Ухвала

від 15.10.2013 по справі 802/2464/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2464/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Вінілл-Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкова інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - позивач) до Приватного підприємства "Вінілл-Агро" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Вінніл-Агро" (вул. Коцюбинського, 23/3а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 35054374) в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 247308 (двісті сорок сім тисяч триста вісім) гривень 22 (двадцять дві) копійки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем станом на час звернення позивача до суду рахується заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток після часткової сплати в сумі 4475,07 грн., по податку на додану вартість після часткової сплати в сумі 18545,15 грн., з них 13784,47 грн. - основний платіж, 4487,21 грн. - штрафна санкція, 273,47 грн. - пеня та штрафні санкції у розмірі 224288,00 грн. нараховані за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі. Зазначене підтверджується розрахунком суми позову станом на 29.04.2013 року (а.с.6) зворотнім боком облікових карток платника податків (а.с.12-17,58).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що вказана сума заборгованості підтверджується належними доказами та частково визнається відповідачем, а тому підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктом 14.1.175 цієї ж статті визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п. 54.5 ст. 54 ПК України передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0005262340 від 14.07.2010 року, скористався правом судового оскарження. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року в адміністративній справі № 2а-3084/10/0270 в задоволенні позову відповідача, в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0005262340 від 14.07.2010 року, відмовлено.

Відповідно до п. 7 ст. 7 КАС України, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень.

Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, тому податковий борг вважається узгодженим, проте в добровільному порядку відповідач не сплачує, що в свою чергу і слугувало зверненню податкового органу до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, податковий орган у випадках передбачених податковим законодавством, має право звертатись до суду щодо стягнення податкового боргу.

Щодо доводів позивача, що строк застосування адміністративно господарських санкцій збіг на момент звернення з позовом до суду у відповідності до ст. 250 ГК України та ст. 99 КАС України.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи, тому що, встановлені ст. 250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених ст. 99 КАС України.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 10.07.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позов, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вінілл-Агро" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.