Ухвала

від 22.10.2013 по справі 826/11571/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11571/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування акту, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнання протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України ум. Києва) №1615 від 03 грудня 2012 року про проведення документальної планової виїзної перевірки; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року; визнати протиправними дії відповідача щодо складення акту №№5181/22-1/35139583 від 29 грудня 2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Київ Бетон»; визнати протиправними дії відповідача щодо складення податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року №0000082302; визнати протиправними дій відповідача щодо складення податкового повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № 0000092302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що повідомлення про проведення перевірки від 04 грудня 2012 року №87/22-1 має низку порушень вимог податкового законодавства, а саме в ньому невірно вказано найменування суб'єкта, який буде перевірятися, невірно вказано дату наказу, та взагалі не зазначені номер наказу. В тексті даного повідомлення зазначено назву іншого суб'єкта господарської діяльності. Дане повідомлення є неналежним та не дає відповідачу право проводити перевірку дотримання позивачем вимог чинного законодавства. Оскільки дії по проведенню перевірки є незаконними, то і податкові повідомлення, прийняті відповідачем на підстав і даного акту є незаконними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія «Київ Бетон» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, відповідачем прийнято 03 грудня 2012 року прийнято наказ №1615 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Київ Бетон» з 17 грудня 2012 року тривалістю 10 робочих днів.

На адресу позивача відповідачем направлено повідомлення 04 грудня 2012 року №87/22-1 про проведення зазначеної в даному наказі перевірки.

Так, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Київ Бетон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2012 року №5181/22-1/35139583.

Дана перевірка проведена на підставі направлень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 17 грудня 2012 р. №598/22-7/35139583, № 599/22-7/35139583, №600/22-1/35139583; №601/22- 1/35139583, №602/17-4/35139583.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог: пп. пп. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 1 543 745 грн. в тому числі за період: жовтень 2009р. в сумі 66595 грн., листопад 2009р. в сумі 19728 грн., грудень 2009р. в сумі 36061 грн., лютий 2010р. в сумі 166 грн., березень 2010р. в сумі 83 грн., квітень 2010р. в сумі 83 грн., травень 2010р. в сумі 83 грн., червень 2010р. в сумі 2382 грн., липень 2010р. в сумі 41079 грн., серпень 2010р. в сумі 21014 грн., вересень 2010р. в сумі 224392 грн., жовтень 2010р. в сумі 548134 грн., листопад 2010р. в сумі 337346 грн., грудень 2010р. в сумі 100149 грн., січень 2011р. в сумі 47681 грн., лютий 2011р. в сумі 52183 грн., березень 2011р. в сумі 46586 грн.

Також, на думку відповідача позивач порушив положення п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 494 649 грн. в тому числі за період: квітень 2011р. в сумі 48879 грн., травень 2011р. в сумі 64782 грн., червень 2011р. в сумі 47865 грн., липень 2011р. в сумі 89090 грн., серпень 2011р. в сумі 232627 грн., вересень 2011р. в сумі 203158 грн., жовтень 2011р. в сумі 144941 грн., листопад 2011р. в сумі 38994 грн., грудень 2011р. в сумі 13902 грн., січень 2012р. в сумі 25000 грн., квітень 2012р. в сумі 9605 грн., травень 2012р. в сумі 465599 грн., червень 2012р. в сумі 757056 грн., липень 2012р. в сумі 230389 грн., серпень 2012р. в сумі 95157 грн., вересень 2012р. в сумі 27605 грн.;

Внаслідок порушення позивачем вимог п.5.1, п.5.3. п.5.3.9 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, ним занижено податок на прибуток загальну суму 1 987 891 грн. в тому числі за період втому числі за ІУ квартал 2009р. в сумі 202 847 грн., ІІІ квартал 2010р. в сумі 339 322 грн., ІV квартал 2010р. в сумі 1 270 193 грн., І квартал 2011р. в сумі 175529 грн.

Позивачем порушено вимоги пп. 139.1.1. пп. 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненням в результаті чого занижено податок на прибуток загальну суму 1 918 277 грн. в тому числі за період: II квартал 2011 р. в сумі 192 317 грн., ІІІ квартал 2011р.- в сумі 491 875 грн., ІV квартал 2011 р. в сумі 234 164 грн., І квартал 2012р. у сумі 20794 грн., II квартал 2012р. у сумі 921 307 грн., III квартал 2012р. у сумі 57820 грн.

Відповідачем на підставі даного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № 0000082302, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4 609 410,00 грн., за основним платежем 3 906 168 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 703 242 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № 0000092302, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 818 020,00 грн., за основним платежем 3 916 010,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 902 010,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Подані скарги позивача залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що приймаючи оскаржуваний позивачем наказ про проведення перевірки та вчиняючи дії про проведення такої перевірки та прийняттю податкових повідомлень - рішень є такими, що вчинені в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України).

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (п.77.2. ст.77 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 77.4. ст.77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, повідомлення про проведення планової перевірки вручено директору ТОВ «Компанія «Київ Бетон» Задорожному П.М. 17 грудня 2012 року, в той час як акт про проведення даної перевірки складено 29 грудня 2012 року. Отже, позивач про проведення планової документальної перевірки був повідомлений.

Допущені відповідачем описки в повідомленні про проведення планової документальної не можуть бути підставою для визнання наказу від 03 грудня 2012 року №1615 та дій відповідача щодо її проведення протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на положення п. 77.4. ст.77 Податкового кодексу України відповідач мав право на проведення документальної планової перевірки.

Відповідно до положень п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, проведена планова документальна невиїзна перевірка у відповідності до вимог п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України оформлена актом.

Відповідно до п.110.1 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.14.1.157 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З аналізу наведеного вбачається, що у разі встановлення вчинення платником податків податкового правопорушення орган податкової служби наділений повноваженнями приймати податкові повідомлення - рішення про визначення платнику податків податкового зобов'язання.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання податкових повідомлень - рішень від 25 січня 2013 року № 0000082302, №0000092302 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Такі ж положення викладені і в Податковому кодексі України.

Отже, для встановлення вірності визначення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на прибуток слід встановити чи мали господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, реальний характер.

Відповідач зазначає наступне: «ТОВ Компанія «Київ-бетон» первинні документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства за період з 01 жовтня 2009р. по 30 вересня 2012р до перевірки не надані.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01 жовтня 2009р. по 31 березня 2012р. встановлено наступне.

У рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період з 01 жовтня 2009 р. по 31 березня 2011 р. у загальній сумі 7 951 562 грн. встановлено, що ТОВ Компанія «Київ-Бетон» здійснював операції з придбання будівельних матеріалів та інше.

В ході перевірки первинні документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства за період з 01 жовтня 2009р. по 30 вересня 2012р до перевірки не надані.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01 квітня 2011 р. по 30 вересня 2012 р. у загальній сумі 8 479 051 грн. встановлено, що ТОВ Компанія «Київ-бетон» здійснював операції з придбання будівельних матеріалів та інше.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01 вересня 2010 по 30 вересня 2012 ТОВ Компанія «Київ-бетон» мало взаємовідносини із ТОВ «Цезар-2» (код за ЄДРПОУ 36124997 ) на суму валових витрат 670166,65 грн., стан платника « 9», яке перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києві.

До ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надійшов акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 жовтня 2012 №1529/2240/36124997 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Цезар-2» (ЄДРПОУ 36124997) з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01 травня 2012 року по 31 липня 2012 року

Перевіркою встановлено, що Згідно БД ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановлено, що фактично «ЦЕЗАР-2». код ЄДРПОУ 37533308 знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 259.».

Під час перевірки встановлено, що контрагенти позивача за зазначеними адресами не знаходяться, господарською діяльністю не займаються.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано первинних документів по взаємовідносинах з його контрагентами за період, що перевірявся, і суду.

Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача за період, що перевірявся.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість адміністративного позову та про необхідність відмовити в його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київ Бетон» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді ГоряйновА.М. Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 25.10.13 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.