Постанова

від 28.10.2013 по справі 5011-37/5212-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Справа № 5011-37/5212-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачів 1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) Драченко В.С., представник, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у справі№ 5011-37/5212-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс України" до 1) Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс", 2) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2Мартиненко Володимир Васильович, простягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 24.10.2013 року №05-05/1478 у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у справі № 5011-37/5212-2012 господарського суду міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 19803,42грн. та з Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс" в порядку регресу збитки в розмірі 24990грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013 року (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Суховий В.Г.), позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс України" 24990грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 897,93грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс України" 19803,42грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 711,57грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача-2, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.03.2010 року на а/д Олександрівка-Чигирин в с. Бурякове Чигиринського району Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "ЗІЛ-130", державний номер 9065ЧКП, що належить Чигиринському райавтодору, яким керував Мартиненко В.В., та автомобіля "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, яким керував Козак Г.І.

Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.03.2010 року по справі № 3-121/2010 р. Мартиненка В.В., водія автомобіля "DAF FT CF 85", визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, яким керував Козак Г.І., що належить ТОВ "УніКредит Лізинг" та перебуває у лізингу в ТОВ "Транс-Сервіс-1"

Автомобіль "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, застрахований позивачем, що підтверджується Страховим свідоцтвом до генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, № 206.0160230 від 05.12.2005 року, та вказаним договором.

Згідно Звіту № 531/10 про оцінку автомобіля "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, складеного СПД ФО Войтик Я.М. від 20.03.2010 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля "DAF FT CF 85" становить 47318,42грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 2639 від 12.07.2010 року вартість затрат на ремонт автомобіля "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, становить 47318,42грн.

Згідно висновку експерта №1148/13-23 від 10.06.2013 року, складеного за результатами призначеної судом апеляційної інстанції судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "DAF FT CF 85", державний номер АА2639СР, з урахуванням зносу автомобіля становить 39649,85грн.

Позивачем складено страховий акт № 206-9263-10 від 22.07.2010 року, згідно якого сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 44793,42грн.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 44793,42грн., що підтверджується платіжним дорученням №9234 від 23 липня 2010 року.

При цьому суди встановили, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ЗІЛ-130", державний номер 9065ЧКП, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним зазначеного транспортного засобу згідно із полісом №ВС/8653514 застрахована відповідачем-1 (ПрАТ "Магістральполіс"). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500грн., франшиза - 510грн.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування.

Згідно п.16.3 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, № 206.0160230 страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми з відрахуванням франшизи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінивши зазначене положення договору, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав зменшувати суму збитків та враховувати зазначений у висновку експертизи №1148/13-23 від 10.06.2013 року знос автомобіля, оскільки позивач відшкодував страховику збитки в межах договору, який між ними укладений та яким передбачено відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, тобто без урахування зносу.

Як було зазначено вище, розмір прямого матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "DAF FT CF 85", становить 47318,42грн. Сума франшизи за даним договором становить 2525грн. Таким чином, витрати на виплату страхового відшкодування, які поніс позивач, становлять 44793,42грн. і саме таку суму страхового відшкодування позивач виплатив страхувальнику згідно платіжного доручення №9234 від 23.07.2010 року.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно положень ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу Мартиненко В.В., який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з відповідачем-2.

У відповідності до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність відповідальної за регресними вимогами особи (відповідача-2) перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача-1 в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, а відтак, є правомірним задоволення позову щодо стягнення з відповідача-1 24990грн. (25500грн.- 510грн.) страхового відшкодування.

Щодо стягнення 19803,42грн., то в цій частині правомірно відповідальність покладено на відповідача-2.

Так, відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки сума страхового відшкодування потерпілій особі становить 44793,42грн., то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача-2 (роботодавця винної фізичної особи) різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою в межах ліміту (44793,42грн.- 24990грн.=19803,42грн.).

Посилання скаржника в касаційній скарзі на необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля при визначенні вартості матеріального збитку, який підлягає до відшкодування потерпілій особі, колегія вважає помилковими. При цьому колегія враховує приписи ч.1 ст.14 та ст.204 Цивільного кодексу України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним п.16.3 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, № 206.0160230 в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку.

Отже, стягнення в порядку регресу страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля в даному випадку є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування".

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі № 5011-37/5212-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда