Ухвала

від 28.10.2013 по справі 367/1615/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1615/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І. Провадження № 22-ц/780/4378/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова Категорія 44 28.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Коцюрби О.П., Олійника В.І.,

при секретарі - Власенко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_1, 3-я особа КП "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсним рішення, державного акту, визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач прокурор м.Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008р № 1905/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач зазначає, що спірну земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство". Крім того, зазначена земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське Київської області.

Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельні ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства. За даними КП "Святошинське лісопаркове господарство" зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало .

Отже, відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом сел. Коцюбинське не передбачено, рішення Коцюбинською селищною радою прийнято у супереч вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. З, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України, та ст. 57 Лісового кодексу України.

В зв'язку із викладеними обставинами, позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1905/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю виданий на ім."я ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Визнати право власності держави на вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2013 року позов прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1905/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 903261 виданий на ім"я ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що судом неправомірно відмовлено в застосуванні строків позовної давності. В обґрунтування своєї скарги послався на те, що рішенням Виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 року було затверджено акти про уточнення адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих згідно додатку. Відповідно до додатку вказаного рішення було затверджено матеріали по опису адміністративних меж Ірпінської міської ради із включенням селищами Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське згідно акут виконкому Ірпінської міської ради від 01.07.1968 року та схеми адміністративних меж м. Ірпеня.

Крім того, вважає, що Коцюбинська селищна рада приймаючи оскаржуване рішення розпоряджалася землями територіальної громади межі яких були визначені згідно затвердженого техніко-економічного обґрунтування розвитку селища Коцюбинське, як даними земельно-кадастрової документації, а також географічними матеріалами встановлення зовнішніх меж м. Ірпеня в районі селища Коцюбинське станом на 28.10.1968 року. Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в межах сел.. Коцюбинське, тому Коцюбинська селищна рада мала право приймати рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008р № 1905/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, однак будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися. З 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вищенаведені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.2013 року № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не обліковувалися.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а техніко-економічне обґрунтування на який посилався апелянт є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищезазначене законодавство та зважаючи на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 24.12.2008 року № 1905/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого Коцюбинською селищною радою рішення від 24.12.2008 року №1905/25-5 як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75, від 15.09.2010 року № 153 та від 06.11.2009 року № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент прийняття спірного рішення.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Правильним є і висновок суду про задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оспорюваного рішення, оскільки рішення суду в цій частині відповідає положенням ст. 155 ЗК України та підтверджується матеріалами справи.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :