Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/14725/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року № 826/14725/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Солво Групп» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013 р. № 0007392205

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Солво Групп» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013 р. № 0007392205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14725/13-а та призначено справу до судового розгляду на 03.10.2013 р.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.08.2013 р. № 0007392205;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Солво Групп» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), щодо завищення суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. в розмірі 91 366 грн., сформованого за наслідками правовідносин із контрагентом ПП «Женевьєва».

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання 03.10.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 03.10.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/14725/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 03.10.2013 р., який був отриманий представником відповідача за довіреністю особисто наручно 03.10.2013 р., про що останній розписався на зворотньому боці такого листа.

За наслідками переходу судом до розгляду справи № 826/14725/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 09.10.2013 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву разом із додатками, що перелічені у зазначеному запереченні.

Так, в зазначених письмових запереченнях на позовну заяву податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Женевьєва», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Женевьєва» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування податкового кредиту.

Зокрема, в наданих письмових запереченнях відповідач наголошує на тому, що за наслідками перевірки такого контрагента позивача ПП «Женевьєва», контролюючим органом було встановлено відсутність такого суб'єкта господарювання за адресою його державної реєстрації, а також встановлено відсутність в останнього достатніх трудових ресурсів для виконання взятих на себе зобов'язань по правовідносинах із контрагентами, а також відповідної матеріально-технічної бази (адміністративних та господарських приміщень, виробничих потужностей, комп'ютерного обладнання, автотранспорту, інше), що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності (зокрема, в даному випадку, щодо надання послуг з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення), а отже вбачається проведення таким контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, оскільки також при співставленні сплачених позивачем за наслідками правовідносин із ПП «Женевьєва» сум ПДВ та задекларованих таким контрагентом ПП «Женевьєва» податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем, контролюючим органом було встановлено їх розбіжність на повну суму такого ПДВ у розмірі 91 366 грн., що був включений позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді (січні 2012 р.), відповідно до чого за наслідками таких правовідносин позивача із зазначеним контрагентом було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, в своїх запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив про те, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано доказів щодо укладення таким контрагентом ПП «Женевьєва» субпідрядних договорів з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми), оскільки власними силами, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання, що також підтверджує безтоварність таких господарських операцій, та їх здійснення з метою надання податкової вигоди третім особам.

Станом на 29.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 03.10.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу від 29.07.2013 р. № 1139, згідно з вимогами ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Солво Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. при взаємовідносинах з контрагентом ПП «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 09.08.2013 року № 320/22-05-07/37244796, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), щодо завищення суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. в розмірі 91 366 грн., сформованого за наслідками правовідносин із контрагентом ПП «Женевьєва».

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017, щодо надання останнім на користь позивача послуг з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 30.08.2013 р. № 0007392205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114 207,50 грн., з яких основний платіж складає 91 366,00 грн. та штрафні санкції 22 841,50 грн.

Однак, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.08.2013 року № 0007392205 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як підтверджується наявними у справі доказами, у періоді, що перевірявся (з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017, щодо надання останнім на користь позивача послуг з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми).

Так, між позивачем (Замовником) та ПП «Женевьєва» (Виконавцем) було укладено Договір про надання послуг № 01-01/09/11 від 01.09.2011 року, відповідно до якого ПП «Женевьєва» виконувало наступні послуги (роботи) на користь позивача: доопрацювання та адаптація програмного забезпечення.

На виконання зазначеного договору сторонами були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, а також ПП «Женевьєва» було оформлено та видано позивачу податкові накладні (копії яких також наявні в матеріалах справи) на загальну суму ПДВ 91 366,00 грн., що була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Женевьєва», а також з приводу належності (допустимості) документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ПП «Женевьєва», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

До ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС надійшов лист від 05.02.2013 року № 1185 /7/22.4-12 з додатками, а саме з Актом № 421/22-417/ 37093017 від 26.09.2012 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Женевьєва» (код ЄДРПОУ 37093017) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., яким встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, та в якому зазначено також наступне.

Так, в ході організації проведення невиїзної перевірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин по ПП «Женевьєва», контролюючим органом було вжито такі заходи.

Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС засобами поштового зв'язку було направлено запит на підприємство ПП «Женевьєва» № 5417/10/22-409 від 0б.08.2012 р. «Про надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 2011-2012 р.» для з'ясування реальності та повноти відображення даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

Повідомлення про вручення ПП «Женевьєва» зазначеного запиту було повернуто до Західної МДПІ м. Харкова з відміткою про вручення гр. ОСОБА_3, який взагалі не є посадовою особою підприємства згідно даних статистичної звітності.

Також, 07.08.2012 р. контролюючим органом було здійснено вихід за податковою адресою ПП «Женевьєва» та встановлено його відсутність за місцем реєстрації.

Крім того, Західною МДПІ м. Харкова було направлено запити на розшук посадових осіб ПП «Женевьєва» № 80/22-108 від 07.08.2012 р., № 280/15-313 від 21.08.2012 р., та співробітниками Західної МДПІ м. Харкова було складено Довідку про відсутність ПП «Женевьєва» за місцезнаходженням № 554/07/006 від 23.08.2012 р.

Так, 20.08.2012 р. до Західної МДПІ м. Харкова надійшов лист від підприємства ПП «Женевьєва» № 27/10 від 16.08.2012 р., підписаний керівником ОСОБА_4, яким відмовлено у наданні документів та пояснень на запит податкового органу щодо фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за вказаний період.

Зважаючи на таке, відділом податкової міліції Західної МДПІ м. Харкова до управління податкового контролю було надано висновок № б/н від 09.08.2012 р. «Щодо нереальності здійснення господарської діяльності ПП «Женевьєва» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

Також, станом на початок перевірки позивача ПП «Женевьєва» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Директор ПП «Женевьєва» ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) згідно автоматизованої системи АІС «Податки» значиться також директором:

- ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» (код ЄДРПОУ 37190531), яке має стан платника 14 - визнано банкрутом;

- ТОВ «Харків Гранд» (код ЄДРПОУ 38279442), яке має стан платника - 0 (до податкового органу не звітує), платник податків за основним місцем обліку, дата реєстрації в МДПІ - 09.08.2012 р.;

- ТОВ «Сайдингбуд» (код ЄДРПОУ 38159398), яке має стан платника - 0 (до податкового органу не звітує), платник податків за основним місцем обліку, дата реєстрації в МДПІ - 25.04.2012 р.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, Західною МДПІ м. Харкова було отримано протокол допиту юриста ПП «Женевьєва» ОСОБА_5 від 22.08.2012 р., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Так, в своїх поясненнях ОСОБА_5 пояснив, що він на Інтернет-сайті побачив об'яву, в якій підприємству ПП «Женевьєва» був потрібний юрист-консультант. ОСОБА_5 зв'язався із ОСОБА_6 (директором ПП «Женевьєва»), який повідомив, що йому потрібна людина, яка буде знаходитись з 9:00 до 17:00 з понеділка по п'ятницю в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Сериківська, 1, за що запропонував платити мінімальну зарплату в розмірі 1 100,00 грн. Зі слів ОСОБА_5, в кімнаті, де він сидів, були тільки стіл, стілець та комп'ютер. Будь-яких документів та робітників підприємства ПП «Женевьєва» ОСОБА_5 не бачив, участі у господарській діяльності підприємства не брав, чим займається підприємство не знає.

Також, як вбачається з наявних у справі доказів, Західною МДПІ м. Харкова було отримано протокол допиту старшого сторожу ТОВ УФ «Адамант» ОСОБА_7 від 22.08.2012 р. (на посаді з 2011 р.), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Так, останній пояснив, що в його функції входить контрольно-пропускний контроль на підприємстві ТОВ УФ «Адамант», яке займається здачею в оренду приміщень за адресою: м. Харків, вул. Сериківська, 1 (адреса державної реєстрації ПП «Женевьєва»). На цьому підприємстві існує контрольно-пропускний режим та виписуються перепустки на всіх осіб, які проходять на територію. За період роботи ОСОБА_7 перепустки на посадових осіб ПП «Женевьєва» не виписувались, тому вільний доступ на територію за адресою: м. Харків, вул. Сериківська, 1 - вони не мали.

