Постанова

від 23.09.2013 по справі 801/7268/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 р. (10:57) Справа №801/7268/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача Юнусової Е.М., посвідчення НОМЕР_4, відповідача ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Красногвардійського районного центру зайнятості

до ОСОБА_2.

про стягнення

Обставини справи: Красногвардійський районний центр зайнятості (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення виплат по безробіттю в розмірі 5793,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 29.08.2008 року надано статус безробітного, та призначена допомога по безробіттю як незастрахованій особі з 8 дня після реєстрації на 180 календарних днів, однак відповідач при зверненні до позивача надав недостовірні відомості стосовно своєї трудової діяльності, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення. На підставі цього позивач просить стягнути з відповідача незаконно отримані матеріальні виплати по безробіттю в розмірі 5793,56 грн.

У судовому засіданні, що відбулося 23.09.2013 р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що він дійсно при зверненні до відповідача не надав свою трудову книжку, однак на думку відповідача цей факт не позбавляє його на право отримання допомоги по безробіттю.

Заслухавши представника позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України "Про зайнятість населення" визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон).

Згідно зі ст.7 Закону видами забезпечення за цим Законом є:

-допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

-допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:

-професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

-профорієнтація;

-пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

-надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення";

-надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення";

-надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності;

-інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

-направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства;

-забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Судом встановлено, що відповідач 22.08.2008 звернувся до Красногвардійського районного центру зайнятості.

29.08.2008р. відповідачу було надано статус безробітного, про що свідчіть витяг з наказів про прийняті рішення по особі відповідача та призначена допомога по безробіттю як незастрахованій особі з 8 дня після реєстрації на 180 к.д.

Відповідач з 08.09.2008 по 13.11.2008 року перебував на обліку у позивача та отримав матеріальні виплати по безробіттю в загальному розмірі з урахуванням часткової сплати 1484,41 грн.

З 15.06.2010 по 13.10.2010 р. відповідач вдруге перебував на обліку у відповідача та отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1743,02 грн.

В трете відповідач перебував на обліку у позивача з 13.04.2011 по 24.10.2011 та отримав допомогу по безробіттю у розмірі 2548 грн.

З 09.04.2013 по 28.05.2013 відповідач в четверте перебував на обліку в центрі зайнятості та отримав матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 18,13 грн.

В ході проведення позивачем аналізу даних стало відомо, що відповідач при первинному зверненні до позивача надав не достовірну інформацію стосовно себе, а саме не надав трудову книжку заведену 5 серпня 1977 р. в якій було зазначено, що він звільнений, з останнього місця роботи за п. 4 ст. 40 КЗоТ України, а саме за прогул без поважних причин.

Зазначену трудову книжку, яку не надав відповідач при зверненні вперше до центру зайнятості, позивач отримав 06.04.2011 р., що підтверджується, підписом спеціаліста позивача на копії зазначеної трудової книжки (а.с.12 зворотній бік)

Зазначені відомості встановлені в судовому засіданні та не заперечуються сторонами.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ(чинний на момент звернення відповідача до центру зайнятості) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( в редакції на час звернення відповідача до центру зайнятості) виплати забезпечення іншим незастрахованим особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції на час звернення відповідача до центру зайнятості) тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Як було встановлено під час розгляду справи відповідач звернувся до центру зайнятості вперше 22.08.2008 р. після звільнення з останнього місця роботи 10.06.1995 р. відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗоТ України, таким чином відповідачу тривалість виплати допомоги повинна була складати 90 календарних днів.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи відповідачу при першому зверненні до центру зайнятості призначена допомога строком на 180 календарних днів з 8 дня після реєстрації, як не застрахованій особі, у зв'язку з тим, що ним при звернені до позивача не надані відомості щодо останнього місця роботи.

Разом з тим, відповідно до підпункту 1 пункту 37 Постанови КМУ від 20 березня 2013 р. N 198 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" (чинна на момент зняття з реєстрації відповідача) територіальний орган припиняє реєстрацію зокрема у разі, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Перереєстрація безробітного здійснюється з дня подання відповідної заяви або не раніше ніж через 90 календарних днів з дня припинення попередньої реєстрації відповідно до абзаців дев'ятнадцятого - двадцять другого підпункту 1 за умови повернення коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, та абзацу другого підпункту 2 пункту 37 цього Порядку.

Відповідач при першій реєстрації 29.08.2008 року в центрі зайнятості не надав трудову книжку, що була заведена 05.08.1977 року, що потягло неправильне визначення допомоги по безробіттю.

Разом з тим, при первинній реєстрації 29.08.2008 року діяв Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений Постановою КМУ № 219 14.02.2007 року, згідно з абз. 14 пункту 20, якого було передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, такі громадяни можуть звернутися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості тільки після закінчення шести місяців з дати виявлення факту подання недостовірних даних за умови, що вони повернули кошти, отримані обманним шляхом.

Суд погоджується з позивачем, що відповідач при першому зверненні до центру зайнятості приховав факт, що впливав на умови виплати матеріального забезпечення, що спричинило неправильне визначення, та як наслідок отримання допомоги по безробіттю і в подальшому неправильну перереєстрацію, оскільки при другому, третьому та четвертому зверненні до позивача, він не повернув кошти отримані, на підставі недостовірних даних, що є умовою, для звернення за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується позивачем, трудову книжку відповідача, що була заведена 05.08.1977 року і в якій було вказано, що він звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗоТ, позивач отримав 06.04.2011 р., таким чином, на думку суду з саме цього моменту відповідачу повинно було бути відмовлено в перереєстрації та в свою чергу не виплачуватися матеріальні виплати по безробіттю, до повернення коштів отриманих таким шляхом.

Суд вважає, що всі кошти які отримані відповідачем з 06.04.2011 року не повинні стягуватися з відповідача, оскільки він подав до центру зайнятості вищезазначену трудову книжку, заведену 05.08.1977 року, з якої вбачалося, що відповідач при першому зверненні до центру зайнятості подав не вірну інформацію, щодо попередньої діяльності, а позивач всупереч вимогам Закону зареєстрував 13.04.2011 р. відповідача в якості безробітного. Таким чином, суд дійшов висновку, що сума виплаченого забезпечення ОСОБА_2 з 06.04.2011 року, а саме 2566,13 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки не може вважатися такою як отриманою шляхом, надання недостовірних даних.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних виплат по безробіттю, підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 отриманих матеріальних виплат до 06.04.2011 року в розмірі 3227,43 грн., як таких які отримані шляхом, надання недостовірних даних.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 3227,43 грн., у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом з'ясовано, що на час розгляду справи відповідачем кошти в сумі 3227,43 грн. не повернути позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 3227,43 грн. Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23.09.2013.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.09.2013.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Красногвардійського районного центру зайнятості (вул. Шевченка, 4 смт. Красногвардійське, АР Крим, 97000, ідентифікаційний код 20708586, р/р 37170001000337 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) матеріальних виплат по безробіттю 3227,43 грн. (три тисячі двісті двадцять сім гривень сорок три копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.