Рішення

від 21.04.2009 по справі 8/43-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/43-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "21" квітня 2009 р.                                                       по справі  № 8/43-38.1

За позовом   Волинського транспортного  прокурора в інтересах державив особі Міністерства палива та енергетики України, ДК “Укртрансгаз”, НАК “Нафтогаз України”, Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” в особі структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Ковель  

До  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”, м. Луцьк

Про стягнення 17 335 грн. 60 коп.

                                                                                      Суддя  Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача: н/з.  

Від відповідача: Пасічник О.О., довіреність від 20.03.2009 року  

В судовому засіданні взяла участь: Приступа С.А. – старший помічник Волинського транспортного  прокурора.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України  роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі

ст. ст. 22, 29 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

         В судовому засіданні 26.03.2009 року оголошувалась перерва для подання доказів по справі, ухвалами суду від 01.04.2009 року, 09.04.2009 року судові засідання відкладались.

         Суть спору:  Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, ДК “Укртрансгаз”, НАК “Нафтогаз України”, Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” в особі структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” про стягнення 17 335 грн. 60  коп., в т.ч. 13 889 грн. 45 коп. заборгованості за надані в січні та березні 2008 року послуги з транспортування природного газу, 451 грн. 41 коп. річних, 2 994 грн. 74 коп. збитків від інфляції.

       В обгрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на те, що вказані послуги надані відповідачу на виконання постанови КМУ «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» від 27.12.2001 року №1729 по тарифу, встановленому постановою НКРЕ України від 19.12.2006 року №1682. Рахунки на оплату наданих послуг відповідач отримав, проте розрахунку не провів.

       Відповідач у відзиві від 23.03.2009 року №053/01-3 просить провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки в товариства відсутні будь – які договірні відносини з позивачем. Для виробництва теплової енергії товариство споживає природний газ, який поставляється ЗАТ «Укргаз-Енерго» та ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  на підставі договорів на постачання природного газу, у відповідності до яких вартість послуг за транспортування природного газу входить в ціну природного газу. Тобто відповідач, провівши розрахунок з постачальниками за спожитий природний газ, розраховується і за послуги з його транспортування. Будь – які платежі на рахунки позивача відповідач ніколи не здійснював.

      У поясненнях від 17.04.2009 року №1090/01-4 відповідач та його представник в судовому засіданні зазначає, що у відповідності до п.10 постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року №1729 у позивача повинні існувати договірні відносини із постачальниками природного газу та до них слід звертатись у випадку неоплати за транспортування природного газу. Між ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” та позивачем будь – які договірні відносини відсутні. Законодавством України обов'язок споживача сплачувати за транспортування природного газу безпосередньо газотранспортним організаціям не передбачений.

      Прокурор подав суду клопотання №666 від 17.04.2009 року про відкладення розгляду справи з тих підстав, що прокуратурою не отримані відповіді на запити до безпосередніх постачальників газу ЗАТ «Укргаз-Енерго», ДК «Газ України» та Об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз».

      Клопотання про відкладення від 17.04.2009 року надійшло і від представника позивача Мірука О.В., який в судове засідання не з'явився у зв'язку з відрядженням до м. Львова для участі в засіданні апеляційної інстанції.

      Представник відповідача в судовому засіданні проти клопотань про відкладення розгляду справи заперечував, оскільки прокурор та позивач мали можливість зібрати необхідні докази ще до звернення з позовом до суду, розгляд справи неодноразово відкладався для подання доказів по справі, проте запити зроблені прокурором лише після останнього судового засідання.

      Клопотання прокурора та представника позивача про відкладення розгляду справи відхилені судом з наступних підстав.

      Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Тому прокурор та позивач, звертаючись до суду з позовом, зобов'язані обґрунтувати його підставність належними доказами, тобто такими, які мають значення для справи.

     Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК  сторони  зобов'язані  добросовісно  користуватися належними їм процесуальними правами,   виявляти  взаємну  повагу  до  прав  і охоронюваних  інтересів  другої  сторони,   вживати   заходів   до всебічного,  повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

     Неподання або  несвоєчасне  подання  доказів з неповажних причин,   спрямоване   на  штучне  затягування  судового  процесу, суперечить,  зокрема,  вимогам  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  1950 року,  учасником якої є Україна,  стосовно права кожного  на  розгляд  його  справи судом упродовж розумного строку.

         Провадження у справі порушено ще 10.03.2009 року, розгляд справи неодноразово відкладався, прокурору та позивачу був наданий достатній час для подання доказів по справі. Із зазначеними запитами до безпосередніх постачальників газу прокурор міг звернутись ще до звернення з позовом до суду, проте запити направлені лише 13 та 15 квітня. Необхідність таких запитів та їх значення для вирішення спору прокурором не доведені.

Крім того, ухвалою суду від  09.04.2009 року  явка представника позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач мав можливість видати довіреність іншому представнику.

                  У судовому засіданні прокурор позов підтримав, представник відповідача його заперечив, що свідчить про наявність спору між сторонами. Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, відхилено судом.

       Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи суд дійшов висновку про відмову в позові. При цьому суд виходив з наступного.

       Відповідач – ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” уклав договори  на постачання природного газу з ЗАТ «Укргаз – Енерго» №158/77/Т-08 від 29 грудня 2007 року (а. с. 30-40) та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»  №06/08-151БО-2 від 25.03.2008 року (а. с. 48-53) на постачання природного газу в період з

1 по 31 березня 2008 року.

        Відповідно до п. п. 3.2, 4.1, 4.2, 4.4 договорів №158/77/Т-08 від 29 грудня 2007 року та №06/08-151БО-2 від 25.03.2008 року відповідач зобов'язувався укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з ВАТ «Волиньгаз» (газорозподільне підприємство) в пунктах приймання – передачі газу. Постачальник передає газ відповідачу на комерційному вузлі / вузлах обліку газу відповідача (пункти приймання – передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання – передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання – передача газу оформлюється актом приймання – передачі газу, що погоджені газорозподільним підприємством.

       Згідно умов зазначених договорів до ціни природного газу входить, зокрема, вартість транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами до пунктів приймання – передачі (п. 4 додаткової угоди №1 до договору №158/77/Т-08 від 29.12.2007 року  (а. с. 39), п. 5.1 договору №06/08-151БО-2 від 25.03.2008 року  (а. с. 50).       

       На виконання п. 3.2 договорів №158/77/Т-08 від 29 грудня 2007 року та №06/08-151БО-2 від 25.03.2008 року відповідач уклав договір №86-В-П/8 з ВАТ «Волиньгаз» на транспортування природного газу (а. с. 88-89).

       Відповідно до п. п. 4.1, 5.2, 9.1 договору №86-В-П/8 для визначення об'єму протранспортованого газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу, власником якого є відповідач. Оплата за транспортування газу здійснюється відповідачем грошовими коштами та перераховується разом з вартістю спожитого газу на розрахунковий рахунок ДК «Газ України». Термін дії договору з 1 січня по 31 грудня 2008 року.

       Відповідачем підписані акти балансової належності системи газопостачання (а. с. 94), згідно яких розмежування зон балансової належності – це межа території підприємства по огорожі.  

      На виконання п. 4.4 договорів для передачі постачальникам газу відповідачем підписані та погоджені з газорозподільним підприємством – ВАТ «Волиньгаз» акти прийомки – передачі природного газу від 31.01.2008 року, 31.03.2008 року ( а. с. 19-20).

      Отже, відповідно до умов зазначених договорів відповідач проводить оплату послуг з транспортування природного газу постачальникам.

       Оплата послуг з транспортування природного газу постачальникам передбачена постановою  КМУ №1729.

       У відповідності  до п. п. 10, 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, що затверджений постановою КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року №1729 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), постачальники природного газу у разі постачання природного газу населенню укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу; ті, що визначені підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, - у разі постачання природного газу установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу; зокрема, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства - у разі постачання природного газу суб'єктам господарювання укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та із суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу.  Газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу: забезпечують у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених із зазначеними в абзаці четвертому підпункту 1 та в абзаці другому підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 постачальниками, що забезпечують природним газом населення, установи і організації, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію; забезпечують у межах виділених постачальниками (крім НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств) планових обсягів природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених із споживачами (крім тих, що зазначені в абзаці третьому пункту 12 цього Порядку); забезпечують транспортування природного газу споживачам відповідно до договорів, укладених з НАК "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, у межах виділених ними планових обсягів природного газу.

       Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також  з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Зобов'язання відповідача щодо оплати послуг з транспортування природного газу позивачу ні з договору, ні з закону не випливають. Отримання претензії №5/11 (а. с. 9) про сплату боргу відповідач заперечує. Витяг з книги реєстрації вихідних документів не може бути належним доказом направлення претензії відповідачу згідно ст. 43 ГПК України. Технічна угода №В-П-03 від 03.02.2003 року (а. с. 6-8), укладена між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Волиньгаз» передбачає лише умови приймання – передачі природного газу на газовимірювальних станціях, а не зобов'язання відповідача по оплаті за транспортування природного газу.

     Постанова НКРЕ від 19.12.2006 року «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами..», на яку посилаються прокурор та позивач, втратила чинність згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України  від 21 червня 2007 року N 821.

       Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

      Прокурор та позивач наявність зобов'язань  відповідача щодо оплати послуг з транспортування природного газу позивачу не довели, що є підставою для відмови у позові про стягнення 13 889 грн. 45 коп. заборгованості.  

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

       Нараховані прокурором та позивачем 451 грн. 41 коп. річних, 2 994 грн. 74 коп. збитків від інфляції не підлягають до стягнення у зв'язку з відсутністю у відповідача зобов'язань по оплаті послуг перед позивачем. Крім того, обгрунтування строку порушення зобов'язання в позовній заяві відсутні.

       Підстави стягнення судових витрат з відповідача відсутні.

       Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -                                                                 в и р і ш и в:

       У позові Волинського транспортного  прокурора в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, ДК “Укртрансгаз”, НАК “Нафтогаз України”, Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” в особі структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Ковель  до  товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго”, м. Луцьк

про стягнення 17 335 грн. 60 коп. відмовити.

Суддя                                                                                А.М. Кравчук

Дата виготовлення повного

тексту рішення 23.04.2009 року

                               Суддя