Рішення

від 09.04.2009 по справі 37/49пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/49пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/49пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків, ідентифікаційний код 24332652

до Відповідача 1: Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача 2: Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23031003

про: розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., стягнення з Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк  грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 203289,07грн. та 58383,00грн. за проведений ремонт, а також – стягнення з Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 209847,10грн.

за участю:

від Позивача – Балабай С.С. (за довіреністю № б/н від 08.04.2009р.);

від Відповідача 1 – Сорокіна В.В. (за довіреністю №5 від 23.01.2009р.);

від Відповідача 2 – Підопригора В.В. (за довіреністю №б/н від 21.01.2009р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 24.03.2009р. на 09.04.2009р.  

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь (далі – Відповідач 2) про розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., стягнення з Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,  грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 203289,07грн. та 58383,00грн. за проведений ремонт, а також – стягнення з Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 209847,10грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на момент прийняття об'єкту в оренду останній перебував у непридатному до використання стані і вимагав капітального ремонту, проте Відповідачі протягом дії договору заходів з ремонту не вживали, хоча Позивач регулярно сплачував орендні платежі. Позивачем з дозволу Орендодавця були проведені роботи з капітального ремонту на загальну суму 58383грн., яка не була відшкодована Орендодавцем. З огляду на це, Позивач, кваліфікуючи понесені ним витрати з оплати ремонтних робіт та здійснених орендних платежів у якості збитків, вимагає їх відшкодування та розірвання спірного договору, одночасно вказуючи на безпідставність отримання Відповідачами орендних платежів та відносячи їх до упущеної вигоди.  

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. з додатками; договір №2 від 21.07.2006р. про внесення змін до договору оренди1217/2004 від 16.06.2004р.; лист Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області № 06-8264 від 12.11.2004р.; договір №14 від 01.09.2004р., акти приймання виконаних підрядних  робіт; платіжні доручення про оплату будівельних робіт; розрахунки орендної плати на користь кожного з Відповідачів.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 22, 651, 776, 1212 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своєї позиції і на виконання вимог суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи.(а.с.а.с.65-85)

Уточненням, наданим у судовому засіданні 09.04.2009р. (а.с.а.с.125-126), Позивач підтвердив кваліфікацію стягуваних сум як збитків.

Відповідач 1 надав відзив від 17.03.2009р. №10-14-02636 (а.с.а.с.50-53), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: прийняття Орендарем майна за актом без будь-яких зауважень щодо його стану; самостійне ініціювання Позивачем питання щодо здійснення поліпшень орендованого майна за власні кошти та відсутність попередніх скарг щодо неможливості використання майна відповідно до цільового призначення; умови п. 6.3. договору оренди, згідно яких підвищення вартості орендованого майна шляхом реконструкції та проведення капітального ремонту не підлягає компенсації орендодавцем у випадку розірвання або закінчення дії договору; виникнення  у Позивача обов'язку зі здійснення орендних платежів в силу підписання спірного договору оренди незалежно від наслідків господарської діяльності; систематичне порушення умов договору з боку Позивача протягом його дії; розірвання спірного договору рішення Господарського суду Донецької області  у справі №37/245пд від 10.02.2009р.

Нормативно свою позицію Відповідач 1 обґрунтував положеннями ст.ст. 33, 80 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.2, 10, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.180, 188, 193, 224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст.638, 772, 778 Цивільного кодексу України та надав документи на її (позиції) підтвердження (а.с.а.с.50-63, 105-106), у тому числі – письмові пояснення, що надійшли до канцелярії суду 07.04.2009р.

Відповідач 2 надав заперечення №5149/10/10-013 від 16.03.2009р. (а.с.а.с.43-46) на позов, в яких, не погоджуючись із заявленими вимогами, зазначив про: розірвання спірного договору Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.02.209р. у справі № 37/245пд; належне виконання Орендодавцем зобов'язань з передачі об'єкту оренди; нездійснення Позивачем господарської діяльності в орендованій будівлі, що унеможливлює наявність збитків у вигляді неотриманого прибутку; Позивач не звертався до ініціювання Відповідачем 2 процедури розірвання договору з вимогами щодо зарахування вартості ремонту в рахунок сплати орендних платежів, відшкодування вартості ремонту або збитків; відсутність у Позивача відповідних дозволів на проведення  ремонтних робіт.

Нормативно свою позицію Відповідач 2 обґрунтував положеннями ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 79, 142, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 22 Закону України „Про вищу освіту”, ст. ст. 10, 18, 18-1, 22, 24, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 29, 31 Закону України „Про планування та забудову територій”.

Крім того, Відповідачем 2 подані клопотання №5580/10/10-013 від 20.03.2009р. (а.с.90) про залучення до участі у справу у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Маріупольського управління по Донецькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж Ес Ем”, а також – клопотання (а.с.91) про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність Рішення Господарського суду Донецької області у справі №37/245пд, а також у судовому засіданні 09.04.2009р. надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.127-130).

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про право власності №128 (а.с.115) та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2006р. (а.с.116)  будівля санаторію-профілакторію, що знаходиться за адресою м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35 належить державі в особі Верховної ради України (Державна податкова інспекція м. Маріуполя).

16.06.2004р. між Відповідачем 1  (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди №1217/2004 (а.с.а.с.12-15 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Позивачу передається в строкове платне користування нерухоме майно – адміністративна будівля колишнього санаторію-профілакторію, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова,35, що знаходиться на балансі Державної податкової адміністрації у м. Маріуполі (Балансоутримувач – Відповідач 2), до 11 червня 2005р.

Виходячи із змісту розділу 3 вказаного договору (далі – договір оренди) та додатку № 1 до нього (а.с.16) на Орендаря покладалися грошові зобов'язання з перерахування орендної плати, яка підлягає щомісячному інфляційному корегуванню, до державного бюджету та Відповідачу 2 у співвідношенні 50%/50% щомісяця не пізніше 25 числа, виходячи з розміру 929,92грн. за базовий місяць розрахунку (квітень 2004р.)

Відповідно до розділу5 договору оренди, серед інших, на  Відповідача 2 були покладені наступні обов'язки: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору(п.5.1); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2); забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню  і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3); своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого майна (п.5.4); застрахувати орендоване майно протягом місяця після його укладання не менше, ніж на його балансову вартість на користь орендодавця (п. 5.5.).

У п. 6.3. договору оренди сторони дійшли згоди щодо права Орендаря з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та поліпшення, що зумовлює підвищення його вартості. При цьому, Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, які зроблені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Підвищення вартості орендованого майна шляхом реконструкції та проведення капітального ремонту не підлягає компенсації Орендодавцем у випадку розірвання або закінчення дії договору оренди.

16.06.2004р. об'єкт оренди згідно із п. 2.1. договору №1217/2004 був переданий Відповідачу 2, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.17).

21.07.2006р. між Позивачем та Відповідачем 1 укладений Договір №2 про внесення змін до договору оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. (а.с.а.с.18-21), який було викладено в новій редакції, але умови щодо порядку і строків внесення орендної плати та порядку і умов відшкодування здійснених поліпшень залишені без змін.

Як вбачається із наданих Позивачем розрахунків (а.с.а.с.33-36), останнім здійснювалися орендні платежі згідно умов договору до державного бюджету та Відповідачу 2, факт отримання яких Відповідачі не заперечували.

За зверненнями Позивача від 13.07.2004р. № 01-16/126 (а.с.108) та  від 19.10.2004р. №01-16/168 (а.с.а.с.23,24) щодо надання дозволу в порядку п. 6.3. договору оренди на проведення реконструкції та технічного переоснащення об'єкту оренди  Орендодавець листами від 22.09.2004р. №06-6595 (а.с.109)  та від 19.11.2004р. № 06-8264 (а.с.а.с.23,24) надав дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень, зауважуючи  при цьому на положеннях п.6.3. договору оренди про те, що підвищення вартості орендованого майна шляхом його реконструкції, ремонту та проведення інших поліпшень не підлягає компенсації у випадку розірвання або закінчення дії договору оренди та необхідність надання на погодження проектно-кошторисної документації з результатами її експертизи, здійсненої визначеними суб'єктами.

Позивачем був укладений договір №14 від 01.09.2004р. на здійснення комплексу робіт з будівництва котельної, який виконувався сторонами, що вбачається із актів приймання виконаних підрядних робіт та платіжними дорученнями про їх оплату (а.с.а.с.26-32), на загальну суму 58383грн. При цьому, із змісту вказаних актів не вбачається їх погодження Орендодавцем.

Як вбачається із наданих Відповідачем 1 зведених кошторисних розрахунків (а.с.а.с.110-113) Орендарем, Орендодавцем та Підрядником узгоджувалася вартість будівельних робіт, у тому числі  - щодо будівництва котельної, на загальну суму 700013грн. Водночас, дозволу на здійснення таких робіт, передбаченого Наказом Держаного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. № 273, виданим на виконання вимог Закону України „Про планування і забудову територій”, або актів виконаних будівельних робіт, погоджених із Відповідачем 1, так само, як і погодженої проектно-кошторисної документації з результатами її експертизи, здійсненої визначеними у листі від 19.11.2004р. № 06-8264 суб'єктами,  до матеріалів справи не надано.

Відповідачем 1 була здійснена перевірка використання об'єкту оренди за спірним договором, за результатами якої складений Акт (а.с.а.с.59-61), в якому зафіксовані певні порушення  з боку Орендаря, підписаний (Акт) останнім з запереченнями від 24.11.2008р. № 01-16/216 (а.с.а.с.103,104), за результатами розгляду яких Відповідач 1, наполягаючи на наявність фактів порушення, листом від 22.01.2009р. №16-06-04-00600  (а.с.а.с.62,63) запропонував Позивачу в порядку ст. 188 Господарського кодексу України розірвати договір.

З метою перевірки дотримання орендарем умов договору була створена робоча група із залученням представників Державної податкової адміністрації по Донецькій області та Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, за результатами якої був складений акт №15964/8/10-013 від 08.08.2008р. (а.с.а.с.98,99), в якому зафіксовані порушення п.п. 5.1., 5.3., 5.4, 5.5.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.02.2009р. у справі №37/245пд (а.с.а.с.54-58) задоволені позовні вимоги Державної податкової інспекція м. Маріуполя до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет” –  розірвано договір оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, а також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (ідентифікаційний код 24332652) негайно повернути будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Рахімова, 35, балансоутримувачу – Державній податковій інспекції у м. Маріуполі шляхом складання акту приймання-передачі вищевказаного об'єкту нерухомого майна.

При цьому, у вказаному Рішенні судом встановлено низку фактів, зокрема – щодо порушення Орендарем зобов'язань, встановлених договору оренди відносно: страхування об'єкту оренди на користь балансоутримувача,  забезпечення збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню і псуванню, здійснення заходів протипожежної безпеки та поточного ремонту. В Рішенні також наголошено на бездоказовості тверджень Орендаря про непридатність об'єкту оренди для його використання та його незадовільний стан на момент прийняття оренду.

Рішення Господарського суду Донецької області у справі №37/245пд було оскаржене Орендарем в апеляційному порядку, проте Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. (а.с.119) апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 17.03.2009р. №10-14-02636 (а.с.а.с.50-53)

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях №5149/10/10-013 від 16.03.2009р. (а.с.а.с.43-46)

Стосовно заявлених Позивачем позовних вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Більш того, на можливість одночасного висування вимог про розірвання договору оренди та компенсації збитків безпосередньо вказує ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст.18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якими Позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні наслідків порушення зобов'язань за договором оренди у формі розірвання зазначеного договору та стягненні збитків.  

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

В свою чергу, приписи ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст.18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачають можливість Орендаря вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі, якщо Орендодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору.

Сукупний аналіз всіх положень ст.776 Цивільного кодексу України та ст. 18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” дають підстави для висновку, що під капітальним ремонтом, з фактом нездійснення якого Орендарем (наймодавцем) законодавець пов'язує виникнення  у Орендаря  (наймача) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків,   мається на увазі ремонт вже в перебігу орендних правовідносин, а не до підписання договору і передачі майна в оренду. Дійсно, оскільки проведення капітального ремонту віднесено до обов'язків орендаря, останній може перебувати у такому статусі виключно за умов наявності укладеного договору оренди, що кореспондується із можливістю висування вимог про розірвання договору, яке (висування) також вимагає наявності договору.

Однак, Позивачем належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено, а із матеріалів справи не вбачається не тільки фактів звернення Орендаря  з вимогами до Орендодавця або Балансоутримувача про проведення капітального ремонту задля забезпечення можливості використання об'єкту оренди, але й тієї обставини, що сторони взагалі погоджували необхідність, умови, строки і порядок проведення такого ремонту Орендодавцем, як це передбачено ч. 2 ст. 776 Цивільного кодексу України. Відтак, твердження Позивача про ухилення Відповідачів від проведення капітального ремонту, яке (ухилення) зумовило неможливість використання об'єкту оренди, є доказово та юридично неспроможним.

Викладене, у сукупністю із бездоказовістю посилань Позивача на непридатність об'єкту оренди для використання та його незадовільний стану на момент прийняття в оренду, оскільки акт приймання – передачі від 16.04.2004р. підписаний без жодних зауважень щодо якості і стану об'єкту оренди, а згідно ч.3 ст. 767 Цивільного кодексу України саме наймач (орендар) зобов'язаний переконатися у справності речі, за відсутністю чого презюмується її (речі) належний стан, зумовлює висновок суду про відсутність правових підстав, передбачених ст.776 Цивільного кодексу України та ст. 18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” для висування розглядуваних позовних вимог.

Крім того, беручи до уваги встановлені ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідки розірвання договору у вигляді припинення зобов'язань сторін в контексті визначення зобов'язання у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України як правовідношення, суд дійшов висновку, що розглядувана позовна вимога  про розірвання договору опосередковує такий спосіб судового захисті, як припинення правовідношення у розумінні ч. 2 ст.16 Цивільного та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексів України.

Водночас, за змістом наведених норм цілком очевидно, що можливість Орендаря реалізувати право на примусове припинення правовідносин шляхом розірвання договору оренди обов'язково  передбачає існування таких правовідносин.

Між тим, як було встановлено судом, спірний договір оренди вже розірваний у судовому порядку в межах справи №37/245пд від 10.02.2009р. у зв'язку із порушенням зобов'язань саме з боку Орендаря. Оскільки апеляційна скарга на вказане рішення була повернута ухвалою Донецького апеляційного господарського суду без розгляду, а отже – і без здійснення апеляційного перегляду справи, остільки зазначене рішення в силу ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня підписання його повного тексту – 21.02.2009р.

В свою чергу, як вбачається із штемпелю на конверті (а.с.а.с.39,40) Орендар подав до суду розглядуваний позов лише 02.03.2009р. – тобто вже після набуття законної сили рішення у справі № 37/245пд про розірвання цього ж договору.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України можливість застосування певного способу судового захисту вимагає факту порушення відповідного  суб'єктивного права (або інтересу) позивача відповідачем, а, отже – і наявності такого суб'єктивного права (інтересу) у позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в розглядуваному випадку на момент звернення із розглядуваним позовом у Позивача вже не було права вимагати розірвання вже розірваного договору,  та взагалі наведених у позовній заяві підстав для такого розірвання, що зумовлює відмову у задоволенні відповідної вимоги.

У світлі зазначених висновків суд відхиляє позицію Відповідача 1, сформульовану у відзиві, та позицію Відповідача, сформульовану у клопотанні, щодо необхідності припинення провадження у справі за вимогами про розірвання договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки припинення провадження за наведеною нормою вимагає повної тотожності (за сторонами, предметом та підставами позову) розглядуваної і розглянутою позовних заяв.

Між тим, хоча склад учасників у справах №37/49пд та 37/245пд і предмет вимог про розірвання договору оренди є ідентичним, підстави таких вимог і їх ініціатори (позивачі) є різними, що виключає тотожність позовних заяв, а отже – і припинення провадження у справі.

Відносно вимог про відшкодування збитків, до яких Позивач відносить здійсненні орендні платежі та понесені витрати за договором підряду суд зазначає наступне:

По-перше, оскільки за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків віднесені до наслідків порушення зобов'язання, які мають бути встановлені законом або договором, обов'язковим елементом предмету доказування для Позивача є наявність саме факту порушення зобов'язання з боку Відповідачів. Між тим, судом вище встановлена доказова та юридична неспроможність висування вимог про відшкодування збитків в порядку ст.776 Цивільного кодексу України та ст. 18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” через відсутність відповідних підстав – ухилення Відповідачів від здійснення капітального ремонту, що унеможливлює існування факту порушення зобов'язання (протиправної дії) як обов'язкової умови стягнення збитків;

По-друге, суд звертаючи увагу  Позивача на несумісності одночасної кваліфікації стягуваних сум орендних платежів як збитків (ст. 22 Цивільного кодексу України) та як безпідставно збереженого майна (ст. 1212 Цивільного кодексу України), наголошує на тому, що відповідні грошові кошти були сплачені за фактично здійснене користування об'єктом оренди протягом орендних правовідносин (розпочаті Позивачем будівельні роботи не спростовують перебування об'єкту оренди у володінні та користуванні Орендаря). Такі платежі опосередковують припинення в порядку ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України відповідних грошових зобов'язань Позивача перед Відповідачами шляхом їх (зобов'язань) виконання. Отже, оскільки таким платежам відповідає зустрічне майнове надання Позивачу у вигляді можливості здійснювати орендне користування майном, остільки за змістом ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України факт розірвання договору не призводить до виникнення права вимагати повернення виконаного.

По-третє, кваліфікація здійснених орендних платежів у якості такого виду збитків, як упущена вигода в принципі є юридично неспроможною (незалежно від факту відсутності підстав для стягнення збитків взагалі), оскільки отримання орендної плати у світлі приписів ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч.1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285, ч. 1 ст.286 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України є обов'язковим елементом орендних правовідносин в силу їх природи та не перебуває (отримання) у залежності від порушення прав з боку Орендодавця (Балансотуримувача). Між тим, ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та отриманими порушником у зв'язку з цим доходами.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення збитків у повному обсягу.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань Відповідача 2 про залучення до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Маріупольського управління по Донецькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Закритого акціонерного товариства „Київстар Дж Ес Ем”, оскільки наведене заявником обґрунтування необхідності такого залучення зведено виключно до отримання певних доказів, що є недостатнім у світлі вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України. Дійсно, Відповідачем 2 не доведено, а із матеріалів справи не вбачається, що рішення у розглядуваній справі вплине на права та обов'язки вказаних осіб по відношенню до сторін справи. В свою чергу, матеріали справи містять достатній перелік доказів для належної правової кваліфікації спірних правовідносин, що усуває потребу в отриманні будь-яких додаткових документів  від зазначених осіб.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносять на рахунок Позивача.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківський економіко-правовий університет”, м. Харків (ідентифікаційний код 24332652) до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та  Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23031003) про розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., стягнення з Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,  грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 203289,07грн. та 58383,00грн. за проведений ремонт, а також – стягнення з Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, м. Маріуполь грошових коштів за безпідставно отриману орендну плату у сумі 209847,10грн., у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 09.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 09.04.2009р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя