Постанова

від 15.10.2013 по справі 826/9850/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року 10:29 № 826/9850/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Терра-Трейд" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0000982220, №0000972220 від 19.02.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача : Ігнатьєва І.В.

від відповідача: Капустіна А.А.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Дочірнього підприємства "Терра-Трейд", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. №0000982220, видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києві Державної податкової служби, повністю; визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 р. № 0000972220, видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києві Державної податкової служби, повністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову документальну перевірку ДП «ТЕРРА-ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альтекс-Ф» за період з 01.06.2011 р. по 30.09.2012 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.01.2013 р. №27/22-205/32161773 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2255103грн. в тому числі по періодам: 2-3 квартали 2011 року на суму 121992 грн.; 2-4 квартали 2011 року на суму 825 528 грн.; 1 квартал 2012 р. на суму 640 500 грн.; 1 півріччя 2012 р. на суму 1281000 грн.; 9 місяців 2012 р.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 079 350 грн., в тому числі по періодам: червень 2011 року - 22800 грн.; липень 2011 року - 226 750 грн.; серпень - 2011 р. -157117 грн.; вересень 2011 р. - 37 600 грн.; жовтень 2011 р. -56 067 грн.; листопад 2011 року - 85 633 грн.; грудень 2011 року - 131 883 грн.; січень 2012 р. - 82063 грн.; лютий 2012 р. - 203333 грн.; березень 2012 р. - 149 733 грн.; квітень 2012 р. - 136167 грн.; травень 2012 р. - 205800 грн.; червень 2012 року - 280 350 грн.; липень 2012 року - 304 054 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Товариством було подані до Податкового органу Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду Заперечень Податковий орган Листом від 15.02.2013 р. №1937/10/22-214 в якому повідомив Товариство, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000982220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 969 891,00 грн., за основним платежем +2 255 103,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 717 788,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000972220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 107 626 грн., за основним платежем + 2 079 350,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 028 276,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві до Міністерства доходів та зборів України, за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 25.04.2013 р. №3846/10/12-1-03, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення та рішенням від 27.05.2013 р. №3607/6/99-95-10-01-15 Міністерства доходів та зборів України було податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Альтекс-Ф» (Виконавець), з іншого боку були укладені наступні договори щодо наданняпослуг з постачання та збуту, в т.ч. послуги з організації та забезпечення процесу постачання та збуту товарів, товарного руху на торгівельній та складській площадці: від 25.02.2011р. №25/02/1 магазин, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4; від 25.02.2011р. №25/02/2 магазин, що розташований за адресою: Київська обл. м. Васильків, вул. Грушевського, 19; від 25.02.2011р. №25/02/3 магазин, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4; від 25.02.2011р. №25/02/4 магазин, що розташований за адресою: Київська обл. м. Біла Церква, вул. Митрофанова, 8; від 25.02.2011р. №25/02/5 магазин, що розташований за адресою: Київська обл. м. Білогородка, Житомирське шосе, 19; від 25.02.2011р. №25/02/6 магазин, що розташований за адресою: Київська обл. м. Біла Церква, вул. 1-го Травня, 13-а; від 25.02.2011р. №25 02/7 магазин, що розташований за адресою: Київська обл. м. Фастів. вул. Інтернаціоналістів, 6.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг); податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, листи обліку відпрацьованого часу.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містять Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено, що за договором були надані послуги з постачання та збуту на об'єкті; обслуговування торгівельної площадки; навантажувально-розвантажувальні роботи на об'єкті, проте з даних актів не можливо встановити, які саме послуги і ким надавалися.

Також, в рахунках-фактурах в графі «Товар» містися запис «Забезпечення торг. процесів», що в свою чергу свідчить про не можливість встановити обсяг наданих послуг.

З вищезазначеного договору та матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договору в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Відповідач зазначає, що «ДП «Терра-Трейд» надано письмові пояснення щодо повноти відображення сум по взаємовідносинам з ТОВ «Альтекс-Ф» у складі витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, а саме: в рядку 06.2/06.1 Декларацій «Адміністративні витрати» на загальну суму 10 396 750 грн.

В податковому обліку дані операції включаються до складу витрат та відображені у рядку 06.2/06.1 Декларацій «Адміністративні витрати».

ТОВ «Альтекс-Ф» зареєстровано у Фастівському міськвиконкомі, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.02.2009р. № 1361 1020000001076. ТОВ «Альтекс-Ф» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 1 7.02.2009р. № 8759. ТОВ «Альтекс-Ф» код за ЄДРПОУ 36261344. Керівник Бубягін В'ячеслав Олександрович; Посада головного Бухгалтера відсутня. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Київська обл.. м. Фастів, вул. Кірова, буд.22, офіс 315.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.02.2009, № 100203224, виданого Фастівською ОДПІ, анульовано 20.12.2012р. (До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) індивідуальний податковий номер - 362613410353.

ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС від Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС отримано акт від 13.03.2012р. №18/23/2302-36261344 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, в якому зазначено наступне: ТОВ «Альтекс-Ф» мало взаємовідносини з ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код ЄДРПОУ 341 81587). ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590).

Згідно листа за вих. № 5801/7/26-01 від 07.10.2011 року ГВПМ Білоцерківської ОДІТІ встановлено, що в СУ ГУМВС України в АР Крим знаходиться кримінальна справа №11012001160023 по факту скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що ТОВ «Спільне Інвестування» (код ЄДРПОУ 34730512). ПП «Інвестиційна компанія «Декаролайн» (код ЄДРПОУ 34181587). ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590) разом з іншими СГД були задіяні в здійсненні незаконної діяльності, яка полягала в тому, що легальними суб'єктами господарювання на рахунки зазначених фіктивних СГД перераховувались безготівкові кошти. У подальшому ці грошові кошти переводились в готівкові, і повертались ініціатору перерахування.

Згідно Листа за вих. № 6/53-60023 від 30.08.2011 року СУ ГУМВС України в АР Крим встановлено (мовою оригіналу): «...в производстве следственного управлення ГУМВД Украины в АР Крым находится уголовное дело № 120110306023, возбужденное в отношении ОСОБА_5, ОСОБА_6 по факту фиктивного предпринимательства, то есть создания субъектов предпринимательской деятельности (юридических лиц) - ООО «Коммерческая компания «Федератив», ООО «Юкрейнэксчендж», ООО «Совместное инвестирование», ЧП «Производственно-коммерческая фирма «Сельпромммаш» и ООО «ВСК ГЕОС» - с целью прикрытия незаконной деятельности по признакам преступления, предусмотренного ч.2 ст.205 УК Украины.

В ходе расследования настоящего уголовного дела установлено, что ОСОБА_5, действуя совместно с ОСОБА_6 и иными неустановленными лицами, используя регистрационные документы, печати и счета ЧП «Производственно-коммерческая фирма «Сельпроммаш» (ЕГРПОУ №32809234), ООО «Юкрейнэксчендж» (ЕГРПОУ №34578168), ООО «Совместное инвестирование» (ЕГРПОУ №34730512), ООО «ВСК ГЕОС» (ЕГРПОУ №36756148), ООО «Коммерческая компания «Федератив» (ЕГРПОУ №36844775), ЧП «Инвестиционная компания «Декаролайн» (ЕГРПОУ №34181587), а также счета ООО «Онтайм» (ЕГРПОУ №33305231), ООО «Укрдрім» (ЕГРПОУ №36302590), открытые в ПАО КБ «ИНТЕРБАНК», осуществляли незаконную деятельность, которая заключалась в том, что легальными субъектами хозяйствования перечислялись безналичные денежные средства на счета указанных выше фиктивных предприятий, которые в последующем обналичивались и за вычетом 8-10% возвращались инициатору перечисления вместе с заведомо поддельными документами бухгалтерского и налогового учета о том, что перечисленные выше предприятия якобы поставили легальным субъектам хозяйствования товары либо оказали услуги. Фактически сделки были бестоварными, так как установлено, что ООО «Юкрейнэксчендж», ООО «Совместное инвестирование», ООО «ВСК ЕЕОС», ООО «Коммерческая компания «Федератив», ЧП «ИК «Декаролайн», ООО «Онтайм», ООО «Укрдрім» являются фиктивными и какой-либо финансово-хозяйственной деятельности не осуществляли.»

Перевіркою встановлено, що усі операції між ТОВ «Альтекс-Ф» та ТОВ «Спільне Інвестування» (код ЄДРПОУ 34730512), ТОВ «Укрдрім» (код ЄДРПОУ 36302590), ПП «Інвестиційна Компанія «Декаролайн» (код ЄДРПОУ 34181587) за період квітень-червень 2011р., серпень 2011р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувачів» ДП «Сеть-Маркет» (код ЄДРПОУ 32210013).

До ДПІ у Подільському р-ні м. Києва від Фастівської ОДПІ Київської області ДПС надійшов акт від 26.10.2012 № 183/2200-36261344 по взаємовідносинах з ТОВ «НВЦ «Електропромторг», код ЄДРПОУ 37515907, ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн», код ЄДРПОУ 37500602, ТОВ «НВО «Мета», код ЄДРПОУ 37401232 за період з 01.01.2009р. по 01.07.2012р.

У проваджені старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабій О.В., перебуває кримінальна справа №54-3414/1, порушена за фактом фіктивного підприємництва та за фактом підроблення і використання завідомо підроблених документів ТОВ «Синтез 2002» (код ЄДРПОУ 37289816), ПП «Харчові ресурси» (код ЄДРПОУ 35507480), ТОВ «Компанія Азгер» (код ЄДРПОУ 37290444), ТОВ «Бірад Україна» (код ЄДРПОУ 33347376), ТОВ «Грандком» (код ЄДРПОУ 37640689), ТОВ «Інфопростір» (код ЄДРПОУ 32069644), ТОВ «Іннова Плюс» (код ЄДРПОУ 37402718), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1, 4 ст. 358 КК України; за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Ізумруд». ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ «Електро промторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама дизайн», ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-інвест», вчиненого повторно: підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право плавати чи посвідчувати такі документи, і яким надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_9 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «НВП «Арт Пром» код ЄДРПОУ 37634209), ТОВ НВЦ «Електропромторг» (код ЄДРПОУ 37515907), ТОВ Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» (код ЄДРПОУ 37500602), ТОВ «НВО «Мета» (код ЄДРПОУ 37401232), ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (код ЄДРПОУ 36644829) та ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965).

Допитаний по справі засновник та директор ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965), ТОВ НВП «Арт Пром» (код ЄДРПОУ 37634209), ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (код ЄДРПОУ 37515907), ТОВ «Телерадіокомнанія «Реклама-Дизайн» (код ЄДРПОУ 37500602), ТОВ «НВО Мета» (код ЄДРПОУ 37401232), ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (код ЄДРПОУ 36644829), ТОВ «РД Сервіс» (код ЄДРПОУ 35792852), ТОВ «Гранд Альянс Плюс» (код ЄДРПОУ 36558012) ОСОБА_8 показав, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_9 та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.

В ході подальшого розслідування встановлено, що з ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (код ЄДРПОУ 37515907), ТОВ «Телерадіокомнанія «Реклама-Дизайн» (код ЄДРПОУ 37500602) та ТОВ НВО «Мета» (код ЄДРПОУ 37401232) фінансово-господарські взаємовідносини мало ТОВ «Альтекс-Ф» (код ЄДРПОУ 36261344).

До ДПІ у Подільському р-ні м.Києва від Фастівської ОДНІ Київської області ДПС надійшов акт перевірки ТОВ «Альтекс-Ф» від 16.11.2012 №210/22-36261344 за період з 01.06.2011р. по 31.05.2012р.

Зазначеною перевіркою ТОВ «Альтекс-Ф» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Вищевикладене свідчить, що ТОВ «Альтекс-Ф» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами покупцями. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Позивачем не надано суду переконливих доказів на належне виконання умов договорів, а саме: докази ознайомлення Виконавця з існуючими на об'єкті правилами з охорони праці (п. 3.3.5 Договорів); докази ознайомлення Виконавця з існуючими на об'єкті правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими внутрішніми правилами та регламентами з метою формування алгоритму взаємодії сторін під час виконання цього Договору (п. 3.3.6 Договорів); Акти виконаних робіт/наданих послуг форми відповідно додатків №1 Договорів, докази на предмет контролю Позивачем наявності трудових угод між Виконавцем та його працівниками, між Субвиконавцем та його працівниками, проходження медичного огляду, навчання, інструктажу з правил техніки безпеки, пожежної безпеки та охорони праці (п.п. 3.2. 3.3, 3.4. 3.5 Додатків 2 до Договорів); докази на предмет допуску працівників Виконавця/Субвиконавця до інформаційних систем Позивача (п. 5.4 Додатків 2 до Договорів); докази надання необхідних матеріалів та інвентарю працівникам Виконавця/Субвиконавця (н. 5.5 Додатків 2 до Договорів); доказидопуску працівників Виконавця/Субвиконавця на територію об'єкта на якому виконуються роботи/послуги - пропуски, реєстрація (п. 5.7 Додатків 2 до Договорів), докази забезпечення засобами індивідуального захисту (її. 5.8 Додатків 2 до Договорів), докази забезпечення спеціальним одягом (уніформою) в кількості відповідно до замовлення виконавця (п. 5.9 Додатків 2 до Договорів); докази надання невідкладної медичної допомоги (п. 5.10 Додатків 2 до Договорів). докази проведення розслідувань за фактами настання нещасних випадків, втрати, порчі чи недостачі товарно-матеріальних цінностей (п..п. 6.1. 6.2. 6.3 Додатків 2 до Договорів) оскільки контроль та аналіз стану умов праці, виконання робіт/послуг здійснюється Сторонами протягом всього часу виконання робіт/надання послуг (п. 8 Додатків 2 до Договорів); Докази проведення щоквартальної інвентаризації ТМЦ та інвентаризації перед початком робіт з представниками Виконавця на об'єктах, де надаються послуги ТОВ «Альтекс-Ф» (п. 2, 3 додаткових угод до Договору).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук