Рішення

від 25.10.2013 по справі 907/890/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.2013 Справа № 907/890/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Памібро", смт. Брошнів-Осада Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія-М", м. Ужгород

про стягнення 33 218,00 грн.

Суддя - В.С. Русняк

Представники сторін:

Від позивача - Хемич В.М. - представник, довіреність №579А від 05.09.13;

Від відповідача - Темнохудова З.В., представник, довіреність №01/09 від 01.09.2013

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Памібро", смт. Брошнів-Осада Івано-Франківська область звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія-М", м. Ужгород про стягнення 33 218,00 грн. заборгованості за відвантажену продукцію,

У судовому засіданні 25.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що всі розрахунки за зобов'язаннями проведені в повному обсязі на умовах попередньої оплати. Зазначає, що претензію, направлену Позивачем на його адресу, не отримав.

Посилається також на те, що в період з 25.01.2008 року по 31.12.2008 року (що входить у період, врахований у довідці позивача №вих.672 від 14.10.2013 про проведення розрахунків з відповідачем за реалізовану продукцію з 09.04.2008 року по 23.08.2013 року) господарсько-правові відносини між сторонами будувалися на Договорі купівлі-продажу від 25.01.2008 року, який втратив чинність 31.12.2008 року, з огляду на що просить застосувати строк позовної давності у відповідності ст. 267 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Памібро", смт. Брошнів-Осада Івано-Франківська область протягом 28.07.2010 - 18.11.2010 за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія-М", м. Ужгород було виготовлено та відвантажено продукцію (мішки паперові) на загальну суму 62300,00 грн.

Згідно видаткової накладної РН-0001276 від 28.07.2010 відповідачу було відвантажено мішок паперовий чотирьохшаровий розміром 64*49,5*9,5 в кількості 9900 штук за ціною 1,5667 грн. за одиницю Товару без ПДВ на суму 18612,00 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної РН-0001423 від 22.09.2010 відповідачу було відвантажено мішок паперовий трьохшаровий розміром 57*49,5*10 в кількості 9760 штук за ціною 2,125 грн. за одиницю Товару без ПДВ на суму 24888,00 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної РН-0001583 від 18.11.2010 відповідачу було відвантажено мішок паперовий чотирьохшаровий розміром 64*49,5*9,5 в кількості 10000 штук за ціною 1,5667 грн. за одиницю Товару без ПДВ на суму 18800,00 грн. з ПДВ.

Умови угоди позивач виконав повністю, але відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 33218,00 грн. (відповідно до поданого позивачем розгорнутого розрахунку заборгованості - а.с. 48).

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним на адресу відповідача було надіслано претензію №664 від 09.12.2011 з вимогою сплатити залишок заборгованості за поставлений товар, яка була залишена відповідачем без задоволення. На підтвердження надіслання такої претензії подав копію рекомендованого повідомлення органу поштового зв'язку про вручення поштового відправлення, відповідно до якого поштове відправлення вручено 17.12.2011 уповноваженій особі Бравер. Однак опису вкладення поштового відправлення позивачем не додано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Між сторонами існували договірні відносини за договором купівлі-продажу від 25.01.08 №03/01/08, які припинилися 31.12.2008. З 01.01.2009 року договір між підприємствами не був укладений, проте ділові взаємовідносини тривали як в частині погашення заборгованості, так і в частині відпущення готової продукції.

Продукція за видатковими накладними РН-0001276 від 28.07.2010, РН-0001423 від 22.09.2010, РН-0001583 від 18.11.2010 поставлена відповідачу на виконання умов угоди купівлі-продажу (встановлено факт отримання товару - в матеріалах справи містяться копії довіреностей на отримання товару); оплата відповідачем отриманого товару з призначенням платежу в платіжних дорученнях "оплата за паперові мішки" свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При підписанні видаткових накладних відповідач своїм підписом та печаткою підтвердив своє погодження із отриманою кількістю, асортиментом та ціною товару.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними доказами. Зокрема, накладними РН-0001276 від 28.07.2010, РН-0001423 від 22.09.2010, РН-0001583 від 18.11.2010, розгорнутим розрахунком заборгованості станом на 01.09.13, довідкою про стан заборгованості.

Заперечення відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Подані відповідачем платіжні документи за період з 11.04.2008 року по 27.05.2011 року про сплату отриманої продукції підтверджують ним сплату на суму 208958,98 грн., а отримав він продукцію за вказаний період на суму 242176,98 грн., тобто відповідач за поставлену продукцію боргує позивачу 33218,00 грн., що є сумою позову.

Подані відповідачем платіжні доручення №118 від 26.06.2010 на суму 23500,00 грн., №157 від 13.09.2010 на суму 30000,00 грн., №195 від 29.10.2010 на суму 16000,00 грн., №199 від 03.11.2010 на суму 6500,00 грн. без зазначення в призначенні платежу, по якій саме накладній сплачено суму, не може бути доказом, що саме за відвантажені мішки по відповідним накладним РН-0001423 від 22.09.2010 на суму 24888,00 грн. та РН-0001583 від 18.11.2010 на суму 18800,00 грн. були сплачені кошти. На вимогу суду відповідач не подав рахунки, вказані в призначенні платежів, пояснивши це їх відсутністю.

Оскільки відповідачем часткове погашення за отриману продукцію проводилось несвоєчасно, позивачем правомірно було зараховано оплату за попередню заборгованість по оплаті продукції.

Що стосується застосування строку позовної давності у відповідності ст. 267 ЦК України, суд констатує наступне.

Відповідно до довідки про проведення розрахунків між сторонами заборгованість виникла в період 28.07.2010 - 18.11.2010, під час якого позивачем було виготовлено та відвантажено продукцію (мішки паперові), а не на виконання умов договору від 25.01.08 №03/01/08, дія якого припинилася 31.12.2008, тому в даному випадку строк позовної давності не може бути застосовано.

На підставі наведеного, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, їх нарахування перевірено судом, належить задоволити, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом їх стягнення з відповідача.

Крім того, на відповідача належить віднести судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія-М" (код 33485167, м. Ужгород, вул. Верховинська, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Памібро" (код 24679870, Івано-Франківська область, смт. Брошнів-Осада, вул. Шкільна, 2б) суму 33 218,00 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімнадцять грн. 00 коп.), а також суму 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2013.

Суддя В.С. Русняк