Постанова

від 18.01.2007 по справі 2/180-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

18

січня 2007 р.                                                                                  

№

2/180-06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого

судді:

Кочерової

Н.О.,

суддів:

Рибака

В.В., Черкащенка М.М.,

                                      за

участю представників сторін:

від

позивача -

Канівець

Р.О. (дов. №7 від 15.01.2007р.);

від

відповідача -

не

з'явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги 

 СПД ОСОБА_1

на  постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 05.10.2006р.

у

справі

№2/180-06 господарського суду Сумської

області

за

позовом

ТОВ

"Анастасія"

до

СПД

ОСОБА_1

про

стягнення  6 155 грн.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ

“Анастасія” ЛТД звернулось з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (в

подальшому -ПП ОСОБА_1) про стягнення 6155 грн. як заборгованості по орендній

платі.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 13.06.06 у справі № 2/180-06 позов

задоволено.

Стягнуто

з ПП ОСОБА_1 на користь позивача 6155 грн. заборгованості по орендній платі та

відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового

процесу.

Рішення

суду мотивовано тим, що ця заборгованість відповідача підтверджується

матеріалами справи та аудиторським висновком, недоведеністю відповідачем сплати

цієї суми (а.с. 94, т.1).

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.06 зазначене судове

рішення залишено без зміни.

В

поданій касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 просить скасувати рішення та постанову цих

судових інстанцій;  прийняти нове

рішення, яким відмовити позивачу в позові.

Як на

правову підставу цієї вимоги скаржник послався на порушення судами при

прийнятті рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.2

ст.530, п.3 ст.3, п.2 ст.638, п.1 ст.651 ГК України;  ст.33,43, 49 ГПК України.

Судова

колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та

заперечення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши юридичну

оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши

правильність застосування ними норм матеріального та процесуального

законодавства прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового

задоволення касаційної скарги.

01.03.02

між ТОВ “Анастасія” та ПП ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлових

приміщень загальною площею 200 кв.м.

З

підстав виконання ПП ОСОБА_1 умов договору щодо сплати орендної плати за період

з 01.03.02 р. по 08.06.04 р. між сторонами виник спір.

Верховний

суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 11, з наступними

змінами, “Про судове рішення” роз'яснив, що обгрунтованим визнається рішення в

якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи;

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

Проте,

місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз'яснень

та вимог відповідно п.3 ст.84 та п.7 ст.105 Господарського процесуального

кодексу України.

Суди

не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин

сторін, що унеможливило здійснення юридичних висновків, які грунтувались би на

матеріалах справи.

Згідно

з позовом з ПП ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за

період з 01.03.02 по 08.06.04.

Проте

аудиторським звітом від 07.02.06, який проводився на замовлення позивача згідно

з договором НОМЕР_1 і був покладений в основу спірних судових рішень,

визначений позивачем період заборгованості був збільшений до 31.07.04 р., хоча

визначена позивачем сума заборгованості залишилась незмінною (а.с. 11, 15, 16

т.1).

В

зв'язку з цим фактична заборгованість відповідача у спірному періоді судами

належним чином не встановлена.

Поза

увагою судів залишена і та обставина, що по взаємній домовленості сторін, на

період з 01.07.02 по 31.07.03 дія договору оренди від 01.03.02 припинялась в

зв'язку з проведенням орендарем ремонтних робіт, що унеможливлювало

використання орендованих нежитлових приміщень за призначенням (а.с. 26 т.1) та

нарахування орендної плати.

Не

враховувалась судами при прийнятті рішень і та обставина, що додатковою угодою

до договору від 01.03.02 сторони погодили можливість зарахування в рахунок

орендної плати коштів, сплачених ПП ОСОБА_1, як поручителем, по укладених ТОВ

“Анастасія” договорах (а.с. 10 т.1).

Наявність

таких виплат з боку ПП ОСОБА_1 підтверджується довідкою аудита від 11.11.04. За

його висновком станом на 30.06.04 сума цих коштів становила 4414 грн. (а.с.

27-28, т.1).

Не

досліджувалось судами і дотримання позивачем строку позовної давності при

заявленні позову відповідно до вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК

України (ред. 2003 р.).

Відповідно

з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки

передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній

інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини

справи, що не  були встановлені судом

першої та апеляційної інстанції, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі

викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,

11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

                                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Сумської області від 13.06.06 та постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 05.10.06 у справі № 2/180-06 скасувати.

Справу

направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий,

суддя                                                                         

Н.Кочерова 

Судді                                                                                   

                     В.Рибак

М.Черкащенко