Постанова

від 17.10.2013 по справі 805/11291/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. Справа №805/11291/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14год.05хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Ціоненко С.В.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2013р. позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - Фонд), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання бездіяльності по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2012року про стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» неправомірною та зобов'язання відповідача прийняти заходи, передбачені Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження» та стягнути заборгованість із страхових внесків з ПП «Медичний центр «Транзит» в розмірі 393,75грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження № 33021210 з виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду №2а/0570/1553/2012, виданого 22.05.2012 р., про стягнення на його користь з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» заборгованості в розмірі 393,75грн. Зазначив, що державним виконавцем не вжиті заходи щодо виконання вказаного виконавчого документу. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення, зазначив, що на примусовому виконанні у ВДВС перебувають декілька виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення з ПП «Медичний центр «Транзит» на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки та Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області. У зв'язку із знаходженням на примусовому виконанні декількох виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного й того ж боржника, а саме - ПП «Медичний центр «Транзит», державним виконавцем була винесена постанова про приєднання вищевказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

З метою повного та належного виконання виконавчого документу державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема були направлені запити з метою виявлення майна та грошових коштів боржника, накладений арешт на майно та грошові кошти боржника, вживалися заходи для виявлення рухомого майна.

Також, відповідач, посилаючись на приписи ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що на даний час в рамках зведеного виконавчого провадження ВДВС задовольняються вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області. Після закінчення проведення виплат в повному обсязі по даній черзі стягувачів, ВДВС буде розпочато проведення виплат по наступній черзі стягувачів, а саме, у відношенні позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначених норм відповідачем у даній адміністративній справі є саме відповідний відділ державної виконавчої служби.

31.05.12року Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 33021210 щодо примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду №2а/0570/1553/2012, виданого судом 22.05.2012 р. про стягнення на користь позивача з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» заборгованості в розмірі 393,75грн.(арк.с.30).

Постановою від 06.06.12року виконавче провадження з виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду №2а/0570/1553/2012 про стягнення на користь позивача з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» заборгованості в розмірі 393,75грн, приєднано до зведеного виконавчого провадження № 31693431 (арк.с.29).

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, діючий на час розгляду справи (надалі Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Стаття 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи: 1) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; 2) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; 3) готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; 4) на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; 5) у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

З наданих відповідачем доказів встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС перебуває значна кількість виконавчих документів щодо стягнення з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» заборгованості, які приєднані до зведеного виконавчого провадження № 31693431.

У межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, зокрема, були направлені запити з метою виявлення майна та грошових коштів боржника (а.с.37-61).

Також, ВДВС накладено арешт на грошові кошти боржника, про що свідчить відповідна постанова відповідача (а.с.48) та реєстр платіжних вимог від 26.02.2013року (арк..с.76-80)

Вищевказані обставини позивачем не спростовані.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд зазначає, що нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи наведені приписи Закону, суд дійшов висновку, що відповідачем вжиті достатні заходи для стягнення з боржника боргу, а саме накладений арешт на рахунки боржника, здійснені заходи щодо встановлення рухомого та нерухомого майна боржника, на яке також накладений арешт.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача стосовно визначеної ст. 44 Закону № 606 черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів, згідно якої у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);

Тому, враховуючи наявність у межах зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення з боржника заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, яка задовольняється у третю та четверту чергу, вимоги позивача будуть задоволені після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги.

Згідно ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем не доведено неналежне здійснення відповідачем своїх обов'язків, з наданих суду відомостей не вбачається, що виконавчий документ не виконаний протягом встановленого законом строку не з вини відповідача.

З огляду на досліджені у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження вбачається, що невиконання виконавчого документу на користь позивача пов'язано не з будь-якими протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, а з недостатністю грошових коштів та майна у боржника.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання бездіяльності по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2012року про стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Медичний центр «Транзит» неправомірною є безпідставними.

Також, є необґрунтованими позовні вимоги Фонду в частині зобов'язання відповідача прийняти заходи, передбачені Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження» та стягнути заборгованість із страхових внесків з ПП «Медичний центр «Транзит» в розмірі 393,75грн. з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність дій ВДВС та порушення прав чи інтересів Фонду, підстави для задоволення даного позову відсутні.

При цьому суд зазначає, що позивачем не порушено строки звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки судом встановлено, що на запит позивача від 26.04.2013року стосовно повідомлення фонду про стан виконання виконавчого провадження ВП № 31693431 відповідь не була отримана, що унеможливлює встановити перебіг десятиденного строку для звернення до суду з позовом, передбаченого ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.10.2013 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 22.10.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.