Постанова

від 15.10.2013 по справі 806/6579/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6579/13-a

категорія 8.2.1

15 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Бортнік О.Г.,

за участю представників позивача Шапіро Г.А., Кулик Т.Б.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції (Олевського відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 р.№0000492200,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 11 вересня 2013 року Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000492200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 108297,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54149,00 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало встановлене перевіркою порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 21.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого ТОВ "Промбудспортіндустрія" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП "Транс-інвестбуд" в сумі 108297,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 26667,00 грн. та березень 2012 року в сумі 81630,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ПП "Транс-інвестбуд". Вважає, що позивач у період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 108297,00 грн., оскільки ця сума сплачена у складі ціни отриманих послуг щодо ремонту нежитлових будівель АЗС та придбання дизельного пального на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від платника ПДВ ПП "Транс-інвестбуд". Крім того, правочини, укладені з вказаним контрагентом не мають ознак нікчемності та є укладеними відповідно до норм чинного законодавства, а господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією (Олевського відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Транс-інвестбуд" за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, про що було складено акт № 79/22-16/13580039 від 30.08.2013 року (а.с.9- 31).

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 21.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого ТОВ "Промбудспортіндустрія" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП "Транс-інвестбуд" в сумі 108297,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 26667,00 грн. та березень 2012 року в сумі 81630,00 грн.

Підставою для даного висновку стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання товарів (робіт, послуг) від ПП "Транс-інвестбуд" у лютому-квітні 2012 року. За висновком податкового органу, укладений із ПП "Транс-інвестбуд" договір на виконання ремонту нежитлових будівель АЗС № 6/1 від 01.09.2011 року та договір № 12 від 27.03.2012 року про поставку дизельного пального є правочинами, які порушують публічний порядок та відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю, так як згідно наданих первинних бухгалтерських документів не встановлено отримання послуг щодо ремонту нежитлових будівель АЗС, а також не підтверджено приймання дизельного палива за кількістю та якістю.

Дані висновки відповідачем зроблено на підставі листа ДПІ в Печерському районі м.Києва від 28.03.2013 року № 6115/7/22.4-11 та акту від 20.12.2012 року № 5567/22-4/34808707 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Транс-інвестбуд" (код ЄДРПОУ 34808709) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ПП "Еверест" (код ЄДРПОУ 31480476), СГД ОСОБА_4 (НОМЕР_2), ПП "Хладком" (код ЄДРПОУ 33173402) за лютий-квітень 2012 року", в якому не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Транс-інвестбуд" за період з лютого по квітень 2012 року. Встановлено відсутність об"єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією (Олевського відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492200 від 11.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 108297,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54149,00 грн. (а.с. 8)

Однак, суд не погоджується з даними висновками податкового органу та прийнятим на їх підставі рішенням з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2011 року між ТОВ "Промбудспортіндустрія" та ПП "Транс-інвестбуд" було укладено договір № 6/1, відповідно до якого Замовник (ТОВ "Промбудспортіндустрія") доручає, а Підрядник (ПП "Транс-інвестбуд") приймає на себе зобов"язання виконати ремонт нежитлових будівель АЗС за адресою автодорога Київ-Ковель-Ягодин 234 км. (а.с. 47-48).

Також 27.03.2012 року між ТОВ "Промбудспортіндустрія" та ПП "Транс-інвестбуд" було укладено договір № 12 постачання товару, відповідно до якого Постачальник (ПП "Транс-інвестбуд") зобов"язується поставити Покупцю (ТОВ "Промбудспортіндустрія") певний товар, а Покупець зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Предметом постачання є дизельне паливо. (а.с. 61).

Відповідно до п. 2 даного Договору, постачання товару здійснюється транспортом Покупця.

На виконання умов вказаних Договорів ПП "Транс-інвестбуд" було виконано ремонт нежитлових будівель АЗС та здійснено ряд поставок дизельного палива, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактури, підсумковими відомостями ресурсів, даними бухгалтерського обліку підприємства, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 47-103).

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, належним чином оформленні вказані документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання товару (робіт, послуг) за Договорами.

Встановлено, що приймання ремонтних робіт позивач здійснював згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, які складені відповідно типової форми № КБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5, і містять у собі всі необхідні реквізити, що свідчить про правильне оформлення актів та прийняття за ними робіт за вказаним договором від 01.09.2011 року № 6/1.

Отже, реальність господарських операцій з ремонту нежилих будівель АЗС та отримання дизельного палива підтверджується належним чином укладеними договорами, які виконані сторонами, а саме: ПП "Транс-інвестбуд" виконав зобов"язання щодо ремонту нежитлових будівель АЗС (по Договору № 6/1 від 01.09.2011 року) та передав товар (дизельне пальне по Договору № 12 від 27.03.2012 року) разом з необхідними товаро -супровідними документами, а позивач прийняв товари (роботи, послуги). Таким чином, дані обставини свідчать про те, що вказані договори повністю виконані сторонами та були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Щодо визнання податковим органом договорів між позивачем і ПП "Транс-інвестбуд" нікчемними, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Промбудспортіндустрія" і ПП "Транс-інвестбуд" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Лугинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеними Лугинської ОДПІ правочинами підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, прийняв ТМЦ та виконані ремонтні роботи. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту отримання товарів (робіт, послуг) від ПП "Транс-інвестбуд" позивачу ТОВ "Промбудспортіндустрія" відповідачем не надані.

Також, безпідставним є посилання на висновки акту перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва щодо неможливості провести зустрічну звірку з ТОВ "Транс-інвестбуд".

Так, господарські операції між ТОВ "Транс-інвестбуд" та ТОВ "Промбудспортіндустрія" підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими, а також актами прийому-передачі виконаних робіт. Зауважень що вказаних документів у відповідача немає.

Відповідач вважає, що операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Транс-інвестбуд" у ТОВ "Промбудспортіндустрія" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки контрагент позивача - ТОВ "Транс-інвестбуд" є підприємством з ознаками фіктивності, про що зазначається в акті перевірки ДПІ в Печерському районі м.Києва.

Дане твердження відповідача не приймається судом до уваги з наступних підстав.

З акта перевірки вбачається, що ТОВ "Транс-інвестбуд" перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказаний контрагент не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав свідоцтво платника ПДВ відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Транс-інвестбуд" суду не надано.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідним документом для включення витрат по оплаті поставки товару і податкового кредиту є податкові накладні, а тому враховуючи, що позивачу при передачі товарів (робіт, послуг) надано належним чином оформленні податкові накладні у нього виникло право включити сплачені суми до податкового кредиту.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 108297,00 грн. у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) від ПП "Транс-інвестбуд", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000492200 від 11.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 р.№0000492200.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 жовтня 2013 р.