Постанова

від 28.10.2013 по справі 920/1256/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22 " жовтня 2013 р. Справа № 920/1256/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Новикова Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Орєхов М.І., довіреність № 10-19/17-8/58 від 03.06.2013 року.

відповідача - ОСОБА_2 (особисто)

3-ї особи - Ющенко А.Ю., довіреність ВП № 676227 від 14.06.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми (вх.№2660С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 р. по справі № 920/1256/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» , м.Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Краснопілля, Сумська область

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Державний Ощадний Банк України в особі ТВБВ № 10018/041 по типу Сумського обласного управління ПАТ «Ощадбанк»

про стягнення 7 631,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 7631,56 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 159 від 25.04.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем у справі та додаткових угод до нього, а також просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08 серпня 2013 року по справі № 920/1256/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08 серпня 2013 року по справі № 920/1256/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також, позивач просить судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача. В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що з урахуванням умов договору про строки оплати та з огляду на принцип належності і допустимості доказів, підтвердженням факту зарахування коштів на рахунок ПАТ «Сумиобленерго» є виписки банку про рух коштів на рахунку, та які свідчать про те, що гроші позивачу надішли саме 03.04.2012 року, що є підставою для сплати відповідачем 7631,56 грн. за перевищення ліміту споживання електроенергії.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає про те, що в зв'язку з виникненням потреби у збільшенні доведеного ліміту споживання електроенергії 02.04.2013 він звернувся до позивача з заявою про збільшення ліміту споживання на 7690 кВт/год і в цей же день сплатив кошти в розмірі 10 350,00 грн. Відповідач зауважує, що умови договору ним порушено не було, а тому вважає, що вимога про стягнення двократної вартості величини перевищення ліміту споживання електричної енергії є неправомірною. Також, відповідач посилається на те, що згідно листа № 459 від 30.04.2013 року ПАТ «Ощадбанк» надано відповідь, що кошти в сумі 8 850,00 грн. та 1500,00 грн., які згідно квитанцій були прийняті від ФОП ОСОБА_2 02.04.2013 року і 02.04.2013 року перераховані на спеціальний рахунок позивача №260333107003, на підтвердження чого банком до листа було надано два меморіальних ордери №47 та №46 від 02.02.2013 року, з яких вбачається, що сплачені відповідачем 02.04.2013 року кошти в цей же день було перераховано на рахунок позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство Державний Ощадний Банк України в особі ТВБВ № 10018/041 по типу Сумського обласного управління ПАТ «Ощадбанк». Розгляд справи відкладено на 22 жовтня 2013 року.

22.10.2013 року 3-я особа надала до суду відзив на апеляційну скаргу , в якому вказує на те, що строки перерахування банком з дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувача коштів (ПАТ «Сумиобленерго») не порушено. Просить відмовити ПАТ «Сумиобленерго» в вимогах, які викладені в апеляційній скарзі за їх безпідставністю та необґрунтованістю, рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 року залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 1.3. розділу 12 «Правил користування електричною енергією» (далі - ПКЕЕ) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Як свідчать матеріали справи, між ВАТ «Сумиобленерго» в особі Краснопільського районного відділення «Енергозбут» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 159 від 25.04.2003 року. На виконання положень Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Сумиобленерго» змінило організаційно - правову форму на Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго». Краснопільське районне відділення «Енергозбут» ліквідовано та створено філію «Краснопільський район електричних мереж», про що відображено у додатковій угоді № 159/3 від 11.07.2011 року до договору.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а відповідач зобов'язується здійснювати оплату її вартості та здійснює інші платежі відповідно до умов вказаного договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.

Звертаючись до господарського суду позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період з 10 березня 2013 р. по 09 квітня 2013 р. у кількості 7690 к Вт.год. електроенергії, так як замість 1000 к Вт.год було спожито 8690 к Вт.год. Як вказує позивач, своїм листом № 84-14/577 від 05.04.2013 року він відмовив відповідачу у коригуванні договірної величини за квітень 2013 року у зв'язку з відсутністю передоплати за спожиту електроенергію в квітні 2013 року та сплати додатково заявленого обсягу. Таким чином, позивач вважав, що відповідач має сплатити позивачу 7631,56 грн. заборгованість по перевищенню договірної величини споживання, так як кошти, сплачені відповідачем 02.04.2013р., надійшли позивачу на рахунок 03.04.2013 року, що є порушенням умов договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений обсяг споживання електроенергії відповідач сплатив до закінчення розрахункового періоду 02.04.2013р., посилаючись при цьому на лист № 459 від 30.04.2013 року ПАТ «Ощадбанк», відповідно до якого кошти в сумі 8 850,00 грн. та 1500,00 грн., які згідно квитанцій були прийняті від ФОП ОСОБА_2 02.04.2013 року і 02.04.2013 року перераховані на спеціальний рахунок позивача №260333107003, на підтвердження чого банком до листа було надано два меморіальних ордери №47 та №46 від 02.02.2013 року, з яких вбачається, що сплачені відповідачем 02.04.2013 року кошти в цей же день було перераховано на рахунок позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв у відповідності до умов договору та укладених додатків до нього. Відповідачем, в строки, встановлені договором було подано заяву до постачальника про збільшення договірної величини споживання електроенергії та здійснено оплату у повному обсязі, а тому господарський суд вважав, що у позивача були відсутні правові підстави для відмови ФОП ОСОБА_2 у коригуванні величини споживання електроенергії на квітень 2013 року. В зв'язку з чим позовні вимоги визнані судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7631,56 грн., в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної оцінки умовам укладеного між сторонами договору щодо порядку коригування договірної величини споживання електричної енергії, строку оплати, та не дослідив у повному обсязі об'єктивні дані, які свідчать про порушення відповідачем умов договору, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості по перевищенню договірної величини споживання електричної енергії в сумі 7631,56 грн.

Вирішуючи господарський спір між сторонами по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить із наданої ним оцінки усієї сукупності документальних доказів, які знаходяться у матеріалах справи та були надані сторонами додатково.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до додатку № 4 до договору, а саме п. п. 1, 2, розрахунковим вважається період з 10 числа місяця до 09 числа наступного місяця включно. Покази лічильника фіксуються споживачем 10 числа кожного місяця та оформляються актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надаються постачальнику, не пізніше наступного робочого дня. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Споживач до початку розрахункового періоду (до 10 числа), здійснює платіж на найближчий наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Відповідно до п.5.1. договору та додатку № 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу на 2013 рік (кВт.год)» до додаткової угоди б/н від 23.11.2012 року на квітень місяць 2013 року відповідачу виділено до споживання одну тисячу кВт/год, яку він повинен сплатити не пізніше 10 березня 2013 року.

Пунктом 5 додатку № 4 до додаткової угоди від 23.11.2012 року та п.п.4.4. ПКЕЕ передбачено, якщо у споживача є потреба у збільшенні доведеного ліміту споживання електроенергії, то він має право протягом розрахункового періоду письмово звернутися до постачальника з листом про коригування договірної величини споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду, тобто не пізніше 02.04.2013 року, так як розрахунковий період закінчується 09 квітня 2013 року.

Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється позивачем відповідно до п. 5 додтку № 4 «Порядок розрахунків» до вищевказаного договору при умові відсутності на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності попередньої оплати згідно п. 2 додатку № 4 до договору,а також при дотриманні узгоджених графіків погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії для потреб підприємницької діяльності за період з 10 березня 2013 року по 09 квітня 2013 року відповідачем було використано 8690кВт.год. електроенергії, які складаються з 1000 кВт.год. погодженого до споживання обсягу та 7690 кВт.год. додатково спожитого обсягу споживання електроенергії.

02.04.2013 року відповідач звернувся до позивача з листом про збільшення ліміту споживання на 7690 кВт. год., і згідно умов договору повинен був в цей же день оплатити як доведений ліміт споживання - 1000 кВт. год., так і 7690 кВт. год., які він просив скоригувати (збільшити). Грошові кошти за цю кількість електроенергії в цей же день повинні бути зараховані на розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ «Смиобленерго», так як згідно п. 1 додатку № 4 до договору за дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальником.

Позивач стверджує, що вказана умова відповідачем була порушена, оскільки грошові кошти були зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання - 03.04.2013 року двома платежами - 8850,00 грн. та 1500,00 грн., разом 10350,00 грн., у зв'язку з чим у коригуванні ліміту споживання відповідачу було відмовлено листом № 84-14/577 від 05.04.2013 року. На підтвердження фактичного надходження грошових коштів на рахунок ПАТ «Сумиобленерго» позивачем надано до матеріалів справи дві виписки банку: за 02.04.2013 року, де вказані платежі не значаться, та виписка за 03.04.2013 року, з якої вбачається, що кошти в розмірі 8850,00 грн. та 1500,00 грн. були зараховані на рахунок позивача саме 03.04.2013 року (а.с. 85).

Однак, відповідач стверджує, що грошові кошти були зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання - 02.04.2013 року, що підтверджується меморіальними ордерами №47 та №46 від 02.04.2013 року, з яких вбачається, що сплачені відповідачем 02.04.2013 року кошти в цей же день було перераховано на рахунок позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що виходячи з умов договору та з огляду на принципи належності та допустимості доказів, саме банківські виписки містять дані про обставини перерахування та надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача, оскільки меморіальні ордери №47 та №46 від 02.04.2013 року не мають відміток банку «проведено банком», дати здійснення операції по перерахуванню коштів, підписів та посад відповідальних осіб, скріплених штампом чи печаткою банку, і тому не можуть являтися належними доказами у розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України про сплату коштів саме 02.04.2013 року.

Також, окрім банківських виписок листом № 803 від 05.08.2013 року ПАТ «Ощадбанк» повідомив позивача про те, що грошові кошти в сумі 8850,00 грн. та 1500,00 грн. зараховані саме 03.04.2013 року об 11 годині 29 хвилин (а.с. 87).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що умови договору відповідачем були порушені, оскільки станом на 02.04.2013 року, тобто на момент звернення з листом про коригування договірної величини споживання електроенергії у бік її збільшення, попередня оплата відповідача за спожиту електроенергію не була сплачена, як і не було сплачено вартості додатково заявленого обсягу - 7696 кВт.год.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 4.4 «Правил користування електричною енергією», п. 13 постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 р. із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України № 473 від 16.06.2005 р., п. 5 додатку № 4 «Порядок розрахунків» до додаткової угоди від 23.11.2012 р. до договору про постачання електричної енергії № 159 від 25.04.2013 року, відповідач у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період, зобов'язаний сплатити позивачу двократну вартість величини перевищення договірної величини (рахунок № 84-14/27 від 10.04.2013 року на суму 7631,56 грн. було вручено відповідачу 10.04.2013 р.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що представлені до суду документальні докази в їх сукупності, підтверджують існування заборгованості у відповідача в розмірі 7631,56 грн. та свідчать про наявність правових підстав для стягнення вказаної суми грошових коштів.

Отже, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7631,56 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 159 від 25.04.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем у справі та додаткових угод до нього, є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, доказам наданим позивачем в їх сукупності.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача в зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 7631,56 грн.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м.Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.08.2013 року по справі № 920/1256/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченка, 7) заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 7631,56 грн. на рахунок із спеціальним режимом використання № 260333107003 у Краснопільському ТВБВ № 10018/041 філії Сумського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 337568, код 37785077.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченка, 7, р/р 26008060754008, МФО 337546 СФ ПАТ КБ «Приватбанк», код 37785077) 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.