Рішення

від 13.04.2009 по справі 15/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/46

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.04.09 р.                                                                                                       Справа № 15/46                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом асоціації “Ріст” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24806179)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення заборгованості в сумі 176988,89 грн., пені у розмірі 884,94 грн., 3% річних в сумі 1294,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Переверзєв О.М. за довіреністю б/н від 16.03.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява асоціації “Ріст” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 176988,89 грн., пені у розмірі 884,94 грн., 3% річних в сумі 1294,68 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/46, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 26.03.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 10.05.2009 р.

До суду від відповідача, відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь, 13.04.2009 р. надійшло клопотання вх. № 02-41/16021, в якому відповідач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв'язку з необхідністю проведення термінової вакцинації представника відповідача – Бугай В.М. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача або особа, яка виконує обов'язки керівника, у зв'язку з неможливістю попереднього представника відповідача взяти участь в судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2007 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 4600031394/403, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, вказану у відповідних специфікаціях до даного договору, в порядку та на умовах, передбачених договором та (або) специфікаціями до нього.

Згідно п. 2.1 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, якісні показники, ціна, строки та умови поставки продукції вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості продукції. Номери та індекси стандартів, технічних умов, іншої документації вказуються в специфікаціях. Якість продукції повинна підтверджуватися сертифікатом якості виробника або технічним паспортом, який направляється покупцю разом з продукцією, в якому в обов'язковому порядку вказується відповідність продукції стандартам, наведеним в специфікаціях до договору. Продукція повинна поставлятися комплектно згідно вимогам стандартів та технічних умов.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю разом з продукцією оригінали наступних документів: транспортні та супровідні документи, сертифікат якості, технічний паспорт, рахунок-фактуру, пакувальний сертифікат, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках), а на засоби вимірювальної техніки (ЗВТ) – свідоцтво про перевірку або метрологічну атестацію ЗВТ. Постачальник зобов'язаний надіслати цінним листом або передати під розписку покупцю податкову накладну на всю суму податкових зобов'язань по ПДВ в день їх виникнення у постачальника.

Згідно пунктів 7.4, 7.4.1, 7.4.2 договору приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється покупцем одним із наведених способів на вибір покупця: на складі покупця відповідно до „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами; на складі покупця із залученням незалежної експертної організації. У даному випадку акт незалежної експертної організації буде вважатися достатнім та остаточним документом, який визначає фактичну якість продукції.

Відповідно до п. 9.6 договору у випадку несплати покупцем поставленої постачальником продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 12.3 договору передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту його підписання обома сторонами та діяв до 31.12.2008 р., а по гарантійним зобов'язанням постачальника – до спливу строку виконання гарантійних зобов'язань.

До даного договору сторони прийняли специфікацію № 2 від 29.07.2008 р., якою передбачили найменування товару (опора під дифузори на отм. +11000, ч. № Э40/2007-ОВС), в кількості 5 шт. за ціною 42140,00 грн. за одиницю, загальною вартістю разом з ПДВ 252840,00 грн., умови поставки – 25 календарних днів з дня сплати покупцем передоплати; умови розрахунку – 30% вартості продукції за специфікацією – передоплата протягом 20 банківських днів з моменту підписання даної специфікації та отримання покупцем рахунку на передоплату, 70% – протягом 20 банківських днів з моменту поставки продукції на склад покупця та надання постачальником всіх документів, що вказані в п. 7.1 договору № 4600031394/403 від 17.12.2007 р., шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника. Тобто в даній специфікації сторонами були узгоджені обсяги поставки, вартість продукції, порядок та умови оплати. Специфікація скріплена підписами сторін. Завірені копії договору та специфікації до нього додані до позовної заяви.

На виконання договору купівлі-продажу позивачем 06.10.2008 р. було передано товар відповідачу за видатковою накладною № РО-0000452 від 06.10.2008 р. на суму 252840,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на суму 252840,00 грн. підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній, а також рахунком-фактурою № РО-0000452 від 06.10.2008 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЙ № 336471/2029 від 06.10.2008 р., податковими накладними: № 4521 від 06.10.2008 р. на суму 176988,00 грн. та № 452 від 26.08.2008 р. на суму 75852,00 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму передоплати, передбачену договором в розмірі 30% - 75852,11 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.08.2008 р., завірена копія якої додана до позову.

Неоплаченою залишилась частина основного боргу в сумі 176988,89 грн. (252840,00 грн. – 75851,11 грн. = 176988,89 грн.).

