Постанова

від 15.10.2013 по справі 822/3713/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/3713/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року 12:30м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретаріРепецькій І. Ю. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, у якому, посилаючись на незаконність рішення про прийняття митної вартості товару, просить суд визнати незаконною та скасувати картку відмови в митному оформленні транспортного засобу за №400050000/2013/00156 Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. та рішення Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. за №400050000/2013/000091/2 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Хмельницької митниці Міндоходів на користь ТОВ "Імпресс-М" зайво сплачені митні платежі на суму 7510 грн. 67 коп. та судовий збір в сумі 149 грн. 11 коп.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті справи та клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно якому пункт 1 позовних вимог просить вважати дійсними у наступній редакції: "Визнати незаконною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №400050000/2013/00156 Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. та рішення Хмельницької митниці від 10.09.2013 року за №400050000/2013/000091/2 про коригування митної вартості товарів". Позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. Детально позицію відповідача викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 12 листопада 2008 року позивач уклав контракт №1 від 12.11.2008 р. маж ТОВ "Промекспорт" (продавець) та ТОВ "Імпресс-М" (покупець), згідно якому, продавець продає, а покупець купляє товар у асортименті і кількості, вказаній в вантажних специфікаціях продавця, на умовах FCA у м. Санкт-Петербург, згідно INCOTERMS 2000, якщо інші умови не вказані у специфікації.

Відповідно до цього договору та рахунку-фактури №18 від 06.09.2013 р. на суму 45347,22 євро; специфікації №18 від 06.09.2013 року на суму 42347,22 євро; накладної за №18 від 06.09.2013 року на суму 45347,22 євро; СМР за №452381 на суму 45347,22 євро позивач оплатив та отримав товар - тафтингове покриття для підлоги, по ціні 2,05 та 2,10 євро за м.кв., на загальну суму 45347,22 євро без урахування транспортних витрат. Транспортні витрати щодо поставки вищезазначеного товару, відповідно до калькуляції перевізника на автомобіль склали 6000 грн..

10 вересня 2013 року вищезазначений товар був поставлений на територію Хмельницької митниці під митний контроль.

Згідно декларації №400050000/2013/0/4686/, заявлена митна вартість товару разом з транспортними витратами, відповідно до поданої позивачем декларації митної вартості товару від 10.09.2013 р. за №400050000/2013/014686 становить 45916,16 євро або 484230,15 грн., визначена із застосуванням методу 1 - основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) та становить 45347,22 євро.

Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості позивач надав відповідачеві такі основні документи::

- декларація митної вартості від 10.09.2013 року;

- зовнішньоекономічний контракту №1 від 12.11.2008 року з додатками до нього;

- рахунок-фактура №18 від 06.09.2013 року;

- специфікація №18 від 06.09.2013 року до контракту №1 від 12.11.2008 року;

- накладна №18 від 06.09.2013 року;

- СМР №452381;

- довідка-калькуляція транспортних витрат №47 від 09.09.2013 року та інші документи які додані до позовної заяви;

10.09.2013 після вивчення зазначених вище документів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, позивачу було запропоновано надати додаткові документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме:

- договір (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

- рахунки про здійснення комісійних, брокерських, посередницьких послуг;

- висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість сировини;

- каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи фірми-виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації.

На вказану вимогу щодо надання додаткових документів, згідно супровідного листа від 10.09.2013 р. №133 було передано:

- договір поставки товарів з відстрочкою платежу за №215 від 10.11.2008 року

укладений між заводом виробником ТОВ «Нєва Тафт» та ТОВ «Промекспорт»;

- рахунок-фактура заводу виробника ТОВ «Нєва Тафт» за №792 від 06.09.2013

року на купівлю тафтингового покриття для підлого ТОВ «Промекспорт»;

- товарна накладна за №4011 від 06.09.2013 року на отримання тафтингового покриття для підлоги ТОВ «Промекспорт» від заводу виробника ТОВ «Нєва Тафт»;

- прайс-лист виробника ТОВ «Нєва Тафт» затверджений Генеральним директором 01.01.2013 року;

- прайс-лист продавця ТОВ «Промекспорт» затверджений Генеральним директором 01.05.2013 року;

- цінова довідка Хмельницької торгово-промислової палати за №22-05\516 від 06.09.2013 року про вартість тафтингового покриття для підлоги.

Проаналізувавши додатково надані документи, було встановлено, що вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену вартість товару і тому, на думку митного органу, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару по вищевказаній МД №400050000/2013/0/4686 від 02.09.2013р. було неможливо.

10.09.2013 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2013/000091/2, відповідно якому, документи, подані позивачем містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомість про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України), у зв'язку з чим, Метод 1не може бути застосовано. Консультацію проведено, метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних товарів; Метод 3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення подібних (аналогічних товарів); метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості; застосовано Метод 6 - резервний.

Також, у картці відмови вказано на необхідність задекларувати митну вартість визначену у Рішення про визначення митної вартості від 10.09.2013 р. №400050000/2013/000091/2.

Відповідно до рішення Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. за №400050000/2013/000091/2 про коригування митної вартості товарів прийнято рішення розмитнювати товар по ціні відповідно 2,2893 євро та 2,2331 євро за м. кв. товару, на загальну суму 49477,07 євро з врахуванням транспортних витрат. Таким чином, митницею донараховано митну вартість товару на загальну суму 3560,91 євро, у зв'язку із чим, митний платіж склав 104356,70 грн., що на 7510,67 грн. більша сума, ніж сума, яка належить до сплати за розрахунками ТОВ "Імпресс-М". Донарахована різниці була сплачена позивачем.

Вважаючи протиправним рішення №400050000/2013/000091/2 від 10.09.2013 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні №400050000/2013/00156 року позивач звернувся до суду, оскаржуючи дане рішення та картку відмови.

Досліджуючи правомірність зазначених вище дій та рішень відповідача, суд враховує наведене нижче.

В силу ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Водночас, в силу п.1 ч.3 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: ч.1 зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що єдиною підставою для отримання додаткових документів від позивача для визначення митної вартості товарів була відсутність договору про вартість страхування.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 53 Митного кодексу України такий документ подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості тільки у разі якщо таке страхування здійснювалось.

Позивач не укладав договір страхування, тому не міг подати такий документ для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим документи які вимагав відповідач від позивача для підтвердження заявленої митної вартості і які отриманні відповідачем згідно супровідного листа позивача №133 від 10.09.2013 року входять в перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України і можуть бути витребувані у позивача тільки за умов встановлених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, тобто у разі якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Нормами ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі, якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі, якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі, якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Представником позивача у судовому засіданні зазначено вагомі аргументи, що Хмельницькою митницею не наведено об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих товариством відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання методу визначення та обчислення митної вартості товару, не конкретизовано документи, які не були подані ТОВ «Імпресс-М» для обґрунтування митної вартості товару.

З рішення митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів поданих ТОВ «Імпресс-М» та чи взагалі була потреба у митниці самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Суд зауважує, що у оскаржуваному рішенні не вказано, якою саме ціновою інформацією та за який період керувалася Хмельницька митниця при визначенні митної вартості товару.

Як свідчать обставини, обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо ТОВ «Імпресс-М» у відповідача були відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі України немає.

У листі від 01.05.2012 р. Верховний Суд України сформував свою правову позицію з даного приводу, обов'язкову для виконання усіма судами. Відповідно до п. 2 цього листа, дії митного органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти та без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірними (постанови Верховного Суду України від 7 лютого 2011 р. у справі N 21-76а10, від 14 листопада 2011 р. у справі N 21-213а11, від 21 листопада 2011 р. у справі N 21-222а11).

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не подано документів щодо страхування товару спростовується наступними обставинами.

Суд, при вирішенні спору не бере до уваги такі підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року як відомості про вартість страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, оскільки Митним кодексом України не передбачено такої деталізації вартості отриманого товару при виставленні для оплати рахунку-фактури.

Суд вважає, що така деталізація вартості поставленого товару при її необхідності є правом постачальника та покупця.

Також суд вважає суттєвою ту обставину, що поставка товару відбувалась на умовах FCA - Free Carrier (...named place) Франко перевізник. Згідно загальних правил передбачених для даного виду поставки, обов'язок страхування товару покладено на покупця, однак даний обов'язок не є обов'язковим. В силу даного факту, доводи відповідача, що позивачем не подано документи, що підтверджують страхування товару не знаходять свого підтвердження, адже товар не страхувався, тому і документи подані не були.

Представником відповідача у судовому засіданні не надано пояснень та відповідних документів які б свідчили про те, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару згідно із переліком визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім цього, визначальною обставиною є те, що зовнішньоекономічний контракт укладено 12.11.2008 року, за його умовами неодноразово здійснювались поставки товару на територію України. До прикладу, 10.04.2013 р. (МД 400050000/2013/004903), 20.05.2013 р. (МД 400050000/2013/006959), 03.06.2013 р. (МД 400050000/2013/007860) Хмельницькою митницею за цим же контрактом було розмитнено аналогічний товар по митній вартості, яка задекларована позивачем у митній декларації. Дана обставина не заперечується представником відповідача, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України не потребує додаткового доказування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання, що митна вартість партії товару, задекларована позивачем в МД №400050000/2013/000091/2, обумовлена сторонами зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008 року у додатках до контракту та підтверджується поданими одночасно з цією декларацією документами, а отже, задекларовані позивачем відомості щодо митної вартості товару є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Частина 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, згідно платіжного доручення №142 від 17.09.2013 р., позивачем сплачено 149,11 грн. у якості судового збору за звернення із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, а тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення судових витрат підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, оскільки застосування митними органами другорядних методів визначення митної вартості товару можливо тільки після проведення консультацій з декларантом, а кожен наступний метод визначення митної вартості може застосовуватись в випадку неможливості застосування попереднього із наведенням ґрунтовних доказів. Представником позивача у судовому засіданні доведено, що страхування вантажу у даному випадку не є обов'язковим необхідним елементом для надання згоди митного органу на застосування основного методу визначення митної вартості товару, а відповідачем не надано спростувань цієї обставини, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163, 186 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 400050000/2013/00156 Хмельницької митниці Міндоходів від 10.09.2013 року та рішення Хмельницької митниці Міндоходів від 10.09.2013 року за № 400050000/2013/000091/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Хмельницької митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М", код ЄДРПОУ 34007365, зайво сплачені митні платежі на суму 7510 (сім тисячі п'ятсот десять) грн. 67 коп.

Стягнути з державного бюджету України судові витрати у розмірі 149 (сто сорок дев`ять) грн. 11 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М".

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2013 року о 11 год. 10 хв..

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк