Постанова

від 10.10.2013 по справі 816/4261/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/4261/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Сировні Я.А.,

за участю:

представників позивача - Попенка Б.В., Денисенка В.В.,

представника відповідача -Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрахім" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрахім" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2013 року №№0004052202/4, 0004062202/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 11 червня 2013 року №4477/22.5-12/31998503, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової виїзної перевірки ТОВ "Петрахім" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ПП "Валга", ПП "Експохім" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договорів, укладених з ПП "Валга", ПП "Експохім" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагенти позивача ПП "Валга", ПП "Експохім" на момент укладення договорів та складання податкових накладних були включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 11 червня 2013 року №4477/22.5-12/31998503, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що під час проведення перевірки податковим органом використано акти перевірок контрагентів позивача ПП "Валга", ПП "Експохім". Так, у контрагентів позивача ПП "Валга", ПП "Експохім" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності. У зв'язку з цим, за результатами перевірки, позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 158658 грн, у тому числі 105772 грн за основним платежем, 52886,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 166590 грн, у тому числі 111060,00 грн за основним платежем, 55530,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрахім" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 22 травня 2002 року, код ЄДРПОУ 31998503, про що видане свідоцтво серії А00 №127688, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 19/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 травня 2002 року №23697190 серії НБ №175766, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 21/, позивач є платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 30 травня 2013 року по 04 червня 2013 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Петрахім" (код ЄДРПОУ 31998503) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 11 червня 2013 року №4477/22.5-12/31998503 /том І, а.с. 44-63/, у якому зафіксовано, порушення:

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11060,00 грн, у тому числі за І квартал 2012 року на суму 9052,00 грн, ІІ квартал 2012 року у сумі 40083,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 60350,00 грн, ІV квартал 2012 року у сумі 1575,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 105772,00 грн, у тому числі за березень 2012 року - 8293,00 грн, квітень 2012 року - 13673,00 грн, травень 2012 року 7303,00 грн, червень 2012 року 17527,00 грн, липень 2012 року10044,00 грн, серпень 2012 року - 23904,00 грн, вересень 2012 року - 23528,00 грн, жовтень 2012 року - 1500,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у контрагентів позивача ПП "Валга", ПП "Експохім" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, що підтверджується використаними під час проведення перевірки актами зустрічних звірок /том І, а.с. 46-55/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0004062202/5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 158658,00 грн, у тому числі 105772,00 грн за основним платежем, 52886,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 42/, та податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0004052202/4, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 166590,00 грн, у тому числі за основним платежем 111060,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55530,00 грн /том І, а.с. 40/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02 липня 2013 року №№0004052202/4, 0004062202/5 суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту регулюються статтями 135, 138-139, 198 Податкового кодексу України (в редакції на час відображення спірних операцій в податковому обліку).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. цього ж 138.2. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включається до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Петрахім" укладено договори поставок:

- від 27 серпня 2012 року №43А-К /том І, а.с. 137-140/, предметом якого є продаж та постачання ПП "Експохім" (Постачальник) хімічної продукції ТОВ "Петрахім" (Покупець) в асортименті, кількості та по цінам, зазначених у Додатках до договору;

- від 12 березня 2012 року №1203 /том І, а.с. 152/, предметом якого є продаж ПП "Валга" сировини ТОВ "Петрахім" (Покупець).

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, не заперечується представником відповідача та підтверджено у Акті перевірки /том І, а.с. 47, 51/, що на підставі даних договорів ТОВ "Петрахім" здійснило придбання у вказаних контрагентів хімічної продукції та целюлозної сировини для використання у господарській діяльності позивача /том ІІ, а.с. 28-121/.

На виконання умов вищезазначених договорів, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, транспортування, оплати та подальшого використання придбаних товарів, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено наступні документи:

- по взаємовідносинах з ПП "Експохім": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації, банківські виписки, витяг з журналу реєстрації довіреностей, сертифікати /том І, а.с. 141-151; том ІІ, а.с. 136-161, 163-164/;

- по взаємовідносинах з ПП "Валга": податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, витяг з журналу реєстрації довіреностей /том І, а.с. 153-210; том ІІ, а.с. 136-161/.

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання позивачем хімічної продукції та сировини у ПП "Експохім", ПП "Валга" за перевіряємий період.

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставляться.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було прийняття до уваги відповідачем даних Актів перевірок контрагентів позивача ПП "Експохім", ПП "Валга", що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту та збільшення суми податкового зобов'язання за платежем та податок на прибуток.

Посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Експохім", ПП "Валга" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактичність поставки товарів від ПП "Експохім", ПП "Валга" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

Відповідач не заперечує той факт, що спірні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Петрахім" та деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем суми податку на додану вартість на 105772,00 грн та заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 166590,00 грн, у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих товарів від ПП "Експохім", ПП "Валга".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно частини третьої статті 90 цього кодексу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" №4191-VI, стаття 2 якого визначає, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як встановлено судом, 26 червня 2013 року між ТОВ "Петрахім" та ПП "Правові економічні системи" укладено договір про надання юридичних послуг /том І, а.с. 64/.

Згідно платіжного доручення від 09 липня 2013 року №1879 позивач сплатив вартість юридичних послуг у розмірі 5000,00 грн /том І, а.с. 5/.

Разом з тим позивачем не надано розрахунку погодинної вартості послуг та акту здачі-приймання виконаних робіт, внаслідок чого неможливо встановити дотримання розміру правової допомоги, встановленої Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Крім того, із договору про надання юридичних послуг від 26 червня 2013 року не вбачається представлення інтересів ТОВ "Петрахім" саме у Полтавському окружному адміністративному суді.

Таким чином, витрати на оплату правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрахім" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 липня 2013 року №№0004052202/4, 0004062202/5..

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрахім" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. /дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова