Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-1312/247/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Київ К/800/30590/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я, Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року

у справі № 2а-1312/247/12

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова

про визнання дій неправомірними

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.03.2011.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 07.05.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова оскаржило їх у касаційному порядку

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях проти касаційної скарги ОСОБА_3 просив залишити рішення попередніх судових інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно із записами у трудовій книжці позивач працював з 03.12.1990 по 11.11.1992 нападником скляних автоматів 6 розряду ампельного цеху на ВО «Львівфарм» Львівського заводу скловиробів та з 10.04.1995 по 02.08.2001 слюсарем-ремонтником 6 розряду хімічного цеху на АТ «Галичфарм».

Відповідно до наказів від 27.12.1994 №104 та від 28.12.2000 №143 на АТ «Галичфарм» проведена атестація робочих місць за умовами праці, посада слюсаря-ремонтника хімічного цеху атестована. Період роботи позивача з 28.12.1999 по 27.12.2000 відповідачем не зараховано до шкідливого стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, оскільки відомості щодо проведення атестації робочих місць на АТ «Галичфарм» за цей період у підприємства та позивача відсутні.

Відповідно до листа АТ «Галичфарм» від 16.07.2001 №670 перша атестація за умовами праці на АТ «Галичфарм» була розпочата у жовтні 1994 року і закінчена 25.01.1995. У зв'язку із скрутним фінансово-економічним станом, що склалось на підприємстві у 1999-2000 роках з незалежних від позивача причин. Наступна атестація розпочалась у березні 2000 року і закінчилась у грудні 2000 року. За період з 25.01.1995 по 28.12.2000 докорінних змін в умовах і характері праці на підприємстві не сталося. Тому голова постійно діючої атестаційної комісії з умов праці та члени комісії просили зарахувати пенсійний орган термін дії попередньої атестації робочих місць за умовами праці з 25.01.1995 по 28.12.2000.

Проте Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова дійшло висновку, що позивачем підтверджено тільки періоди роботи з 10.04.1995 по 27.12.1999 та з 28.12.2000 по 02.08.2001 на АТ «Галичфарм», що складає 5 років 3 місяці 21 день та якого недостатньо для призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач працював з 10.04.1995 по 02.08.2001, тобто 6 років 3 місяці 22 дні слюсарем-ремонтником хімічного цеху АТ «Галичфарм», на посаді, яка передбачена Списком №2, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення з 25.03.2011 з часу досягнення 57-річного віку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХП від 05.11.1991 (зі змінами та доповненнями на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менш 12 років і 6 місяців на зазначених роботах. Робітникам, які мають н менше половини стажу роботи із шкідливими і тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових підставах призначаються із зниженням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону , на 1 рік за кожні 2 роки і 6 місяців такої роботи чоловікам.

Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 , атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ураховуючи, що факт роботи позивача на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду хімічного цеху на АТ «Галичфарм», передбаченій Списком №2, у період з 28.12.1999 по 27.12.2000 підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності не включення відповідачем цього періоду роботи позивача до пільгового стажу і, як наслідок, відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах з 25.03.2011.

Так, не проведення підприємством атестації робочих місць не може позбавити ОСОБА_3 конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова відхилити.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 07 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.