Рішення

від 29.10.2013 по справі 914/3510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              29.10.2013 р.                                                          Справа № 914/3510/13 за позовом: Приватного підприємства “Данвіс”, м.Маріуполь Донецької областідо відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄвроГен -Україна”,с.Михайлевичі Дрогобицького району Львівської областіпро: стягнення 50  000,00 грн.                                                                                                           Суддя Король М.Р. Представники: від позивача:     не з'явився;     від відповідача: не з'явився                   Суть спору: Приватне підприємство “Данвіс” (м.Маріуполь Донецької області) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄвроГен-Україна” (с.Михайлевичі Дрогобицького району Львівської області) про стягнення 50  000,00 грн. основного боргу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладної, не сплатив їх повної вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 50  000,00  грн.          Ухвалою суду від 13.09.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2013 р.            Розгляд справи відкладався з підстав,  зазначених в ухвалах суду.            В судові засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив,однак вимоги ухвали суду від 13.09.13р. виконав в повному обсязі, направив на адресу суду витребувані судом документи (вх. №42231/13 від 10.10.13 р.). Крім того, в канцелярію суду поступила телеграма (вх. №41697/13 від 08.10.2013 року), в якій директор позивача просить розглядати справу без участі повноважного представника позивача.           Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд  встановив наступне.          ПП „Данвіс” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄвроГен-Україна” було виставлено рахунок № СФ-0000045 від 08.02.2013р. на оплату товару на загальну суму 197500,00 грн.         Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 197500,00  грн. згідно накладної  № РН-0000066 від 26.02.2013 року. Товар був отриманий відповідачем на підставі довіреності №13 від 26.02.2013р.           (копії накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).         Відповідачем частково здійснено оплату за товар, що підтверджується банківськими виписками: від 26.02.2013 року на суму 20000,00 грн., від 28.02.2013 року на суму 30000,00 грн., від 07.03.2013 року на суму 7500,00 грн., від 12.03.2013 року на суму 10000,00 грн., від 04.04.2013 року на суму 20000,00 грн., від 18.04.2013 року на суму 10000,00 грн., від 29.04.2013 року на суму 10000,00 грн., від 30.04.2013 року на суму 10000,00 грн., від 15.05.2013 року на суму 20000,00 грн., наявними в матеріалах справи.          У зв'язку з тим, що відповідач виконав частково зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, позивач направив 16.07.2013р. відповідачу претензію від 11.07.2013р. про оплату заборгованості в розмірі 60000,00 грн.          Дана претензія отримана відповідачем 23.07.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.          Після отримання претензії відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.07.2013 року        Відповідач  не здійснив розрахунок за отриманий товар у повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 50000,00 грн.       Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.             Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).          Частиною 1 ст. 692 ЦК України  закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання  виконав повністю, а відповідач свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 50  000,00 грн.           Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.           Перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до вдповідних правовідносин не застосовується.           При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).            Позовні вимоги належним чином доведені, документально підтверджені, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають повному задоволенню.            Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.           Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України. З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд – В И Р І Ш И В:                1. Позовні вимоги задоволити повністю.         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄвроГен-Україна” (82153, Львівська область, Дрогобицький район, село Михайлевичі, вулиця Молодіжна, будинок 25,  ідентифікаційний код 33968774) на користь Приватного підприємства „Данвіс” (87524, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Сеченова, будинок 63-А, ідентифікаційний код 31265999) 50000,00 грн. основного боргу та 1720,5 грн. судового збору.               3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.                   Повне рішення складено 30.10.2013 р. Суддя                                                                                 Король М.Р.