом було двічі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від 24.09.2013року та від 08.10.2013року, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач 01.10.2013року власноручно отримавши ухвалу суду про слухання справи не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

08.10.2013року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 22.10.2013року, у зв'язку з тим, що відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

22.10.2013року в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача та за відсутністю повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2012 року за №4/12-МО, 01.07.2012року за №5/12-МО та 12.06.2013року за №1/13-МО між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено вищеназвані Договори, відповідно до п. 1.1. умов яких Виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги з охорони приміщень відповідача (ринків), а відповідач - прийняти та оплатити такі послуги, відповідно до умов даних договорів та додаткових угод до них, що підтверджується матеріалами справи та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та в копіях, належним чином завірених, залучених до матеріалів справи та по суті не оспорюється відповідачем.

Виконуючи умови п.1.1 умов вищеназваних договорів позивач, починаючи з липня 2012року по липень 2013року у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за умовами вищеназваних договорів щодо надання послуг з охорони приміщень відповідача всього на загальну суму 54600,00грн . , які відповідач прийняв без жодних зауважень щодо їх якості, вартості та своєчасності надання в підтвердження чого сторони підписали та скріпили печатками, відповідно до умов вищеназваних договорів, Акти надання позивачем відповідачеві обумовлених вищеназваними договорами послуг на загальну суму 54600,00грн., які відповідач оплатив частково у сумі 19200,00грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками, в якому сторони зазначили, що станом на 01.07.2013року заборгованість відповідача перед позивачем за умовами вищеназваних договорів становить 35400,00грн., що підтверджується матеріалами справи та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та в копіях, належним чином завірених, залучених до матеріалів справи та по суті не оспорюється відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення п.2.2 умов вищеназваного договору, а саме до 25-го числа кожного місяця та чинного законодавства України своєчасно, згідно банківських виписок, частково у сумі 19200,00грн., оплатив надані йому послуги у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваних Договорів станом на 01.07.2013року виникла заборгованість у сумі 35400,00грн., яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача на підставі умов вищеназваних Договорів та чинного законодавства України.

Посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1720,50грн. судового збору покласти у повному обсязі на відповідача.

Додатково, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача на загальну суму 35400,00грн. без зазначення конкретного майна, його вартості та його місцезнаходження.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально частково було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, отже обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою, укладені між сторонами вищеназвані договори, є договорами про надання послуг, передбачені ст. 901 Цивільного кодексу України, згідно умов якої одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт несплати відповідачем позивачеві наданих послуг на підставі умов вищеназваних Договорів у загальній сумі 35400,00грн. станом на день прийняття рішення підтверджується частково у сумі 24723,00грн., оскільки відповідно до банківських виписок, наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання 22.10.2013року, відповідач у добровільному порядку після порушення провадження у справі, в рахунок оплати наданих послуг за вищеназваними Договорами перерахував позивачеві 17.09.2013року - 4849,00грн. та 04.10.2013року - 5828,00грн., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 35400,00грн . , слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, але такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 24723,00грн., в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5828,00грн. провадження припинити, в решті відмовити.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1487,79грн., з урахуванням того, що 86,30% позовних вимог позивача судом задоволено.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача на загальну суму 35400,00грн. без зазначення конкретного майна, його вартості та його місцезнаходження - залишити без задоволення.

Задовольнити заяву позивача за вих.№б/н від 22.10.13р. про залишення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду та залишити заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,631,901,902,903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Міське ринкове господарство" Нікопольської міської ради (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Кріпака, 2; ідентифікаційний код 38033158) на користь приватного підприємства "Ресурс" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Кріпака, 16/38; ідентифікаційний код 30927075) 24723,00грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять три грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 1487,79грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят сім грн. 79 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В частині стягнення з комунального підприємства "Міське ринкове господарство" Нікопольської міської ради (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Кріпака, 2; ідентифікаційний код 38033158) на користь приватного підприємства "Ресурс" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Кріпака, 16/38; ідентифікаційний код 30927075) 5828,00грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 00 коп.) - основна заборгованість, провадження припинити.

В решті відмовити.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко

Повне рішення складено 28.10.13р.