Постанова

від 12.12.2013 по справі 914/3510/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 914/3510/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен-Україна» с.Михайлевичі Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013 р.

у справі №914/3510/13

за позовом приватного підприємства «Данвіс» м.Маріуполь Донецької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен-Україна» с.Михайлевичі Львівської області

про стягнення 50 000,00 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився

відповідача: Проць І.Б. - за довіреністю б/н від 05.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.10.2013 р. (суддя Король М.Р.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен-Україна» на користь приватного підприємства «Данвіс» 50 000,00 грн. основного боргу та 1 720,5 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що боржником не виконано зобов'язання щодо оплати суми боргу в повному обсязі за поставку товару.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки в момент вчинення правочину не було дотримано письмової форми, яка є необхідною при укладенні договорів між юридичними особами. Окрім цього, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують здійснення господарської операції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що згідно ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, а тому між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу вентиляційного профілю 20У у спрощений спосіб шляхом прийняття ПП «Данвіс» до виконання замовлення ТОВ «ЄвроГен-Україна».

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, приватним підприємством «Данвіс» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроГен-Україна» було виставлено рахунок № СФ-0000045 від 08.02.2013 р. на оплату товару на загальну суму 197 500,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 197 500,00 грн. згідно накладної № РН-0000066 від 26.02.2013 року. Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреності №13 від 26.02.2013р.

Відповідачем частково здійснено оплату за товар, що підтверджується наступними банківськими виписками: від 26.02.2013 р. на суму 20 000,00 грн., від 28.02.2013р. на суму

30 000,00 грн., від 07.03.2013 р. на суму 7 500,00 грн., від 12.03.2013 р. на суму 10 000,00 грн., від 04.04.2013 р. на суму 20 000,00 грн., від 18.04.2013 р. на суму 10 000,00 грн., від 29.04.2013р. на суму 10 000,00 грн., від 30.04.2013 р. на суму 10 000,00 грн., від 15.05.2013 р. на суму 20 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач виконав зобов'язання в частині оплати за отриманий товар частково. У зв'язку з цим, позивач направив відповідачу претензію від 11.07.2013 р. про погашення заборгованості в розмірі 60 000,00 грн.

Дана претензія отримана відповідачем 23.07.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Після отримання претензії відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.07.2013 р.

Однак, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції та розгляду апеляційної скарги, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 50 000,00 грн.

При прийнятті постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 50 000,00 грн.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вищевказана видаткова накладна та довіреність відповідають нормам чинного законодавства, а тому є належними доказами здійснення господарської операції. А відтак, твердження скаржника про відсутність документів, які підтверджують здійснення господарської операції є безпідставними.

Окрім цього, необхідно зазначити, згідно ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,

телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку факт отримання відповідачем товару та належно посвідчена видаткова накладна є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2013 р. у справі

№ 914/3510/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.12.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.