Ухвала

від 26.11.2013 по справі 822/3713/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3713/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" (далі - ТОВ "Імпресс-М", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - Хмельницька митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою митного оформлення товарів (тафтиногове покриття для підлоги), придбаних позивачем відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 12 листопада 2008 року укладеного позивачем та ТОВ "Промекспорт", позивач подав до митного посту декларацію митної вартості товару №400050000/2013/014686 від 10.09.2013 р., в якій заявлено митну вартість товару (разом із транспортними витратами) в сумі 45916,16 євро або 484230,15 грн., що визначена із застосуванням методу 1-основного-за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість товару).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивач подав декларацію митної вартості від 10.09.2013 року; зовнішньоекономічний контракт №1 від 12.11.2008 року з додатками до нього; рахунок-фактуру №18 від 06.09.2013 року; специфікацію №18 від 06.09.2013 року до контракту №1 від 12.11.2008 року; накладну №18 від 06.09.2013 року; СМР №452381; довідку-калькуляцію транспортних витрат №47 від 09.09.2013 року та інші документи.

Після перевірки вказаних документів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, Хмельницька митниця зобов'язала позивача надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: договір (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про здійснення комісійних, брокерських, посередницьких послуг; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи фірми-виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.

Вказана вимога була виконана позивачем та надані додаткові документи, згідно супровідного листа від 10.09.2013 р. №133: договір поставки товарів з відстрочкою платежу №215 від 10.11.2008 року, укладений між заводом виробником ТОВ "Нєва Тафт" та ТОВ "Промекспорт"; рахунок-фактура заводу виробника ТОВ "Нєва Тафт" за №792 від 06.09.2013 року на купівлю тафтингового покриття для підлоги у ТОВ "Промекспорт"; товарна накладна №4011 від 06.09.2013 року на отримання тафтингового покриття для підлоги ТОВ "Промекспорт" від заводу виробника ТОВ "Нєва Тафт"; прайс-лист виробника ТОВ "Нєва Тафт" затверджений Генеральним директором 01.01.2013 року; прайс-лист продавця ТОВ "Промекспорт" затверджений Генеральним директором 01.05.2013 року; цінова довідка Хмельницької торгово-промислової палати за №22-05\516 від 06.09.2013 року про вартість тафтингового покриття для підлоги.

10.09.2013 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2013/000091/2, в якому зазначив: документи, подані позивачем містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомість про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України), у зв'язку з чим, Метод 1не може бути застосовано. Консультацію проведено, метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних товарів; Метод 3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення подібних (аналогічних товарів); метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості; застосовано Метод 6 - резервний.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2013/00156 від 10.09.2013 року відповідач виставив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400050000/2013/014686 від 10.09.2013 р., якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів.

Згідно із вказаним рішенням митним органом донараховано митну вартість товару на загальну суму 3560,91 євро, у зв'язку із чим, митний платіж склав 104356,70 грн., що на 7510,67 грн. більша сума, ніж сума, яка належить до сплати за розрахунками ТОВ "Імпресс-М". Донарахована різниці була сплачена позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Імпресс-М", суд першої інстанції виходив з того, що висновки митного органу щодо неможливості визначення митної вартості товарів за ціною контракту є необґрунтованими, що свідчить про протиправність прийнятих на їх підставі рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 12 статті 1 МК України передбачено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України). В силу ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначаючи митну вартість товару, задекларованого в МД №400050000/2013/014686 від 10.09.2013 р., в розмірі його фактично сплаченої вартості, позивач відповідно до ст.58 МК України застосував перший метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

В силу ч. 21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатні документи для підтвердження митної вартості товарів, а відповідач належним чином не довів наявність розбіжностей та неточностей у поданих позивачем документів.

Згідно із ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як свідчать обставини, обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо ТОВ "Імпресс-М" у відповідача були відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митний кодекс України не містить.

З огляду на викладене, відповідач неправомірно визначив митну вартість вказаних товарів за допомогою методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а тому картка відмови в митному оформленні транспортного засобу за №400050000/2013/00156 Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. та рішення Хмельницької митниці від 10.09.2013 р. за №400050000/2013/000091/2 про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, враховуючи протиправність вказаних рішень відповідача, якими, окрім іншого, збільшено суму митних платежів за оформлення товару, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача зайво сплачених митних платежів в сумі 7510,67 грн.

Крім того, необхідно зауважити, що зовнішньоекономічний контракт укладено 12.11.2008 року, за його умовами неодноразово здійснювались поставки товару на територію України. Так, 10.04.2013р. за МД 400050000/2013/004903, 20.05.2013р. за МД 400050000/2013/006959, 03.06.2013р. за МД 400050000/2013/007860 Хмельницькою митницею за цим же контрактом було розмитнено аналогічний товар по митній вартості, яка задекларована позивачем у митній декларації. Також, позивач неодноразово звертався до суду із аналогічними вимогами, які були задоволені, а судові рішення по даних справах набрали законної сили.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.