Постанова

від 24.10.2013 по справі 905/3026/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2013 р. справа №905/3026/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Загіряєвої І.Р. від позивача:Попова Ю.В., представник за дов. від 01.11.12р. № 266 від відповідача:Черашевський В.В., представник за дов. від17.05.13 №4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 06.08.2013 року у справі№ 905/3026/13 (суддя Кучерява О.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Золотий Урожай» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м.Донецьк простягнення 75844,77грн. з яких сума боргу у розмірі 73535,14грн. та 30% річних у розмірі 2309,63грн.

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013р. до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Золотий Урожай» м.Донецьк з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 73535,14грн., 30% річних у сумі 2350,01грн. (т.1 а.с.2-3).

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та подав відповідну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача суми боргу у розмірі 73535,14 грн. та 30% річних в розмірі 2309,63 грн., яка судом була прийнята до розгляду (т.2 а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. позовні вимоги задоволені повністю (т.2 а.с.32-35).

Стягнуто з ТОВ «Ларкіст» м. Донецьк на користь ТОВ «Торговий Дім «Золотий Урожай» м.Донецьк суму основного боргу у розмірі 73535,14 грн., 30% річних у розмірі 2309,63 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1719,58 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем продукції та не сплати у встановлені договором терміни за отриману продукції.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м. Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову (т.2, а.с.47-48).

Скаржник вказує на те, що з перелічених позивачем товарно-транспортних накладних, відповідач отримав продукцію лише за 35 ТТН на загальну суму 22495,66грн., які були підписані працівниками підприємства і ця продукція була оплачена у повному обсязі. Що стосується інших ТТН, то зазначеним у них особам підприємство не надавало ані доручень, ані довіреностей та вони не були взагалі працівниками підприємства.

Апелянт наполягає на тому, що судом не було застосовано положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», де вказано, що первині та зведені облікові документи повинні мати особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також апеллянт вважає, що судом не було застосовано п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України № 88 від 24.055.1995р., де вказано, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

На думку апелянта, судом порушені вимог ст.4-2 ГПК України, оскільки розгляд справи відбувся без оцінки та обговорення доводів відповідача.

11.10.13р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 10.10.13р. №20, в якому позивач просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 06.08.13р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення ( т.2 а.с.54-55).

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Золотий Урожай» м. Донецьк є юридичною особою (ідентифікаційний код 36888079), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (т.1 а.с.96-102, 162-163).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м. Донецьк є юридичною особою (ідентифікаційний код 37843128), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ (т.1 а.с.95).

30.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Золотий Урожай» (за договором - постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» ( за договором -покупець, далі - відповідач) було укладено договір поставки № 2510 на умовах самовивозу.

З предмету договору вбачається, що постачальник зобов»язується по замовленню покупця передати йому у власність хлібобулочні та кондитерські вироби (далі - продукція), а покупець зобов»язується прийняти продукцію та оплатити її в порядку та строки, встановлені чинним договором (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони визначити предмет, порядок та строки поставки, кількість, асортимент, ціну та порядок розрахунків, відповідальність сторін строк дії договору..

Згідно п.2.4 договору, поставка продукції здійснюється на складі постачальника уповноваженому представнику покупця. Покупець самостійно та за свій рахунок здійснює вивіз продукції зі складу постачальника, при цьому наявність санітарного паспорту на автомобіль та санітарної книжки у водія/експедитора обов»язкове.

Поставка продукції здійснюється по товарно-транспортній накладній (ф.№1-ТТН (хліб). Право власності на продукцію, риски втрати або зіпсування переходять до покупця з моменту її підписання (п.4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачені розрахунки за отриману продукцію, які здійснюються у порядку:

попередньої оплати у розмірі 100% вартості поставляємої продукції по замовленню (5.2.1) або з відстрочкою платежу 5 календарних днів з моменту поставки кожної партії продукції (5.2.2).

У разі, якщо покупець не виконує зобов»язань з оплати продукції у встановлений в даному пункті строк, постачальник має право в односторонньому порядку та без попередження вимагати 100% попередньої оплати при поставці наступних партій продукції або припинити поставку до повного погашення заборгованості.

Оплата продукції здійснюється шляхом внесення покупцем грошових коштів у касу постачальника (у межах встановленого законодавством ліміту) або перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі.(п.5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що не залежно від призначення платежу, грошові кошти, які надходять від покупця, відносяться постачальником в рахунок погашення раніше виниклої за датою виникнення заборгованості покупця за поставлену продукцію та нараховані штрафні санкції.

Абзацом 3 п.6.2 договору передбачено, що покупець, що прострочив оплату, зобов»язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ГЦК України).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 9.1 договору).

Якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до закінчення його строку, даний договір є продовженим на кожний наступний календарний рік ( п.9.2).

Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від виконання зобов»язань, які виникли до його розірвання, а також від відповідальності (в т.ч. оплату пені, штрафі) за невиконання таких зобов»язань (п.9.4).

У розділі договору «Особливі вимоги» сторони передбачили, що представник покупця перед видачею йому продукції зобов»язаний пред»явити оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлений згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. Якщо продукція отримується на різних складах постачальника, для кожного складу повинна бути видана окрема довіреність. Підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника покупця на накладній (п.10.1).

Договір підписаний та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору позивачем було здійснення постачання продукції, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи ( т. 1 а.с.15-93).

Вказані товарно-транспорті накладні підписані та скріплені печатками сторін як юридичних осіб без заперечень.

Також з матеріалів справи вбачається, що в наявності є список автотранспортних засобів з вказанням прізвищ водіїв, яким доручається в»їзд на територію ТОВ «Торговий Дім «Золотий Урожай» для отримання товару ( т.2 а.с.24-26).

За період з 13.02.2013р. по 23.02.2013р. за відповідачем утворилася заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 73 535,14 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Проте, відповідач підтверджує отримання продукції за 35 товарно-транспортними накладними на загальну суму 22495,66 грн., а саме: №00023503 від 13 лютого 2013 року на суму 23,22 грн., №00024004 від 14 лютого 2013 року на суму 1271,35 грн., №00024040 від 14 лютого 2013 року на суму 146,00 грн., №00024075 від 14 лютого 2013 року на суму 150,40 грн., №00024087 від 14 лютого 2013 року на суму 186,60 грн., №00024568 від 15 лютого 2013 року на суму 1592,77 грн., №00024606 від 15 лютого 2013 року на суму 146,00 грн., №00024653 від 15 лютого 2013 року на суму 91,13 грн., №00025101 від 16 лютого 2013 року на суму 1155,30 грн., №00025112 від 16 лютого 2013 року на суму 149,64 грн., №00025151 від 16 лютого 2013 року на суму 182,50 грн., №00025152 від 16 лютого 2013 року на суму 109,50 грн., №00025186 від 16 лютого 2013 року на суму 54,75 грн., №00025595 від 17 лютого 2013 року на суму 419,20 грн., №00026128 від 18 лютого 2013 року на суму 1446,45 грн., №00026166 від 18 лютого 2013 року на суму 146,00 грн., №00026235 від 18 лютого 2013 року на суму 109,50 грн., №00026704 від 19 лютого 2013 року на суму 1288,50 грн., №00026722 від 19 лютого 2013 року на суму 155,00 грн., №00026771 від 19 лютого 2013 року на суму 142,73 грн., №00027261 від 20 лютого 2013 року на суму 2484,75 грн., №00027269 від 20 лютого 2013 року на суму 529,00 грн., №00027310 від 20 лютого 2013 року на суму 185,85 грн., №00027354 від 20 лютого 2013 року на суму 54,75 грн., №00027809 від 21 лютого 2013 року на суму 2601,72 грн., №00027824 від 21 лютого 2013 року на суму 391,20 грн., №00027861 від 21 лютого 2013 року на суму 275,15 грн., №00027870 від 21 лютого 2013 року на суму 286,59 грн., №00027910 від 21 лютого 2013 року на суму 160,60 грн., №00028360 від 22 лютого 2013 року на суму 2924,99 грн., №00028386 від 22 лютого 2013 року на суму 536,07 грн., №00028438 від 22 лютого 2013 року на суму 106,00 грн., №00028840 від 23 лютого 2013 року на суму 2117,55 грн., №00028888 від 23 лютого 2013 року на суму 691,15 грн., №00028915 від 23 лютого 2013 року на суму 204,75 грн. (т.1, а.с.107-112).

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки № 2510 від 30.06.2011р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зоов»язується прийняти мано (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов»язковості договору для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про те, що за ним відсутня заборгованість за вищевказаними 35 ТТН у зв»язку з повною оплатою, оскільки прибутково-касові ордери, на які посилається відповідач, не мають в призначенні платежу посилання на вказані ТТН, а мають лише посилання на договір № 2510 від 30.06.2011р. ( т.1 а.с.112-113).

Крім того, з пояснень позивача від 08.07.13р. б/н вбачається, що кошти у розмірі 10 000 грн. відповідно до прибутково-касового ордеру № 6384 від 19.02.13р. зараховані в оплату ТТН, які не є предметом спору у даній справі; кошти у розмірі 2000 грн. відповідно до прибутково-касового ордеру № 6453 зараховані в оплату ТТН, які не є предметом спору. Аналогічна ситуація щодо прибутково-касових ордерів № 6676 від 21.02.13р., № 6811 від 22.02.13р. та № 6963 від 23.02.13р. (т.2 а.с.10-11).

Здійснення між сторонами господарських зобов»язань підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.122-161).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності факту отримання відповідачем продукції та не сплати за накладними у встановлені договором терміни, тому вважає висновок суду про стягнення боргу у розмірі 73535,14 грн. обґрунтованим та документально підтвердженим.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора, зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та виходячи з того, що сторони в договорі передбачили 30% річних за прострочку оплати товару (п.6.2 договору), колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення 30% річних у сумі 2309,63 грн. правомірним.

Доводи апелянта про те, що за частиною спірних товарно-транспортних накладних відповідач не отримував продукцію, оскільки у даних накладних зазначені прізвища осіб, які не є працівниками цього підприємства та їм не надавалися відповідні доручення, жодним чином не підтверджені та є його припущенням з наступного.

У розділі договору «Особливі вимоги» сторони передбачили, що представник покупця перед видачею йому продукції зобов»язаний пред»явити оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлений згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. Якщо продукція отримується на різних складах постачальника, для кожного складу повинна бути видана окрема довіреність. Підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника покупця на накладній (п.10.1).

З цього можна зробити висновок про те, що за відсутністю належним чином оформленої довіреності, видача продукції представнику покупця неможлива. На ТТН, наданих позивачем містяться підписи представників та печатки підприємства відповідача, що є підтвердженням факту отримання продукції.

Твердження апелянта про не застосування у судовому рішення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є такими, що не відповідають дійсності. Суд першої інстанції, керуючись нормами зазначеного Закону дійшов висновку про те, що товарно-транспортні накладні є первинними обліковими документами в розумінні цього Закону та підписання покупцем зазначених накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою для виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, згідно вимог п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.1996р. за № 293/1318, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей (п. 5, абзац другий Інструкції № 99).

Таких документів, які підтверджують затвердження переліку посад, зайняттях яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей за укладеним між сторонами договором, а також журналу реєстрації довіреностей відповідач суду не надав, а відтак не довів суду обґрунтованості своїх заперечень.

Отже, твердження заявника про порушенням судом при винесенні рішення принципу рівності перед законом і судом, не знайшли свого підтвердження , тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларксіт» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. у справі № 905/3026/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. у справі № 905/3026/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.