Рішення

від 16.04.2009 по справі 36/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/42

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.04.09 р.                                                                                                       Справа № 36/42                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко

при секретарі судового засідання І.О.Губенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:                     Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський вагонобудівний завод”

м.Стаханов

до відповідача:          Відкритого акціонерного товариства „Точмаш” м.Донецьк  

про:                              стягнення 144 530,43грн.

за участю:

представників сторін

від позивача:                    Трубіцин Р.М. по дов.;

від відповідача:          Летченко Г.З. по дов.;

                                                  З 09.04.09р. по 13.04.09р., та з 13.04.09р. по 16.04.09р. у

судовому засіданні згідно ст.77

Господарського процесуального кодексу України

оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Стаханівський вагонобудівний завод” м.Стаханов, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Точмаш” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 78 770,00грн., пені в сумі 7 325,61грн., та зобов'язання відповідача повернути давальницьку продукцію вартістю 58 434,82грн., яка була передана йому по акту приймання-передачі №1 від 08.02.08р.

          Під час розгляду спору позивач заявою №1858 від 31.03.09р. уточнив позовні вимоги згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, та просить суд стягнути з відповідача передоплату в сумі 78 770,00грн., пеню в сумі 7 325,61грн., а також зобов'язати відповідача повернути давальницьку продукцію вартістю 58 434,82грн., яка була передана йому по акту приймання-передачі №1 від 08.02.08р.

          Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №667 від 22.11.07р., протокол розбіжностей, специфікацію №1, специфікацію №2, платіжні доручення, акт приймання-передачі, акт від 11.07.08р., договір №10/6-07 від 10.06.07р., додаткову угоду №1 від 06.12.07р., специфікацію №6, рахунок, накладну, письмову вимогу №11257 від 01.10.08р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що поставлені позивачем заготовки для виготовлення штампу були негабаритні, що призвело до необхідності здійснювати додаткову обробку, і відповідно, до збільшення строку виготовлення штампу, у зв”язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом від 23.06.08р. №51/01-1028, в якому зазначив про необхідність строку виготовлення штампу. 11.07.08р. сторони склали акт обстеження виготовлення штампу із зазначенням строку виготовлення 31.08.09р.  За твердженням відповідача, затягнення позивачем строку поставки сировини для виготовлення штампу на 2,5 місяці  призвело до того, що за цей час зросли ціноформуючи фактори такі як заробітна плата, тарифи та ін., а поставка позивачем негабаритних заготовок на штамп – до необхідності здійснення відповідачем додаткової обробки і, відповідно, до зростання витрат відповідача. Оскільки позивач здійснив передоплату з порушенням встановленого договору строку, відповідач вважає, що він набув право змінити ціну штампу згідно п.5.1 договору, у зв'язку з чим направив позивачу лист №51/01-1502 з проханням підтвердити згоду на продовження виготовлення штампу та здійснити доплату у розмірі 39 000грн., який позивачем був залишений без відповіді та задоволення. Таким чином відповідач вважає, що оскільки згідно п.3.3 договору постачальник постачає товар в строки вказані у специфікації після отримання 100% передоплати, а на даний час позивач не доплатив 39 000грн., в т.ч.ПДВ, то у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення суми попередньої оплати та повернення вже переробленої сировини, а тим більше вимагати сплати пені.

Разом з тим, відповідач надав суду заяву від 13.04.09р., в якій просить призначити колегіальний розгляд справи №36/42 у складі трьох суддів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 14.04.09р. у задоволенні вищевказаного клопотання відповідачу відмовлено.

Крім того, відповідачем заявлено письмове клопотання від 15.04.09р., в якому він просить суд зупинити провадження по справі, оскільки ухвалою від 09.04.09р. господарським судом Донецької області порушено справу №42/41Б про банкрутство ВАТ „Точмаш”.

В заявленому клопотанні господарський суд відповідачу відмовляє, оскільки справа №42/41Б про банкрутство ВАТ „Точмаш” не пов”язана з розглядом справи №36/42, жодних інших підстав для зупинення провадження по справі №36/42 господарський суд не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

22.11.07р. позивач, Відкрите акціонерне товариство „Стаханівський вагонобудівний завод”, та відповідач, Відкрите акціонерне товариство „Точмаш”, уклали договір №667 з протоколом розбіжностей до нього, згідно якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача продукцію, а позивач у свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Предметом поставки є товар, зазначений у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами (п.1.2 договору).

До означеного договору сторони уклали Специфікації №1 та №2 до договору.

Так, специфікацією №1 до договору сторони визначили, що відповідач зобов'язався поставити позивачу штамп формувальний №1651-5000 креслення у кількості 1шт. за ціною 65 641,67грн.  без ПДВ на загальну суму 78 770грн.

Згідно п.3.3 договору відповідач поставляє товар у строки, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, після отримання 100% передоплати.

За приписами п.5.1 договору позивач зобов'язався оплатити товар шляхом 100% передоплати протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №9835 від 27.12.07р. перерахував відповідачу 100% передоплату в сумі 78 770,00грн.

