Ухвала

від 28.11.2013 по справі 816/4261/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 816/4261/13-а

Головуючий 1 інстанції: Петрова Л.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 816/4261/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрахім»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Петрахім», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.07.13 р. № 0004052202/4 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 111060,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 55530,0 грн. і № 0004062202/5 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 105772,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 52886,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.13 р. по справі № 816/4261/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.13 р. по справі № 816/4261/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 4477/22.5-12/31998503 від 11.06.13 р. /том І, а.с. 44-63/ позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по податку на прибуток за І квартал 2012 р. на суму 9052,0 грн., ІІ квартал 2012 р. на суму 40083,0 грн., за ІІІ квартал 2012 р. на суму 60350,0 грн., ІV квартал 2012 р. на суму 1575,0 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження ПДВ за березень 2012 р. на 8293,0 грн., квітень 2012 р. - 13673,0 грн., травень 2012 р. - 7303,0 грн., червень 2012 р. - 17527,0 грн., липень 2012 р. - 10044,0 грн., серпень 2012 р. - 23904,0 грн., вересень 2012 р. - 23528,0 грн., жовтень 2012 р. - 1500,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до витрат та податкового кредиту витрати та податковий кредит по операціям з ПП «Валга», ПП «Експохім», у яких відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, що підтверджується використаними під час проведення перевірки актами зустрічних звірок /том І, а.с. 46-55/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 198.1 «а», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України і вказав на те, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Також суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ПП «Експохім» договір поставки № 43А-К від 27.08.12 р. /том І, а.с. 137-140/, предметом якого є поставка хімічної продукції в асортименті, кількості та по цінам, зазначених у додатках до договору; укладений позивачем з ПП "Валга" договір № 1203 від 12.03.12 р. /том І, а.с. 152/, предметом якого є поставка сировини. Виконання поставок підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, ТТН, ВМД, банківськими виписками, витягом з журналу реєстрації довіреностей, сертифікатами /том І, а.с. 141-151, 153-210; том ІІ, а.с. 136-161, 163-164/. Наявність вказаних первинних бухгалтерських та податкових документів на час проведення перевірки відповідач не заперечував. Також відповідач не заперечував проти того, що учасники даних правовідносин є юридичними особами і зареєстровані платниками ПДВ.

За висновками суду першої інстанції наданні перелічених документів свідчить про доведеність реального характеру здійснених операцій,

Також суд першої інстанції визнав безпідставним посилання відповідача на акти зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки вони носять інформативний характер і не доводять наявності порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Оскільки залучені до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а проведені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку про законність позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано того, що за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська, ПП «Експохім» не знаходиться за юридичною адресою, не має складських приміщень та транспортних засобів, не підтвердило проведення господарських операцій по ланцюгу постачальників, а тому його діяльність не є господарською діяльністю в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у м. Полтаві, ПП «Валга» відсутнє за місцем реєстрації, відсутні виробничі приміщення, транспортні засоби, складські приміщення, сировина, не підтверджені його операції з контрагентами, що унеможливлює підтвердження сформованих податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Наведені дані стали підставою для висновку відповідача про те, що позивачем товар від вказаних контрагентів не отримувався, тобто вони не є фактично виконаними.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідач вчинені позивачем правочини фактично кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, тобто вважає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.13 р. по справі № 816/4261/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 816/4261/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 816/4261/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрахім» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.