Рішення

від 16.03.2009 по справі 12/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

16.03.2009                                                                                       Справа  № 12/16

за позовом прокурора Виноградівського району в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до відповідача фермерського господарства „Кавун”, м. Виноградів

про стягнення суми  45 000 грн. – основного боргу; 2 484,50 грн. – пені;            712,50 грн. – 3 % річних та 4 340 грн. – інфляційних збитків.

                              Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

В судовому засіданні приймав участь  - Роман М. С., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян Закарпатської облпрокуратури

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов прокурором Виноградівського району в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ до фермерського господарства „Кавун”, м. Виноградів про стягнення суми  45 000 грн. – основного боргу; 2 484,50 грн. – пені; 712,50 грн. – 3 % річних та 4 340 грн. – інфляційних збитків.

Прокурору роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Якщо фізична особа – учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського  суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу (Інформаційний лист ВГСУ від 18.03.2008 року № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Представник прокуратури підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та повідомив суд про те, що майновий поручитель по кредитних зобов'язаннях фермерського господарства „Кавун” (договір поруки від 16.08.2005 року), приватний підприємець  Васильцун І. І. помер, про що стверджено актовим записом про смерть № 101 від 04.04.2006 року. Тому позов пред'явлено до позичальника  - відповідача у справі.

Крім цього, в підтвердження адреси боржника прокурор надав суду довідку Головного управління статистики у Закарпатській області про перебування в ЄДРПОУ станом на 12.03.2009 року фермерського господарства „Кавун”, де зазначено відповідність юридичної адреси відповідача за позовом м. Виноградів, вул. Лучкая, 18, куди надіслано поштове відправлення з повідомленням про вручення.

          Відповідно до ст. 77 ГПК України  в судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.03.2009 року до 16.03.2009 року.

         Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення прокурора,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 45 000 грн.  –о сновного боргу щодо повернення, згідно договору № 8 від 27.07.2005 року, фінансової підтримки (грошових коштів) фермерського господарства „Кавун”, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  договором поруки від 16.08.2005 року;

-  платіжним дорученням № 4 від 25.08.2005 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є повернення грошових коштів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути грошові кошти є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 2 484,50 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 712,50 грн. –3% річних та 4 340 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

         Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

 2. Стягнути з фермерського господарства „Кавун” (м. Виноградів,                      вул. Лучкая, 18; код 32764215) на користь Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств (м. Київ Шевченківського району, вул. О. Теліги, 8/58а, 59; код 20029342) суму 45 000 (сорок п'ять тисяч грн.) –основного боргу; 2 484,50 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири грн. 50 коп.) –пені; 712,50 (сімсот дванадцять грн. 50 коп.) –3 % річних; 4 340 (чотири тисячі триста сорок грн.) –інфляційних збитків та 525,37 (п'ятсот двадцять п'ять грн. 37 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

       Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.