Рішення

від 29.10.2013 по справі 927/1098/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 28 » жовтня 2013 року Справа №927/1098/13

За ПОЗОВОМ: Приватного підприємства "Регіон Тех Ком"

08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул.Крилова, 4-А/2

До ВІДПОВІДАЧА: Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"

14037, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 24

Про стягнення 126265,00 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Тетусь О.В. - представник, довіреність №б/н від 21.06.2013р.

Від Відповідача: Миненко М.М. - директор, наказ №31-к від 09.11.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством "Регіон Тех Ком" заявлено позов до Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" про стягнення заборгованості 296013,28 грн., в тому числі 209750,69 грн. основного боргу, 77098,07 грн. пені, 9164,52 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №1 від 10.01.2011.

До початку судового засідання 17.09.2013 від Відповідача надійшла заява про застосування позовної давності щодо розрахунку і сплати пені.

Також до початку судового засідання 17.09.2013 від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що станом на дату подання позовної заяви 27.08.2013 борг Відповідача перед Позивачем складав 200000,00 грн., а не 209750,69 грн., як це вказано в позові. Крім того, Відповідач не погоджується з нарахуванням пені, оскільки термін позовної давності по нарахуванню пені складає один рік і він вже минув, та з розрахунком 3% річних на суму 209750,69 грн., оскільки на дану суму розрахунок є помилковим, а на фактичну суму боргу на дату подання позову відповідного розрахунку Позивачем не надано.

До відзиву додані листи Відповідача від 17.09.2013 №609 та №608, в яких останній підтверджує суму заборгованості перед Позивачем станом на 27.08.2013р. у розмірі 200000,00 грн. та станом на 17.09.2013 у розмірі 100000,00 грн. відповідно, а також копії виписок банку від 08.08.2013 на суму 9750,69 грн. та від 09.09.2013 від 100000,00 грн.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві.

До початку судового засідання 17.10.2013 від представника Позивача надійшло додаткове обґрунтування позовної заяви та розрахунку, у якому зазначено, що у відповідності до п.5.2. Договору нарахування санкції починається після спливу 5-ти банківських днів з моменту передачі товару, а сааме з 08 лютого 2012 року і у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України триває протягом шести місяців, тобто до 08 серпня 2012 року включно, а термін позовної давності починає обчислюватися з 09 серпня 2012 року. 13.02.2013 та 08.08.2013 Відповідачем був частково сплачений борг у сумі 899,77 грн. та 9750,69 грн. відповідно, вчинені боржником відповідні дії були виконані в межах строку давності, що, на думку Позивача, свідчить про переривання перебігу позовної давності, і, як вказує Позивач, на день подання позову загальна і спеціальна давність обчислюється з 08 серпня 2013 року.

Також до початку судового засідання 17.10.2013 від представника Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 126265,00 грн., в тому числі 100000,00 грн. основного боргу (у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем основного боргу 08.08.2013 в сумі 9750,69 грн. та 09.09.2013 в сумі 100000,00 грн.), 15969,04 грн. пені та 10295,96 грн. - 3% річних.

Даною заявою фактично зменшено суму основного боргу та пені та збільшено суму 3% річних шляхом розширення періоду їх нарахування.

При цьому, загальна сума позовних вимог фактично зменшена.

Одночасно у даній заяві, в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, Позивач просить повернути судовий збір в сумі 3394,98 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, ухвалою суду від 17.10.2013 вищевказану заяву представника Позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Разом з тим, ухвалою суду від 17.10.2013 вирішення клопотання про повернення судового збору відкладено до вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 17.10.2013 представник Відповідача надав платіжне доручення №1166 від 08.10.2013 на суму 5000,00 грн.

У судовому засіданні 28.10.2013 представником Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, надана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 121261,30 грн., в тому числі 95000,00 грн. основного боргу, 15969,04 грн. пені та 10292,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Даною заявою фактично зменшено суму основного боргу та 3% річних з урахуванням сплати Відповідачем 5000,00 грн. основного боргу 08.10.2013.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву представника Позивача про зменшення позовних вимог.

Одночасно у даній заяві, в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, Позивач просить повернути судовий збір в сумі 3495,05 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні 28.10.2013 підтримала позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

Представник Відповідача надав відзив на додаткове обґрунтування позовної заяви та розрахунку, що надійшло від представника Позивача до початку судового засідання 17.10.2013, в якому зазначено, що станом на дату подання додаткового обґрунтування позовної заяви та розрахунку борг Відповідача перед Позивачем складав 95000,00 грн., а не 100000,00 грн., як це вказано в обґрунтуванні. Крім того, Відповідач не погоджується з нарахуванням пені, оскільки термін позовної давності по нарахуванню пені складає один рік і він вже минув, а Позивач посилається на переривання терміну позовної давності відносно звернення до суду по сумі заборгованості, а не пені, та з розрахунком 3% річних на дату подання позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Регіон Тех Ком" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.04.2006, номер запису 13391020000003006.

Дочірнє підприємство "Чернігівська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.08.1995, номер запису 10641200000002106.

10.01.2011 між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №1 (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1.-1.3. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію (надалі іменується - Товар), визначену у п.1.2. цього Договору, а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію. Найменування, одиниці виміру, кількість і ціна Товару кожної партії, його часткове співвідношення (ассортимент, номенклатура), визначаються в рахунках-фактурах (накладних/специфікаціях), що додаються до цього Договору і є його невід'ємними частинами. Сторони домовились, що накладні заміняють специфікації до діючого Договору і є його невід'ємною частиною. На всі накладні, по яким Постачальник поставив Покупцю Товар на протязі дії Договору поширюються всі норми цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Договору Постачальник передає, а Покупець приймає Товар: по кількості - згідно кількості, вказаній в накладній, по якості - згідно сертифікату якості заводу-виробника. Відвантаження відбувається на складі Постачальника по видатковим накладним.

За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору поставка Товару здійснюється на підставі специфікації, підписаної уповноваженими представниками обох Сторін або письмовій заявці Покупця, яка підтверджена Продавцем, шляхом виставлення рахунку-фактури. У заявці вказується найменування товару, його кількість, бажана дата поставки. Перехід права власності на партію Товару, що поставляється, відбувається після передачі його Покупцю по накладній, підписаній уповноваженими представниками обох Сторін.

Згідно п.п.4.1.-4.3. Договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за даним Договором визначається у рахунках-фактурах на кожну партію Товару. Вказана в рахунку-фактурі Постачальника ціна Товару дійсна на протязі 3(трьох) банківських днів з моменту оформлення такого рахунку-фактури. У разі, якщо оплата Товару здійснена по закінченню 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунка-фактури, Постачальник залишає за собою право здійснити перерахунок ціни на Товар і виставити додатковий рахунок на оплату або повернути перераховану суму Покупцю. Сукупність вартості партії Товару, замовлених Покупцем та поставлених Постачальником на протязі строку дії цього Договору, буде складати кінцеву загальну суму цього Договору.

Відповідно до п.п.5.1.-5.5. Договору попередня оплата має бути перерахована Постачальнику у розмірі 100% від загальної вартості Товару, визначеної у рахунку-фактурі. Незважаючи на положення п.4.2. дійсного Договору, Сторони дійшли взаємної згоди про те, що в окремих випадках розрахунки між ними по Договору можуть проводитися в порядку відстрочення платежів за отриманий Товар. При цьому такі розрахунки повинні проводитися на протязі терміну, вказаного в рахунку-фактурі Постачальника на відповідну партію Товару. Однак, в будь-якому випадку, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту передачі Товару. Розрахунки по цьому Договору здійснюються в національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в установі банку. Датою оплати по Договору вважається дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Термін поставки Товару складає не більше 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання 100% оплати вартості такого Товару, згідно виставленого рахунку-фактури. За погодженням Сторін, розрахунки по цьому Договору можуть здійснюватися також іншими, не забороненими чинним законодавством України способами.

Згідно п.п.10.1.-10.3. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2011 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов'язків за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

29.12.2011 між Сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору поставки №1 від 10.01.2011, відповідно до якої Сторони домовились пролонгувати термін дії договору поставки №1 від 10.01.2011 до 31.12.2012.

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000104 від 26.12.2011 на суму 134892,00 грн. та №СФ-0000003 від 16.01.2012 на суму 75758,46 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з видаткових накладних №РН-0000004 від 31.01.2012, №РН-0000005 від 31.01.2012 та довіреності №51 від 31.01.2012, копії яких наявні в матеріалах справи, Позивачем було передано Відповідачу у власність товар на суму 134892,00 грн. та 75758,46грн. відповідно.

Згідно вищевказаних видаткових накладних загальна сума поставленого товару складає 210650,46 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 899,77 грн. 13.02.2013, які були зараховані в погашення заборгованості за товар, отриманий згідно видаткової накладної №РН-0000004 від 31.01.2012.

З урахуванням викладеного, у позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 209750,69 грн. основного боргу.

До початку судового засідання 17.10.2013 від представника Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 100000,00 грн. основного боргу (у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем основного боргу 08.08.2013 в сумі 9750,69 грн. та 09.09.2013 в сумі 100000,00 грн.).

У судовому засіданні 28.10.2013 представником Позивача, в межах повноважень, визначених довіреністю, надана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 95000,00 грн. основного боргу (у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем основного боргу 08.10.2013 в сумі 5000,00 грн.).

З наданих Відповідачем виписок банку від 08.08.2013 та від 09.09.2013, а також платіжного доручення №1166 від 08.10.2013 вбачається, що Відповідачем 08.08.2013 було сплачено 9750,69 грн., 09.09.2013 - 100000,00 грн. та 08.10.2013 - 5000,00 грн. відповідно.

Позовна заява датована 28.08.2013, до суду надійшла також 28.08.2013.

Отже, враховуючи, що Відповідачем 08.08.2013 було сплачено 9750,69 грн., станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 200000,00 грн.

09.09.2013 та 08.10.2013, тобто після порушення провадження у справі Відповідачем було сплачено 100000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно.

З викладеного вбачається, що заборгованість Відповідача на момент прийняття рішення становить 95000,00 грн.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати вищевказаного залишку заборгованості в розмірі 95000грн., як і доказів, які б спростовували факт наявності зазначеної суми боргу та обов'язок Відповідача сплатити її Позивачу, не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 95000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.9.3. Договору за порушення Покупцем обов'язків по своєчасному здійсненню розрахунків по цьому Договору, останній сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,2% вартості отриманої партії товару за кожний день простроченої оплати.

Враховуючи зазначене, в позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 77098,07 грн. пені за період з 08.02.2012 по 08.08.2012 згідно наданого розрахунку.

Згідно заяв про зменшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 15969,04 грн. пені за період з 08.02.2012 по 08.08.2012, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені.

До початку судового засідання 17.09.2013р. від Відповідача надійшла заява про застосування позовної давності щодо розрахунку і сплати пені.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України:

"Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу."

Відповідно до ст.257 даного Кодексу:

"Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки."

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України:

"1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені)."

Відповідно до ч.1 ст.264 зазначеного Кодексу:

"Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку."

У додатковому обґрунтуванні позовної заяви та розрахунку, наданому представником Позивача, зазначено, що у відповідності до п.5.2. Договору нарахування санкції починається після спливу 5-ти банківських днів з моменту передачі товару, а сааме з 08 лютого 2012 року і у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України триває протягом шести місяців, тобто до 08 серпня 2012 року включно, а термін позовної давності починає обчислюватися з 09 серпня 2012 року.

13.02.2013 та 08.08.2013 Відповідачем був частково сплачений борг у сумі 899,77 грн. та 9750,69 грн. відповідно, вчинені боржником відповідні дії були виконані в межах строку давності, що, на думку Позивача, свідчить про переривання перебігу позовної давності, і, як вказує Позивач, на день подання позову загальна і спеціальна давність обчислюється з 08 серпня 2013 року.

Згідно з п.4.4., абз.7 ч.2, ч.5 п.п.4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів":

"4.4. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

4.4.1. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

· часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. "

З представлених суду виписок банку, платіжного доручення, а також з позову та інших письмових пояснень і заяв Позивача вбачається, що Відповідачем оплачувався саме поставлений товар, і саме в рахунок сплати основного боргу Позивачем зараховувалися зазначені платежі.

Доказів, що Відповідачем була визнана та сплачувалася саме сума пені, Позивачем не надано.

З огляду на вищевикладене, заперечення Позивача щодо того, що часткова сплата суми основного боргу Відповідачем свідчить про переривання перебігу позовної давності щодо вимог про стягнення пені, судом не приймаються.

Позивач просить стягнути пеню за період з 08.02.2012 по 08.08.2012.

Таким чином, строк позовної давності в даному випадку сплив 08.08.2013.

Позовна заява подана 28.08.2013.

Згідно ч.ч.3,4 ст.267 зазначеного Кодексу:

"3.Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові."

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява Відповідача про застосування позовної давності щодо розрахунку і сплати пені підлягає задоволенню, а в частині стягнення 15969,04 грн. пені за період з 08.02.2012 по 08.08.2012 в позові має бути відмовлено.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 10292,26 грн. за період з 08.02.2012 по 16.10.2013 відповідно до наданого розрахунку.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних судом встановлено, що під час розрахунку 3% річних Позивач не врахував, що 2012 рік був високосним і відповідно мав 366 днів, а тому розмір 3% за період з 08.02.2012 по 12.02.2013, нарахованих на суму 210650,46грн., фактично складає 6407,88 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з Відповідача підлягає стягненню 10276,74 грн. 3% річних.

В стягненні решти 3% річних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Посилання Відповідача на те, що розрахунок 3% мав бути здійснений з фактичної суми заборгованості на дату позовної заяви, що складала 200000,00 грн., судом не приймаються, оскільки Відповідачем не наведено норм чинного законодавства, які б забороняли Позивачу здійснювати нарахування 3% річних та звертися з позовом про їх стягнення до суду на борг, оплата якого здійснена з порушенням строків, визначених договором, проте, до подачі позову до суду.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 95000,00 грн. основного боргу та 10276,74 грн. - 3% річних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, вказаних вище.

Щодо стягнення судового збору слід зазначити таке.

Позивач у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог просить повернути судовий збір в сумі 3495,05 грн.

Відповідно до позовної заяви Позивач просив стягнути з Відповідача 209750,69грн. основного боргу.

Позовна заява датована 28.08.2013, до суду надійшла також 28.08.2013.

Отже, враховуючи, що Відповідачем 08.08.2013 було сплачено 9750,69 грн., станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 200000,00 грн.

09.09.2013 та 08.10.2013, тобто після порушення провадження у справі Відповідачем було сплачено 100000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно.

Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, що була подана представником Позивача до початку судового засідання 17.10.2013, Позивачем було зменшено суму основного боргу у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем основного боргу 08.08.2013 в сумі 9750,69 грн. та 09.09.2013 в сумі 100000,00 грн.

Таким чином, при зменшенні розміру позовних вимог Позивачем була врахована сума 9750,69 грн., яка була сплачена Відповідачем ще до пред'явлення позову, тобто на момент звернення до суду порушення прав Позивача в цій частині вже було відсутнє.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зменшення позовних вимог на суму 9750,69 грн. не може бути підставою для повернення судового збору в даній частині, оскільки позов в цій частині від початку був необґрунтований.

Разом з тим, 09.09.2013 та 08.10.2013, тобто після порушення провадження у справі Відповідачем було сплачено 100000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно, тобто, цими оплатами Відповідач фактично підтвердив обґрунтованість позову в цій частині на момент його подачі.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

Відповідно до абз.5 п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що частина суми основного боргу в розмірі 105000,00 грн. була сплачена Відповідачем після порушення провадження у справі, що свідчить про обґрунтованість поданого Позивачем позову, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір в цій частині має бути покладений на Відповідача.

Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 95000,00 грн. основного боргу та 10276,74 грн. - 3% річних, в стягненні пені та решти 3% річних відмовлено. У даній частині суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 4205,53 грн. судового збору, що складає 2% від 210276,74 грн. (200000 грн. обґрунтованої суми основного боргу та 10276,74 грн. - задоволеної суми 3% річних).

З урахуванням зазначеного суд відхиляє клопотання Позивача про повернення судового збору в сумі 3495,05 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (14037, Чернігівська область, м.Чернігів, вул. Інструментальна, 24, ідентифікаційний код 22819893, р/р 26003301837913 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернігів", МФО 353456) на користь Приватного підприємства "Регіон Тех Ком" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул. Крилова, 4-А/2, ідентифікаційний код 34361370, р/р 26006901347932 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) 95000 грн. 00 коп. основного боргу, 10276 грн. 74 коп. - 3% річних та 4205 грн. 53 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29 жовтня 2013 року.

Суддя І.В. Кушнір