Ухвала

від 06.12.2013 по справі 805/11962/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року справа №805/11962/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 р. в справі № 805/11962/13-а за позовом Садівничого товариства «Мічурінець» до управління Пенсійного фонду України в Першотравневого району Донецької області про визнання протиправними рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату недоїмки,

В С Т А Н О В И В:

Садівниче товариство «Мічурінець» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Першотравневого району Донецької області (далі - УПФУ) про визнання протиправними рішень та вимоги, в обґрунтування якого зазначило, що вимогою № Ю-7 від 26.06.2013 р. позивачу визначено суму недоїмки зі сплати страхових внесків в розмірі 6726,68 грн. Також органом Пенсійного фонду прийняті рішення від 26.06.2013 р. № 76 про застосування штрафних санкцій в сумі 22375,39 грн., № 77 на суму 170 грн., № 78 на суму 19667,59 грн. та № 79 на суму 193,30 грн. Позивач вважає вимогу та рішення незаконними з тих підстав, що до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесені зміни, згідно з якими частини 1-9 статті 106 виключені, а тому неіснуючи норми не можуть бути підставами для застосування штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 р. позов задоволено частково, скасовані рішення УПФУ про застосування фінансових санкцій від 26.06.2013 р. № 76, № 77, № 78, № 79. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати постанову в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що судом не прийнято до уваги, що заборгованість позивача виникла у зв'язку з несплатою страхових внесків у період з травня 2006 р. по 2010 р. Також зазначає, що з 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Прикінцевими та Перехідними положеннями якого визначено, що юридична відповідальність застосовується за правилами законодавчих актів, що були чинними на момент скоєння правопорушення, а на період до повного стягнення недоїмки, штрафу та пені за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігається повноваження щодо контролю, яким вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області проведена перевірка Садівничого товариства «Мічурінець», за результатами якої складений акт № 33 від 26.06.2013 р. про результати позапланової перевірки Садівничого товариства «Мічурінець», код за ЄДРПОУ 24658299, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.05.2002 року до 01.06.2013р. (а.с.67-71).

Зазначеним актом встановлені порушення вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено безпідставне заниження розміру фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески в звітності на загальну суму 19667,59 грн.; встановлені відхилення загальних сум виплат, на які нараховуються та з яких утримуються страхові внески, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимоги ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого донараховано страхових внесків за ставкою 31,8%, 33,2% на загальну суму 6457,09 грн. та за ставкою 2% на загальну суму 269,59 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято вимогу № Ю-7 від 26.06.2013 р. про сплату недоїмки з страхових внесків в розмірі 6726,68 грн., рішення № 76 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 22375,39 грн., рішення № 77 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 170 грн., рішення № 78 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 19667,59 грн. та рішення № 79 від 26.06.2013 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 193,30 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності нарахування фінансових санкцій із застосуванням норм, які втратили чинність.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, починаючи з 01.01.2011 р., визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Згідно із частиною 2 статті 17 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктами 3, 4, 5, 7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 01.01.2011 р. передбачалась відповідальність за порушення, встановлені органом Пенсійного фонду при проведенні перевірки.

Так, за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу) (рішення № 78);

за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми (рішення № 74);

за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (рішення № 77);

за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

В загальному розмірі управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області нараховано Садівничому товариству «Мічурінець» фінансових санкцій зі сплати страхових внесків 42406,28 грн.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вказувалось раніше, відповідачем проведена перевірка позивача за період 01.05.2002 р. по 01.06.2013 р., порушення, за якими прийняті оскаржувані вимога та рішення, вчинені позивачем в період з травня 2006 р. по 2010 р.

До 01.01.2011 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 р.

Таким чином, з 01.01.2011 р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто, в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011 р., слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Колегія суддів вважає, що пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати таким чином:

- органи Пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- органи Пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що вимога пенсійного органу № Ю-7 від 26.06.2013 р. про сплату недоїмки в розмірі 6726,68 грн. зі сплати страхових внесків прийнята відповідно наданим відповідачу повноваженням, відповідає вимогам закону та обставинам, встановленим в ході перевірки позивача. Тому позовні вимоги в частині скасування вказаної вимоги задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів погоджується в висновком суду, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій, прийняті 26.06.2013 р., є протиправними.

Оскільки з 1 січня 2011 р. Законом України № 2464-VІ зі статті 106 Закону України № 1058-IV були виключені частини з першої по дев'яту, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій. Отже, станом на 26.06.2013 р., коли відповідачем були прийняті спірні рішення, не діяли норми, на підставі яких такі рішення були прийняті, що виключає їх виконання та є підставою для скасування.

Тому, повноваження відповідача стосовно нарахування фінансових санкцій, зберігаються лише на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій, але у відповідача немає повноважень нараховувати фінансові санкції на підставі зазначених норм після 01.01.2011 р., якщо такі санкції не були застосовані раніше.

Викладені вище висновку суду апеляційної інстанції узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, які викладені у постанові від 20.11.2012 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 р. в справі № 805/11962/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2013 р. в справі № 805/11962/13-а за позовом Садівничого товариства «Мічурінець» до управління Пенсійного фонду України в Першотравневого району Донецької області про визнання протиправними рішень та вимоги залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.