Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-5270/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/34053/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року

по справі № 2а-5270/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палладіум»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року ТОВ «Палладіум» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000252302/0/1197 від 22.04.2010 року та № 0000252302/1/2488 від 31.03.2010 року, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 727 741,50 грн., в тому числі за основним платежем 485 161,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 242 580,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000252302/1/2488 від 31.03.2010 року із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року залишено без змін.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ТОВ «Палладіум» по питанню правових відносин з контрагентами за період травень 2008 року-квітень 2009 року, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1.,7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) у зв'язку із вчиненням правочинів, що не підтверджені відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, не спрямовані на настання реальних наслідків та є нікчемними.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000252302/1/2488 від 31.03.2010 року та задовольняючи позов у цій частині, апеляційний суд виходив з того, що ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III), яка регулює порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження, не передбачає прийняття нових рішень у разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (МЮ України) 06.07.2001 року №567/5758, в редакції наказу ДПА України від 10.08.2005 року №328 (далі-Порядок) у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року №29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року №723/1748 (в редакції наказу від 02.03.2001 року №82), із змінами та доповненнями, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та: а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним; б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається. З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги. При розгляді спору щодо правомірності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняте оскаржуване рішення (вчинена/не вчинена дія) в межах повноважень владного суб'єкта, визначених законом. Направлення податковим органом платнику податків податкового повідомлення у разі, коли за результатами розгляду його скарги сума визначеного податкового зобов'язання не змінюється не суперечить статті 6 Закону №2181-ІІІ, хоча прямо цим Законом і не передбачено. Оскільки згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку ним розпочато процедуру апеляційного узгодження, доведення контролюючим органом до платника граничного строку сплати суми податкового зобов'язання не порушує права чи законні інтереси платника, а сприяє виконанню ним покладеного законом обов'язку.

Оскільки документи, якими оформлені господарські операції позивача із контрагентами, не підтверджують реальність, товарність цих операцій, а податковий кредит за їх результатами сформовано позивачем безпідставно та всупереч вимогам Закону №168/97-ВР, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000252302/0/1197 від 22.04.2010 року прийнято відповідачем правомірно . Таким чином, рішення, прийняте податковим органом за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення №0000252302/0/1197 від 22.04.2010 року, також є законним та скасуванню не підлягає.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року по справі № 2а-5270/10/1670.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.