12/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.03.2009 Справа № 12/19
за позовом приватного підприємства „Тріада”, м. Дніпропетровськ
до відповідача споживчого товариства „Плай - Вест”, смт. Воловець
про стягнення суми 10 000 грн. –основного боргу; 1 141 грн. –штрафних санкцій; 285 грн. –3 % річних та 1 910 грн. –інфляційних збитків.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача –не з'явився (явка на розсуд сторін)
Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Тріада”, м. Дніпропетровськ до споживчого товариства „Плай - Вест”, смт. Воловець про стягнення суми 10 000 грн. –основного боргу; 1 141 грн. –штрафних санкцій; 285 грн. –3 % річних та 1 910 грн. –інфляційних збитків.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, від отримання поштового рекомендованого відправлення відмовився про що свідчить відмітка у довідці форми № 20 установи поштового зв'язку, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд
ВСТАНОВИВ:
Заборгованість відповідача в сумі 10 000 грн. –основного боргу щодо повернення зайво сплаченої суми коштів передоплати за поставлену, згідно договору поставки від 17.02.2008 року, продукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- видатковими накладними: № ПВ-0000210 та № ПВ-0000211 від 21.02.2008 року;
- актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 17.02.2009 року;
- платіжним дорученням № 4 від 21.02.2008 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача (лист –вимога № 1 від 19.01.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 3 ст. 509 ЦК України).
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка продукції, її передоплата та повернення зайво сплаченої суми коштів передоплати за поставлену продукцію (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов'язок відповідача повернути зайво сплачену суму коштів передоплати за поставлену продукцію є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Між тим, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.3 укладеного договору нараховані до сплати штрафні санкції в розмірі 1 141 грн. При оцінці правильності нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 2ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають стягненню.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 285 грн. –3% річних та 1 910 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.
Відповідно до ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 193, 198, 199, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з споживчого товариства „Плай –Вест” (смт. Воловець, вул. Підгірна, 52; код 33476456) на користь приватного підприємства „Тріада” (м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченка, 97; код 23933125) суму 10 000 (десять тисяч грн.) –основного боргу; 1 141 (одну тисячу сто сорок одну грн.) –штрафних санкцій; 285 (двісті вісімдесят п'ять грн.) –3 % річних; 1 910 (одну тисячу дев'ятсот десять грн.) –інфляційних збитків та 133,36 (сто тридцять три грн. 36 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 17.03.2009 |
Оприлюднено | 29.04.2009 |
Номер документу | 3442383 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Бутирський Андрій Анатолійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні