Постанова

від 06.10.2006 по справі 2/180-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня   2006 року                                                       

Справа № 2/180-06

Колегія суддів у складі: головуючого судді

Слюсаревої Л.В. 

Судді Івакіної В.О.

Судді Фоміної В.О.

При секретарі -Криворученко О.І.

За участю представників сторін:

Позивача -ОСОБА_1   ( дов.

НОМЕР_1)

Відповідача - ОСОБА_2 ( дов. НОМЕР_2)

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні  у приміщенні Харківського

апеляційного господарського суду 

апеляційну скаргу відповідача  

(вх. № 2366 С/1-13 ) на  рішення

господарського суду Сумської  

області  від 13.06.2005 року  по справі № 2/180-06         

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Анастасія”лтд,

м. Суми

до  ПП ОСОБА_3,  м. Суми 

Про   стягнення 6155,00

грн.          

Встановила:              

 Позивач - Товариство з

обмеженою відповідальністю “Анастасія”лтд, звернувся до господарського суду

Сумської області з позовом про стягнення з відповідача приватного підприємця

ОСОБА_3  заборгованості по грошовим

зобов*язанням  в сумі 6155,00 грн.

             Рішенням

господарського суду Сумської області від 13.06.2006 року (суддя Соп*яненко

О.Ю.)  позовні вимоги позивача задоволені

повністю з посиланням на ст.ст.526,762 Цивільного Кодексу України.

              Відповідач  з рішенням господарського суду  не погодився , звернувся до Харківського  апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою , в якій просить 

оскаржуване рішення скасувати  і

прийняти нове рішення , яким в позові відмовити. Свою апеляційну скаргу

обгрунтовує  тим ,що господарським судом

порушено норми матеріального права , а саме 

п.2 ст. 638,п.1ст. 651 Цивільного Кодексу України, а також норми

процесуального права : ст. 33,84 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує. Вважає

рішення господарського суду  законним та

обґрунтованим , просить залишити його без змін , а апеляційну скаргу без

задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою

апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ,

вислухавши пояснення сторін, перевіривши рішення господарського суду  Сумської області щодо правильності

застосування норм матеріального та процесуального права ,судова колегія

встановила наступне.

01 березня 2002 року  між

позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового

приміщення  загальною площею 200 кв м ,

що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 строком 

на десять років  з 01 березня 2002

року до 01 березня 2012 року.

Розділом 4 даного договору передбачено розмір орендної плати та

порядок розрахунку . Так, відповідно до п.4.1 договору  за користування  приміщенням встановлено орендну плату  в розмірі витрат  орендодавця 

за комунальні послуги в частині будівлі , що здається в оренду :

теплопостачання  , вода,

електроенергія  ( відповідно  до рахунків, що виставляється) гривень в

місяць. Пунктом 4.2 передбачено , що орендна плата вноситься  щомісячно не пізніше 10 -го числа  місяця , наступного за звітним.

Окрім  цього, пунктом  4.3 договору передбачено , що комунальні

послуги та електроенергія сплачуються орендарем на підставі повідомлень

(квитанцій)  про сплату . Розрахунки по

сплаті не можуть перевищувати  вартість

відповідних послуг, що надаються 

Орендодавцеві постачальними організаціями. Відповідно до п.4.4 договору

, сторони передбачили , що розмір орендної плати  може бути змінений за  згодою сторін . 

Додатковою угодою до договору ( без номеру та дати ) сторони п.4.4

договору і передбачили  можливість

проведення заліку  по орендній платі в

рахунок погашення заборгованості , що виникла після сплати за договорами

поруки, до повного погашення заборгованості . А також  можливість 

проведення заліку , що виникла внаслідок 

фінансової допомоги відповідно до договору  15.03.2002 року.

За актом прийому-передачі від 01.03.2002 року приміщення було

передано відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом

першої інстанції , позивач протягом березня -червня 2002  року ; серпня -грудня 2003 року

січня-липня  2004 року  виставляв відповідачеві рахунки по сплаті за

оренду приміщення.

 Оплата позивачем вартості

отриманих від організацій-постачальників комунальних послуг та

електроенергії  підтверджується платіжними

дорученнями ( том ІІ арк. спр . 22-107).

Як встановлено в ході судового розгляду  та підтверджується розрахунком наданим

позивачем , відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі  сплачував 

витрати по комунальним послугам , внаслідок чого заборгованість

склала  6155,00 грн., що позивач

підтвердив аудиторським звітом Аудиторської фірми «Професіонал» від 07.02.2006

року щодо перевірки фактичних витрат по комунальних послугах  ТОВ «Анастасія»ЛТД в частині приміщення , що

було надано в оренду  , з метою

підтвердження  правильності   нарахування 

орендної плати , суб*єкту підприємницької діяльності  за період з 01.03.2002р. по 31.07.2004 р..

Проте , матеріали справи підтверджують , що  приватний підприємець ОСОБА_3  звернулась з листом до  ТОВ «Анастасія»з проханням призупинити дію

договору оренди нежитлового приміщення 

від 01.03.2002 року з 01.07.2002 року до 31.07.2003 року у зв*язку з

проведенням ремонтних робіт , та поновити дію договору оренди нежитлового приміщення

з 01.08.2003 року.   На даному листі  директор ТОВ «Анастасія»ОСОБА_3 від імені

товариства надала згоду  на тимчасове

призупинення договору оренди  нежитлового

приміщення з 01.03.2003 року на вказаних в листі умовах.

З цих підстав , на думку відповідача, у нього відсутня

заборгованість по орендній платі та комунальних платежах перед позивачем , що

відповідач підтвердив  аудиторською

довідкою від 11.11.2004 року , складеною приватним підприємцем ОСОБА_4  (том І арк.спр.27-61)

Позивач проти  існування

даного листа , як підстави для несплати відповідачем  орендної плати та витрат за  комунальні послуги та електроенергію  , заперечує, оскільки даний лист не має  дати 

його складення  .

Судом першої інстанції вірно було 

не взято до уваги цей лист , оскільки 

у  відповідності до ст. 256 ЦК

України ( що діяв на час укладення договору 

оренди між сторонами ) 

наймодавець  за договором найму

зобов*язується  надати наймодавцеві  майно в тимчасове користування за плату.

Договір найму укладається в письмовій формі ( ст.  257 ЦК України ). Діючим законодавством , що

діяло як на час  укладення  договору , так і на час  його розірвання  встановлено , що  зміни або розірвання договору  вчиняється у такій самій формі , що й договір

(ст.. 654 ЦК України). Окрім цього , судова колегія вважає за необхідне зазначити  , що 

відповідно до п.7.3 договору оренди зміни умов даного договору  або внесення доповнень  до 

цього договору  здійснюється у

письмовій формі.  Даний пункт договору

стосується лише змін та доповнень до договору . Проте слід зазначити , що  листом  без номеру та дати  , на який посилається відповідач , дію

договору було призупинено , що не відповідає діючому законодавству  , оскільки призупинення дії договору не є ані

зміною , ані припиненням , ані розірванням договору оренди.

За таких підстав доводи апелянта є необгрунтованми  та безпідставними.

До того ж відповідач не довів , що 

в цей час він не користувався спірним приміщенням та не

користувався  комунальними послугами,а

тому зобов*язаний  відшкодувати

позивачеві витрати за отримані комунальні послуги та електроенергію. 

Відповідно до ст.161 ЦК України (1963 року), ст. 526 ЦК України

(2004 року)  зобов*язання має

виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу

.

Згідно зі статтею ст.33 Господарського процесуального Кодексу

України кожна  сторона повинна  довести ті обставини , на які вона  посилається як на підставу  своїх вимог та заперечень. Враховуючи , що

відповідач не довів відсутність 

заборгованості по відшкодуванню витрат позивача за  комунальні послуги   , а також не надав доказів  , що він не отримував та не користувався у

спірний період  цими послугами ,

апеляційна скарга задоволенню  не підлягає.

З огляду на вищевикладене , при винесенні рішення господарським

судом  Сумської області від 13.06.2005

року  по справі № 2/180-06     суд повно з*ясував всі обставини , що

мають значення для справи , а тому дійшов вірного висновку  щодо обгрунтованості  позовних вимог  та задоволення позову.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу

України  суми , які підлягають  сплаті за послуги адвоката  при 

задоволенні позову покладаються на відповідача .  Враховуючи , що  матеріалами справи підтверджується укладення

між ТОВ «Анастасія ,LTD»  та адвокатом

ОСОБА_1  договору НОМЕР_3  про надання послуг адвоката , а також  оплата позивачем цих послуг в сумі 500,00

грн. , дані судові витрати  обґрунтовано

були стягнуті судом першої інстанції з відповідача. 

Керуючись ст.ст. 33,43,49,99,101,103-105 Господарського

процесуального Кодексу України, колегія суддів ,-

Постановила :

Апеляційну скаргу  залишити

без задоволення  .

Рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2006 року

по справі № 2/180 -06  залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2006 року .

 Головуючий       суддя                                                    

Слюсарева Л.В.  

                             Суддя                                                       

Івакіна В.О.

                             Суддя                                                       

Фоміна В.О.