Висновок стосовно того, що товар за видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору купівлі-продажу № 4600031394/403 від 17.12.2007 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Також, податкові накладні та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей містять посилання на договір як умову поставки.

Позивач направляв відповідачу лист з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар в сумі 176988,89 грн. Факт направлення позивачем та отримання відповідачем вказаного листа підтверджується фіскальним чеком № 6897 від 15.12.2008 р. та повідомленням про вручення 17.12.2008 р. рекомендованого поштового відправлення представником відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 09-9/15 від 04.03.2009 р., в якому заперечує проти позовних вимог тим, що пунктом 7.1 договору передбачена передача разом з продукцією технічного паспорту, але вказаний документ відповідачу наданий не був. Виходячи зі змісту п. 7.2 договору та умов специфікації до нього, відповідач вважає, що позивачем поставка товару не здійснена, оскільки позивач не надав йому повного комплекту документів, зокрема, технічного паспорту, відповідно до цього для відповідача не настав строк виконання зобов'язання по оплаті продукції.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 1ЮР-09 р. від 10.04.2009 р., з яких вбачається, що сертифікат, технічний паспорт – це документи, що встановлюють якість продукції, технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процеси або послуги.

Пунктами 7.4, 7.4.1, 7.4.2 договору передбачений альтернативний спосіб приймання продукції за якістю та комплектністю, а саме приймання продукції на складі покупця відповідно до „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами; або на складі покупця із залученням незалежної експертної організації. Діючим законодавством України визначено, що залучення експерта здійснюється у випадку, коли неможливо з'ясувати певні питання без застосування необхідних спеціальних знань.

В даному випадку при прийманні продукції недоцільно застосовувати спеціальні експертні знання для встановлення наявності всіх документів у повному комплекті. Тобто залучення до участі в процесі приймання супровідних документів на продукцію експерта з метою визначення фактичної наявності або відсутності у вказаному комплекті технічного паспорту не є можливим згідно діючого законодавства

Таким чином, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Відповідно до п. 14 вказаної Інструкції приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що установлюють якість та комплектність продукції, яка поставляється. У випадку відсутності вказаних супровідних документів покупець повинен скласти акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла, при цьому в акті повинно бути вказано, які саме документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність технічного паспорту при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Крім того, позивачем за спірною накладною була поставлена продукція, а саме опора під дифузори на отм. +11000, ч. № Э40/2007-ОВС, була виготовлена ТОВ „Експериментально-механічним Кураховським заводом” на підставі та за кресленнями проектної організації ТОВ „Азовгипромез” № ч.Э40/2007-ОВС лист 1, лист 2 стадія Р згідно СНиП 11-18-75 „Металеві конструкції”. Після закінчення робіт по виготовленню продукції видається, зокрема, сертифікат на сталеві конструкції відповідно до СНиП 11-18-75 (заводське приймання, очистка, ґрунтування, документація, відвантаження) Додаток 1. Видача інших документів нормативно-технічними документами не передбачена.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача, тому що вони не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки за видатковою накладною товар був поставлений 06.10.2008 р., строк його оплати з урахуванням двадцяти банківських днів відстрочки наступив у період з 07.10.2008 р. по 03.11.2008 р., а вже з 04.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином встановлений специфікацією строк оплати за товар по спірній видатковій накладній для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.09.2008 р. по 27.02.2009 р., який в оригіналі представлений відповідачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27.02.2009 р. складає 176988,89 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 176988,89 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 9.6 договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 884,94 грн. (розрахунок доданий до позову).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічну умову стосовно обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ сторони також передбачили в договорі купівлі-продажу №  4600031394/403 від 17.12.2007 р. (п. 9.6 договору).

Позивач при розрахунку не застосовує період прострочення для нарахування пені. Це призвело до зменшення суми пені у розрахунку позивача. Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за період з 04.11.2008 р. по 01.02.2009 р. (такий період прострочення вказує позивач у тексті позовної заяви) складає: 176988,89 грн. х 24% х 89 днів : 365 днів = 10357,49 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 884,94 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 04.11.2008 р. по 01.02.2009 р. на суму 1294,68 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові рахунки та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 28; 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; поточний рахунок 26002480020000 ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь асоціації “Ріст” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 70; код ЄДРПОУ 24806179; поточний рахунок 26005342450001 в „ПриватБанк” м. Донецьк, МФО 335496) суму 179168,51 грн. (а саме: основний борг в сумі 176988,89 грн., пеню в розмірі 884,94 грн., 3% річних в розмірі 1294,68 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1791,68 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В судовому засіданні 13.04.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя