Постанова

від 14.10.2013 по справі 805/11962/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 р. Справа №805/11962/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю представника позивача Алексєєнко В.О.,

представників відповідача Харакоза О.М., Шишкової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Садівничого товариства «Мичуринець» до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимоги від 26.06.2013 р. № Ю-7 про сплату недоїмки та рішень про застосування фінансових санкцій від 26.06.2013 р. № 76, № 77, № 78, № 79,

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариства «Мичуринець» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимоги від 26.06.2013 року №Ю-7 про сплату недоїмки та рішень про застосування фінансових санкцій від 26.06.2013 року №76, № 77, №78,№79.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період часу з 20.06.2013 року по 26.06.2013 року в Садівничому товаристві «Мічуринець» відповідачем була проведена перевірка, за результатами якої складено акт від 26.06.2013 р.№33. За наслідками перевірки відповідачем були нараховані страхові внески та фінансові санкції.

З прийнятими відповідачем вимогою про сплату боргу та рішеннями про застосування фінансових санкцій позивач не погодився, посилаючись на те, що норми закону, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення відповідача, втратили чинність. З наведених підстав позивач просив скасувати прийняті відповідачем вимогу від 26.06.2013 р. № Ю-7 про сплату недоїмки Садівничого товариства «Мичуринець» в розмірі 6726,68 грн. зі сплати страхових внесків, а також рішення від 26.06.2013 р. № 76 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22 375,39 грн. та № 77 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн., та №78 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 19 667,59 грн., №79 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 193,30 грн.

Протягом розгляду справи позивач своєю заявою (а.с.104-106) уточнив позовні вимоги, просив поновити строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просив задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення (а.с.44-50), зазначили, що відповідно до абз.6 ч.7 розділу 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового. державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. З наведених підстав представники відповідача просили у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області була проведена перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 26.06.2013 р. про результати позапланової перевірки Садівничого товариства «Мичуринець», код за ЄДРПОУ 24658299, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.05.2002 року до 01.06.2013р. (а.с.67-71).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.17-18) Садівниче товариство «Мичуринець» зареєстроване як юридична особа райдержадміністрацією Донецької області від 24.02.1997 року. Відповідно до акту перевірки позивач взятий на облік 04.02.1997 року в Управлінні Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області за реєстраційним номером №05-46-03-1541, отже є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За наслідками перевірки відповідачем прийнята вимога № Ю-7 від 26.06.2013 р. про сплату боргу в сумі 6726,68 грн. (а.с.51) та прийняті рішення від 26.06.2013 р. № 76 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22 375,39 грн., № 77 про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.54), № 78 про застосування фінансових санкцій у розмірі 19 667,59 грн. (а.с.55), № 79 про застосування фінансових санкцій у розмірі 193,30 грн. (а.с.56).

Підставами прийняття відповідачем оскаржених рішень та вимоги про сплату боргу стала наявність заборгованості зі страхових внесків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відсутність підстав для прийняття спірних рішень через втрату чинності ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи встановлені по справі обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за такими підставами.

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах (далі - територіальні органи) щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності; надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.

Стосовно предмету спору, суд враховує, що згідно п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV у відповідній редакції, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV у в редакції, яка діяла в період дії вказаних цивільно-правових договорів, було встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР в редакції, що діяла до 01.01.2011 р. також було передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Обґрунтовуючи безпідставність прийняття відповідачем спірних рішень та вимоги про сплату боргу, позивач посилається на те, що ніякого приховування (заниження) Садівничим товариством «Мичуринець» сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, допущено не було. Але з боку позивача жодним чином не доведена безпідставність висновків акту перевірки про те, що за період, який перевірявся, позивачем не допущене заниження розміру фактичних витрат на оплату праці на суму 19667,59 грн.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому суд не приймає посилання відповідача на необґрунтованість висновків акту перевірки.

Закон № 1058-ІV у ч. 3 ст. 106 в редакції, яка діяла до 01.01.2011 р., передбачав, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Незважаючи на виключення вказаної норми на час прийняття оскарженої вимоги від 16.12.2011 р., суд враховує, що у частинах 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено наступне:

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем вимога від 26.06.2013 р. № Ю-7 про сплату недоїмки в розмірі 6726,68 грн. зі сплати страхових внесків прийнята відповідно наданим відповідачу повноваженням, відповідає вимогам закону та обставинам, встановленим в ході перевірки позивача. Тому позовні вимоги в частині скасування вказаної вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас, суд враховує, що з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ зі статті 106 Закону № 1058-IV були виключені частини з першої по дев'яту, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій. Отже, станом на 20.12.2011 р., коли відповідачем були прийняті спірні рішення, не діяли норми, на підставі яких такі рішення були прийняті, що виключає їх виконання та є підставою для скасування.

Заперечення відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги, оскільки рішення про застосування фінансових санкцій є формою юридичної відповідальності за вчинене порушення. Моментом застосування такої відповідальності є саме дата прийняття такого рішення, незалежно від періоду вчинення порушення, через що відповідальність може застосовуватися суб'єктом владних повноважень лише в обсязі, передбаченому законом на час прийняття рішення.

Тому, стосовно нарахування відповідачем фінансових санкцій спірними рішеннями, суд зауважує, що вищезазначені повноваження відповідача зберігаються лише на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Отже, аналіз змісту частини 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI свідчить про те, що вказаний пункт передбачає можливість стягнення відповідачем страхових внесків нарахованих та/або не сплачених саме у період до 1 січня 2011 року, а також фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у вказаний період. Але зазначений пункт не надає відповідачу повноважень нараховувати фінансові санкції після 1 січня 2011 року, якщо вони не були нараховані та застосовані раніше.

Враховуючи, що позивач є садівничим товариством, до якого входять фізичні особи, суд при вирішені спору керується також приписом статті 58 Конституції України, згідно якій закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, в зв'язку з чим вказана стаття Конституції України, як норма прямої дії, підлягає безпосередньому застосуванню до позивача, до якого не може застосовуватися юридична відповідальність за законом, який на час застосування такої відповідальності втратив чинність.

Надана відповідачем судова практика наведеного висновку не спростовує, посилаючись на можливість стягнення штрафних санкцій, застосованих у період до 1 січня 2011 року. Тому позовні вимоги в частині скасування оскаржених рішень про застосування фінансових санкцій підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Тому на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню сума сплаченого судового збору (а.с.2), відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме, в сумі 424,06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Садівничого товариства «Мичуринець» до Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про визнання протиправними та скасування вимоги від 26.06.2013 р. № Ю-7 про сплату недоїмки та рішень про застосування фінансових санкцій від 26.06.2013 р. № 76, № 77, № 78, № 79 - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області про застосування фінансових санкцій від 26.06.2013 р. № 76, № 77, № 78, № 79.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Садівничого товариства «Мичуринець» (код ЄДРПОУ 24658299) витрати зі сплати судового збору у розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 06 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.