Крім того, як вже було зазначено вище, та жодними доказами не спростовано позивачем, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Солво Груп» та ПП «Женевьєва» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., згідно Підсистеми «Автоматизована система співставлення» системи АІС «Податковий Блок», та АІС «Податковий Блок», станом на момент проведення перевірки контролюючим органом була встановлена розбіжність, а саме:

- за січень 2012 р. в розмірі 91 365,80 грн. (завищення ТОВ «Солво Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість).

Дана розбіжність виникла в результаті непідтвердження контрагентом позивача ПП «Женевьєва» податкового зобов'язання у січні 2012 р. в розмірі ПДВ 91 365,80 грн., внаслідок чого вбачається завдання шкоди Державному бюджету.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ПП «Женевьєва» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна (комп'ютерної техніки та інше), що економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, як надання послуг з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми).

У зв'язку з цим, контрагент позивача ПП «Женевьєва» фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Женевьєва» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Женевьєва» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ПП «Женевьєва» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення), устаткування (комп'ютерної техніки та іншого), а також відповідних трудових ресурсів (працює 4 особи, в тому числі директор та бухгалтер, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати послуги з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми, загальна сума правовідносин із позивачем - 548 196 грн.), зважаючи на те, що об'єми робіт (наданих послуг) в декілька разів перевищують трудові можливості ПП «Женевьєва» для надання таких послуг, а матеріальні можливості у ПП «Женевьєва» для здійснення задекларованого виду діяльності взагалі відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеним договором про надання послуг між позивачем та наведеним контрагентом не було заборонено залучення останнім субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ПП «Женевьєва» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів (при чому висококваліфікованих кадрів у сфері ІТ-технологій) та матеріальної бази (зокрема офісного приміщення, відповідної комп'ютерної техніки, та іншого) для здійснення такого виду діяльності (доопрацювання та адаптація програмного забезпечення) - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо яким саме чином (власними силами або із залученням інших контрагентів), виконувалися такі договірні зобов'язання.

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначений контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Женевьєва» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Крім того, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, контрагентом позивача ПП «Женевьєва» у перевіряємому періоді (січні 2012 р.) не сплачувалося до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем, що відповідно також підтверджує факт реєстрації останнього з метою здійснення протиправної діяльності спрямованої на ухилення від сплати податків.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ПП «Женевьєва» - за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми).

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ПП «Женевьєва», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Женевьєва» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність в товариства жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг по доопрацюванню та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ПП «Женевьєва» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «Женевьєва» - об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Женевьєва» - мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача особисто фактично не міг виконувати взяті на себе зобовязання щодо надання на користь позивача послуг з доопрацювання та адаптації програмного забезпечення (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього будь-яких матеріально-технічних можливостей та достатніх трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності, а доказів щодо укладення таким контрагентом позивача субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, до матеріалів справи надано не було.

Отже, допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагент позивача ПП «Женевьєва», а також його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та контрагентом позивача ПП «Женевьєва» у перевіряємому періоді (січні 2012 р.) не сплачувалися податкові зобов'язання до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем, що відповідно також підтверджує факт реєстрації останнього з метою здійснення протиправної діяльності спрямованої на ухилення від сплати податків.

З даного приводу, суд також наголошує позивачу, що судом було прийнято до уваги посилання позивача на рішення адміністративних судів м. Харкова (першої інстанції та апеляції), якими було визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу щодо проведення перевірки контрагента позивача ПП «Женевьєва», а також визнано протиправними дії контролюючого органу щодо проведення такої перевірки ПП «Женевьєва», проте як зазначене жодним чином не спростовує фактів встановлених під час перевірки позивача щодо його взаємовідносин із контрагентом ПП «Женевьєва» у січні 2012 року, що також підтверджуються наявними у справі доказами, а саме щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП «Женевьєва» з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам (підприємство за адресою реєстрації не значиться, посадових осіб підприємства розшукати не можливо, первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами отримати також не можливо, матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності підприємство не має, податкові зобов'язання до Державного бюджету не сплачує, директор ПП «Женевьєва» числиться також директором інших фіктивних підприємств, які на час розгляду справи або визнані банкрутом, або не здійснюють господарської діяльності та до податкових органів не звітують).

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013 р. № 0007392205.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.10.2013 р.