Таким чином, твердження відповідача в частині того, що оскільки згідно п.3.3 договору постачальник постачає товар в строки вказані у специфікації після отримання 100% передоплати, а на даний час позивач не доплатив 39 000грн., в т.ч.ПДВ, то у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення суми попередньої оплати та повернення вже переробленої сировини, а тим більше вимагати сплати пені господарський суд вважає юридично неспроможними та до уваги не приймає, враховуючи те, що позивач в повному обсязі виконав взяті на себе умов договору та перерахував відповідачу 100% передоплату в сумі 78 770,00грн., а листом №51/01-1502 від 11.09.08р. відповідач намагався в односторонньому порядку змінити ціну продукції, що суперечить вимогам ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, які передбачають, що зміна договору в односторонньому порядку не допускається.

Згідно акту приймання-передачі давальницької продукції №1 від 08.02.08р. до договору №667 від 22.11.07р., позивач передав відповідачу для виготовлення штампу 1651-5000 давальницьку продукцію – поковки ст.5ХНМ у кількості 4шт. загальною вагою 3,520тн. за ціною 13834грн. за тону без урахування ПДВ, а всього на суму 58434,82грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач прийняв від позивача давальницьку продукцію, підписавши вищевказаний акт без зауважень та заперечень, будь-які докази в підтвердження того, що поставлена позивачем сировина була негабаритною в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині того, що поставлена позивачем давальницька сировина була негабаритною що призвело до необхідності здійснювати її додаткову обробку.

Означену давальнику продукцію – поковки ст.5ХНМ позивач придбав у ТОВ Торгово-виробниче підприємство „Кварц” на підставі договору №10/06-07 від 10.06.07р. з додатковою угодою №1 від 06.12.07р. та специфікацією №6 до договору, по накладній №7/2 від 07.02.08р. на суму 58 434,82грн. та оплатив її платіжним дорученням №860 від 04.02.08р.

Виходячи з умов п.5.2 договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар не пізніше строку, зазначеного у специфікації.

Специфікацією №1 до договору сторони визначили строки поставки штампу – 90 днів з моменту отримання передоплати та давальницької заготовки, тобто, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 09.05.08р.

Однак у порушення умов договору відповідач у встановлений строк не передав позивачу штампи 1651-5000.

Згідно акту від 11.07.08р., узгодженого позивачем та затвердженого відповідачем, сторони продовжили строки виготовлення штампу 1651-5000 до 31.08.08р., а не до 31.08.09р., як вказує відповідач у відзиві на позов.  

Але у встановлений строк – до 31.08.08р. відповідач так і не поставив обумовлену договором продукцію.

03.09.08р. позивач звернувся до відповідача з листом №10142 від 02.09.08р., в якому просив вжити заходів для термінового виготовлення штампу 1651-5000, який відповідачем був залишений без відповіді та задоволення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Однак, як вказувалось вище, у порушення умов договору, відповідач у встановлений строк продукцію позивачу не поставив.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що  звичайно ставляться.

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          В даному випадку, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання та не передав  позивачу товар у встановлений строк – до 31.08.08р. включно.

За приписами ч.1 ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від виконання зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 693 Цивільного кодексу України передбачає положення, коли продавець отримав суму попередньої оплати, але при цьому не передав товар покупцю згідно умов договору у встановлений строк.

В такому випадку покупець має право вимагати від продавця передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплачену за товар суму. Право вибору при цьому належить покупцю.

01.10.08р. позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу №11257 про повернення передоплати в сумі 78770грн. та давальницької сировини, переданої по акту приймання-передачі №1 від 08.02.08р.

Дана вимога позивача відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

За таких обставин, враховуючи те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення передоплати в сумі 78 770,00грн. та повернення давальницької сировини обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків поставки товару відповідач, згідно п.8.2 договору, зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі 0,3% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення в сумі 7 325,61грн.

Але відповідачем надана ухвала господарського суду Донецької області від 09.04.09р. про порушення справи №42/41Б про банкрутство ВАТ „Точмаш”, і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів  не нараховуються  неустойка  (штраф,  пеня),  інші  фінансові (економічні)   санкції   за  невиконання  чи  неналежне  виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків  і  зборів (обов'язкових платежів).

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу у вимогах в частині стягнення пені в сумі 7 325,61грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський вагонобудівний завод” м.Стаханов до Відкритого акціонерного товариства „Точмаш” м.Донецьк з урахуванням уточнення задовольнити частково.  

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Точмаш” на користь Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський вагонобудівний завод” передоплату в сумі 78 770,00грн., витрати по оплаті держмита в сумі 1 372грн. 04коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112грн. 01коп.

          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Точмаш” повернути на користь Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський вагонобудівний завод” давальницьку продукцію вартістю 58 434,82грн., яка була передана йому по акту приймання-передачі №1 від 08.02.08р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

          Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 16.04.09р.

               Суддя