Постанова

від 07.10.2013 по справі 826/13033/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року 11 год. 29 хв. № 826/13033/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Бузун Р.В., Хоменко В.В. (довіреність від 12.08.2013р. б/н), відповідача - Декань М.І. (довіреність від 29.08.2013р. № 68/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ростимир» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0004342270 і № 0004352270, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Ростимир» (далі - позивач, ПП «Ростимир») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року № 0004342270 і № 0004352270.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ростимир» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за весь період взаємовідносин, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ПП «Ростимир» і ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (договір транспортного експедирування від 01.08.2012р. за № 259), ґрунтується лише на матеріалах зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 994/23-5/36677236), без дослідження наявних у позивача первинних і розрахункових документів, оформлених за результатами господарських операцій, що, в свою чергу, переконливо свідчить про її необґрунтованість. В періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, роблячи висновки про нікчемність правочинів податковий орган фактично вийшов за межі своїх повноважень, оскільки надання правової оцінки щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) із застосуванням відповідних юридичних наслідків відноситься до компетенції суду.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 17.09.2013р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ростимир» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790. Згідно висновків цього Акта перевірки ПП «Ростимир» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток за період ІІ-ІІІ-ій квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 111 825, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року - на загальну суму 106 500, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 994/23-5/36677236 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень-жовтень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013р. № 0004342270 і № 0004352270, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 10 квітня 2013 року згідно з нормами пп. 785.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 09.04.2013р. № 1100, працівником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ростимир» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складений Акт від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки. Крім того, в матеріалах справи наявний супровідний лист позивача від 03.04.2013р. б/н щодо надання документів та пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Бі енд Бі Соларс», наданий 04 квітня 2013 року у відповідь на письмовий запит ДПІ від 28.03.2013р. № 3805/10/22-711.

В ході проведення перевірки ПП «Ростимир» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (ідентифікаційний код 36677236) за перевіряємий період (договір транспортного експедирування від 01.08.2012р. за № 259), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІ - IІІ-ій квартал 2012 року суму витрат у розмір 532 500, 00 грн., а до складу податкового кредиту за серпень-жовтень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 106 500, 00 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року - 26 000, 00 грн., за вересень 2012 року - 15 167, 00 грн. і жовтень 2012 року - 65 333, 00 грн.).

При цьому до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 994/23-5/36677236 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень-жовтень 2012 року. Згідно тексту цього Акта від 15.03.2013р. № 994/23-5/36677236 під час проведення вжиття заходів по проведенню звірки ТОВ «Бі енд Бі Соларс» встановлені наступні обставини: відсутність ТОВ «Бі енд Бі соларс» за своїм місцезнаходженням; відсутність у ТОВ «Бі енд Бі Соларс» основних фондів, транспортних засобів, запасів та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення реальної господарської діяльності згідно даних податкової звітності; недодержання вимог Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Бі енд Бі Соларс» з постачальниками та покупцями, що зафіксовано в матеріалах перевірок по інших суб'єктах господарської діяльності; ТОВ «Бі енд Бі Соларс» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

З огляду на відомості наведені в Акті від 15.03.2013р. № 994/23-5/36677236, працівник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що неможливо встановити факт дійсного надання ТОВ «Бі енд Бі Соларс» послуг на користь ПП «Ростимир». Як наслідок, працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи, документи бухгалтерського обліку, пред'явлені ПП «Ростимир»по взаємовідносинам з ТОВ «Бі енд Бі Соларс», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790 перевіряючий встановив порушення ПП «Ростимир» наступних норм законодавства України:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток за період ІІ-ІІІ-ій квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 111 825, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року - на загальну суму 106 500, 00 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року - 26 000, 00 грн., за вересень 2012 року - 15 167, 00 грн. і жовтень 2012 року - 65 333, 00 грн.).

29 квітня 2013 року ДПІ в Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0004342270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПП «Ростимир» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 139 781, 00 грн., в т.ч. 111 825, 00 грн. - основний платіж, 27 956, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004352270 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПП «Ростимир» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 125, 00 грн., в т.ч. 106 500, 00 грн. - основний платіж, 26 625, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління у м. Києві від 01.07.2013р. № 1576/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 30.07.2013р. № 7883/6/9999-10-01-15, прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарг ПП «Ростимир» на спірні податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013р., такі податкові повідомлення-рішення ДПІ залишені без змін, а скарги - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01 серпня 2012 року між ПП «Ростимир» (Експедитор 1), в особі директора ОСОБА_1, і ТОВ «Бі енд Бі Соларс» (Експедитор 2), в особі директора ОСОБА_2, був укладений письмовий договір транспортного експедирування за № 259. За умовами даного Договору Експедитор 2 зобов'язаний за плату та за рахунок іншої сторони (Експедитора 1) здійснити або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Для виконання зобов'язань за цим Договором Сторони мають право укладати договори з третіми особами.

Відповідно до наданих в судовому засідання по справі письмових пояснень від 25.09.2013р. б/н позивача пояснив, що ТОВ «Бі енд Бі Соларс» за Договором від 01.08.2012р. № 259 виступало Експедитором-2 , тобто організовувало виконання транспортно-експедиторських послуг по пошуку транспортних засобів для перевезення вантажів на замовлення Клієнтів юридичних осіб резидентів та нерезидентів, які виступали Замовниками послуг ПП «Ростимир» за рядом договорів транспортного експедирування, заявками на перевезення, актами надання послуг, міжнародними товарно-транспортними накладними та товарно-транспортними накладними.

Зокрема, саме ТОВ «Бі енд Бі Соларс» здійснювало пошук транспортного засобу та безпосереднього Перевізника (юридичну або фізичну особу, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу). Так, по кожному із перевезень Сторонами (позивачем і ТОВ «Бі енд Бі Соларс») обумовлювались конкретні умови шляхом спілкування по телефону, а в кінці календарного місяця підписувався Додаток до Договору (всього 13 Доповнень), в яких відображались всі перевезення за поточний місяць із обов'язковим зазначенням маршрутів, вартості організації транспортно-експедиторських послуг по кожному маршруту та перевізників, які виконували безпосередню доставку вантажу по визначеному маршруту, та були знайдені ТОВ «Бі енд Бі Соларс» для ПП «Ростимир» на виконання основного замовлення Клієнтів і зазначені в тринадцяти Доповненнях до Договору № 259 від 01 серпня 2012 р.).

Також основними підтверджувальними документами по факту виконання транспортних перевезень, організованих за участі контрагента позивача, є міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та товарно-транспортна накладна (ТТН).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості таких послуг) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору транспортного експедирування від 01.08.2012р. за № 259;

- актів наданих послуг від 31.08.2012р., 28.09.2012р. та 31.10.2012р. на загальну суму 639 000, 00 грн. (з ПДВ) щодо надання ТОВ «Бі енд Бі Соларс» транспортно-експедиційних послуг на користь ПП «Ростимир»;

- доповнень № 01, № 02, № 03 від 01.08.2012р. до Договору від 01.08.2012р. за № 259 - переліку виконаних робіт по організації транспортно-експедиторського обслуговування (пошуку машини) по вантажним перевезенням автомобільним транспортом у розрізі по замовлення (перевізник, дата виконання робіт, маршрут, вартість транспортно-експедиторських послуг) за серпень 2012 року на суми 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), 56 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 333, 33 грн.), 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.);

- доповнень № 01, № 02 від 01.09.2012р. до Договору від 01.08.2012р. за № 259 - переліку виконаних робіт по організації транспортно-експедиторського обслуговування (пошуку машини) по вантажним перевезенням автомобільним транспортом у розрізі по замовленням (перевізник, дата виконання робіт, маршрут, вартість транспортно-експедиторських послуг) за вересень 2012 року на суми 43 780, 00 грн. (в т.ч. 7 296, 67 грн.), 47 220, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 870, 00 грн.);

- доповнень № 01, № 02, № 04, № 05, № 06, №07, № 08 від 01.09.2012р. до Договору від 01.08.2012р. за № 259 - переліку виконаних робіт по організації транспортно-експедиторського обслуговування (пошуку машини) по вантажним перевезенням автомобільним транспортом у розрізі по замовленням (перевізник, дата виконання робіт, маршрут, вартість транспортно-експедиторських послуг) за жовтень 2012 року на суми 57 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 633, 33 грн.), 58 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 700, 00 грн.), 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), 58 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 783, 33 грн.), 36 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000, 00 грн.), 37 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 166, 67 грн.), 33 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 500, 00 грн.), 52 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 666, 67 грн.);

- міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), товарно-транспортних накладних, датованих серпнем-жовтнем 2012 року по факту здійснених перевезень за межами та в межах України;

- рахунків-фактур на загальну суму 639 000, 00 грн., виставлених ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на адресу позивача;

- податкових накладних, датованих 31.08.2012р., 28.09.2012р. та 31.10.2012р., всього податку на додану вартість на загальну суму 106 499, 99 грн., виписаних ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на користь ПП «Ростимир»;

- копії виписок ПАТ «Банк Форум» (МФО 322948) з розрахункового рахунку позивача за вересень-листопад 2012 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ПП «Ростимир» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі свого рахунку № 26003300074412 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26003033000378 в АТ «Фінростбанк» (МФО 328599), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Бі енд Бі Соларс» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Ростимир» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ПП «Ростимир»; копій договору оренди нежитлового приміщення від 21.06.2012р. № 21/06/12-709, укладеного між ПП «Ростимир» (як Орендарем) і ТОВ «Аларітпром» (Орендодавцем) на платне строкове використання нежилого приміщення площею 21,2 м 2 , розташованого за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд 54, поверх 7, кім. 709, - для розміщення офісу, та актів прийому-передачі приміщення від 01.07.2012р., актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за серпень-жовтень 2012 року; копій договорів транспортного експедирування та контрактів-заявок, укладених позивачем (як Експедитором) із суб'єктами господарської діяльності-замовниками перевезень (Клієнтами), та оформлених в ході їх виконання первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявок на автомобільне (міжнародне вантажне) перевезення, податкових накладних); копії договорів доручень, укладених позивачем (як Експедитором) з третіми особами (Перевізниками) та податкових накладних, оформлених за результатами виконання таких договорів; копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди серпень-жовтень 2012 року; довідки від 24.09.2013р. з відомостями про наявні трудові ресурси та основні засоби ПП «Ростимир»; копії виписок з розрахункових рахунків ПП «Ростимир» в ПАТ «Форум Банк» за період серпень-жовтень 2012 року, договору банківського рахунку від 08.02.2010р. та додаткової угоди до нього, тощо.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Бі енд Бі Соларс» станом на 16.08.2012р. та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Бі енд Бі Соларс» від 18.06.2012р. № 200052659.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Бі енд Бі Соларс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень-жовтень 2012 року, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Наведені правові позиції Вищого адміністративного суду України повністю кореспондуються з правовим баченням Європейського суду з прав людини, яке міститься в тексті рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03). Приймаючи це рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди серпень-жовтень 2012 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПП «Ростимир» і ТОВ «Бі енд Бі Соларс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 10.04.2013р. № 207/1-22-70-36556790 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Бі енд Бі Соларс» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП «Ростимир» або його контрагента - ТОВ «Бі енд Бі Соларс», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Ростимир» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 29 квітня 2013 року № 0004342270 і № 0004352270.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова