Рішення

від 15.04.2009 по справі 28/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/12

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.04.09 р.                                                                                                       Справа № 28/12                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  „Агрозахист Донбас”,  

ЄДРПОУ 30048570, м. Красноармійськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Авангард”,   

                           ЄДРПОУ 30905334, с.Олексіївське

про стягнення 1 522 924 грн. 73 коп.

Представники:

від позивача: Гудов Р.Л. за довіреністю № 2 від 04.03.2009р., Чернишова В.Л. на підставі довіреності від 26.11.2008р.  

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”,  м. Красноармійськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард”, с.Олексіївське, про стягнення суми основного боргу з урахуванням  індексу інфляції  та  3 % річних  в розмірі 1083877 грн. 08 коп., а також суму різниці визначену грошовим еквівалентом зобов'язання  в іноземній валюті, відносно сум, що підлягають оплаті на момент відвантаження товару до сум, що підлягають до оплати на момент подачі позовної заяви  у розмірі 439047 грн. 65 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, прайс-лист.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.02.2009р. порушив провадження у справі № 28/12 та призначив її розгляд на 04.03.2008р.

Розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач позов не визнає, в зв'язку з тим, що строк виконання грошового зобов'язання сторонами не встановлений.

Ухвалою від 23.03.2009р. клопотання сторін щодо продовження строків розгляду справи на 2 тижні задоволено.

Позивач надав клопотання про накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу в розмірі суми позову. Ухвалою від 23.03.2009 р. в задоволенні клопотання  відмовлено.   

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ (позивач) передало товар Товариству з обмеженою відповідальністю “Авангард”, с.Олексіївське (відповідач).

Факт поставки товару підтверджується  видатковими накладними  №РН-0004617 від 18.03.2008р., №РН-0005388 від 10.04.2008р., №РН-0005386 від 10.04.2008р., №РН-0005389 від 10.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0005846 від 21.04.2008р., №РН-0007131 від 29.05.2008р., №РН-0007533 від 20.06.2008р., №РН-0007692 від 03.07.2008р., №РН-0008203 від 28.08.2008р., №РН-0008265 від 05.09.2008р., №РН-0008572 від 22.10.2008р.

Товар був отриманий представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей ЯОЦ №726754 від 18.03.2008р., ЯОЦ №726768 від 09.04.2008р., ЯОЦ №726770 від 21.04.2008р., ЯОЦ №726781 від 28.05.2008р., ЯОЦ № 726789 від 20.07.2008р., ЯОЦ № 726792 від 03.07.2008р., ЯМШ №812086 від 28.08.2008р., ЯМШ №812097 від 05.09.2008р., ЯОЧ №203709 від 22.10.2008р. на отримання цінностей.

Відповідач в судових засіданнях підтвердив факт отримання товару.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

     Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання  у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення  вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

           Суд в ухвалах від 11.02.2009 р., 04.03.2009 р. зобов'язував позивача надати документи, які підтверджують встановлення строку виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Позивач в поясненнях зазначив, що їм були виписані та передані відповідачу разом з товаром накладні та рахунки, які визначають момент виникнення зобов'язання у відповідача оплатити товар. В судовому засіданні 23.03.2009р. відповідач заявив, що рахунки-фактури не отримував, що відображено в протоколі судового засідання від 23.03.2009р.   

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури, які були виписані на підставі поставок, зазначених в позовній заяві. Але докази виставлення  рахунків – фактур відповідачу суду не надані, крім того, в цих рахунках-фактурах не вказаний  строк оплати  товару.  Таким чином, суд не приймає до уваги  рахунки-фактури. Крім того, в зазначених видаткових накладних не встановлений строк оплати товару.  

         Оскільки суду не надані докази встановлення між сторонами строку виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України,  суд приходить до висновку,  що на момент подачі позовної заяви строк оплати поставленого товару  не наступив та відповідно права позивача не порушені.  

           Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 978558 грн. 37 коп. є необґрунтованими, не доведеними належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача  інфляційних витрат в розмірі  84873 грн. 69 коп.,   3 % річних в розмірі 20445 грн. 02 коп., а також  суму різниці визначену грошовим еквівалентом зобов'язання  в іноземній валюті, відносно сум, що підлягають оплаті на момент відвантаження товару до сум, що підлягають до оплати на момент подачі позовної заяви  у розмірі 439047 грн. 65 коп.

Оскільки судом відмовлено в задоволені  стягнення з відповідача суми основного боргу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  інфляційних витрат,  3 % річних, а також суми різниці визначену грошовим еквівалентом зобов'язання  в іноземній валюті, відносно сум, що підлягають оплаті на момент відвантаження товару до сум, що підлягають до оплати на момент подачі позовної заяви,  є також  необґрунтованими, не доведеними належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

 В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49,  69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, м. Красноармійськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю  “Авангард”, с.Олексіївське.

В судовому засіданні 15.04.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.