Ухвала

від 26.08.2014 по справі 826/9850/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/1364/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі№ 826/9850/13-а за позовомДочірнього підприємства «Терра-Трейд» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 року у справі № 826/9850/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу ДП «Терра-Трейд» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 року у справі у справі № 826/9850/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.02.2013 року № 0000982220 та № 0000972220.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки ДП «Терра-Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альтекс-Ф» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року, складено акт № 27/22-205/32161773, яким зафіксовано порушення платником пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 2 255 103,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 079 350,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 19.02.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000972220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 107 626,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 079 350,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 028 276,00 грн.; № 0000982220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 969 891,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 255 103,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 714 788,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкові та видаткові накладні були виписані невідомою особою, а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Альтекс-Ф».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених з ТОВ «Альтекс-Ф» договорів.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Проте, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено питання щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з урахуванням всіх наданих позивачем в підтвердження своїх доводів доказів,

Посилання суду першої інстанції на акти перевірок по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для позбавлення права платника на формування податкового кредиту та валових витрат без дослідження відповідних первинних документів щодо цих операцій.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Також передчасним є висновок суду першої інстанції щодо відхилення актів здачі-приймання, оскільки вони на дають змоги встановити, які саме послуги надані, адже в матеріалах справи наявні докази виконання договорів, оцінки яким судом не надано.

Разом з тим, неможливо погодитись з висновком апеляційного суду про задоволення позову, оскільки, стверджуючи про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами протиправності податкових повідомлень-рішень, судом не зазначено якими саме первинними документами спростовуються висновки податкового органу про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 року у справі № 826/9850/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А.О.Рибченко