Рішення

від 14.04.2009 по справі 17/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" квітня 2009 р.Справа №  17/36

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №17/36

за позовом: приватного підприємства "Ф-ПІК", м. Кіровоград  

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет", с. Федоро-Шулічино Долинського району Кіровоградської області     

про стягнення 24705,52 грн.

Представники:

від позивача - Чернов С.В., довіреність б/н  від 03.03.2009 р., представник;

від відповідача - участі не брали.

Подано позов про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" на користь приватного підприємства "Ф-ПІК" 22848,00 грн. основного боргу, що виник із договору №01/05/08 від 01.05.2008 року та 1857,52 грн. пені.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №170760 від 14.03.2009 р. (а.с. 18); відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

01.05.2008 р. між приватним підприємством "Ф-ПІК" ("виконавець") та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" ("замовник") укладено договір №01/05/08 на надання послуг з охорони (далі - договір №01/05/08 від 01.05.2008 р.), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг із охорони посівів озимої пшениці, розташованих на земельних ділянках на території с. Федорово-Шулічино Долинського району ("об'єкта"), загальною площею 215 га (а.с. 10-12, 32, 33).

Сторонами узгоджено порядок, форму і термін проведення розрахунків.

За своєю правовою природою даний договір є спеціальним видом договору зберігання - договором охорони.

Згідно статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

На виконання умов даного договору позивачем в період з 03.07.2008 р. по 16.07.2008 р. було здійснено охорону вказаного в договорі об'єкту, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт, підписаним замовником без заперечень (а.с.14).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ договору №01/05/08 від 01.05.2008 р. та додатку №4 до нього сума оплати за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони та становить 17 грн. за одну годину послуг одним працівником приватного підприємства "Ф-ПІК"; оплата за послуги виконавця проводиться у вигляді передплати за місяць; наступна оплата проводиться у вигляді передплати за місяць і здійснюється до 25 числа оплаченого місяця.

Докази проведення відповідачем попередньої оплати в матеріалах справи відсутні.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.11.2008 р. позивачем направлено відповідачеві претензію №1 на суму 24705,52 грн. (а.с. 15, 16, 31).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Враховуючи те, що докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарського суду - не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22848,00 грн. заявлені обґрунтовано і повністю підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за період з 16.11.2008 р. по 19.03.2009 р. в сумі 1857,52 грн.

Відповідно до вимог пункту 1 договору №01/05/08 від 01.05.2008 р., у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за забезпечення правопорядку на контрольованому об'єкті нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Згідно приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1857,52 грн. за період з 16.11.2008 р. по 19.03.2009 р. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 46, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                          ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" (Кіровоградська область, Долинський район, с. Федоро-Шулічино, вул. Степова, 1, р/р 26000310234701 в АКБ "Новий", МФО 332453, код ЄДРПОУ 30848418) на користь приватного підприємства "Ф-ПІК" (м. Кіровоград, вул. Дагестанська, 33, р/р 26001058442 у Одеській філії АБ "Експрес-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 32967544) - 22848,00 грн. основного боргу, 1857,52 грн. пені, 247,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              С.В. Таран