Постанова
від 07.10.2013 по справі 826/11364/13-а
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року 14 год. 00 хв. № 826/11364/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Попова В.В. (довіреність від 30.07.2013р. б/н), відповідача - Кальковця В.Л. (довіреність від 25.09.2013р. № 2284/9/26-55-10-02-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 березня 2013 року № 0002352209, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком» (далі - позивач, ПрАТ «КБК «Київбудком») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0002352209.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «КБК «Київбудком» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «Кайлос-Тар» (договір підряду від 17.11.2011р. за № 151), ґрунтується лише на матеріалах зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар» (Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939 про неможливість проведення зустрічної звірки), натомість пред'явлені позивачем до перевірки первинні та розрахункові документи були залишені працівником відповідача без належного дослідження. Також, в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, ТОВ «Кайлос-Тар» діяв відповідно до чинної ліцензії серії АВ № 588646 на прав здійснення будівельної діяльності. Крім того, в діях посадових осіб ПрАТ «КБК «Київбудком» і його контрагента не було жодного умислу на порушення норм чинного законодавства України при укладенні та виконанні правочинів, реальність самих господарських операцій підтверджується не тільки документально, а й наочно - результатом завершення будівельних робіт.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д та додаткові документи (а саме: роздруківку електронної копії Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37279339) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011р. по 31.07.2012р.», податкової та фінансової звітності цього підприємства). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «КБК «Київбудком» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений Акт від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463. Згідно висновків цього Акта перевірки ПрАТ «КБК «Київбудком» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень-березень 2012 року на загальну суму 662 550, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37279339) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011р. по 31.07.2012р.».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013р. № 0002352209, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 15 лютого 2013 року згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 14.02.2013р. № 504 та направлення № 434/22-9, працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «КБК «Київбудком» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений Акт від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ПрАТ «КБК «Київбудком» перевіряючим встановлені взаємовідносини перевіряємого підприємства з ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) протягом грудня 2011 року - березня 2012 року (договір підряду від 17.11.2011р. за № 151), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за вказаний період податок на додану вартість на загальну суму 730 452, 80 грн., в т.ч. за грудень 2011 року в сумі 139 417, 80 грн., за січень 2012 року - 182 503, 40 грн. за лютий 2012 року - 166 937, 60 грн. та за березень 2012 року - 241 594, 00 грн.

При цьому до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37279339) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011р. по 31.07.2012р.». В тексті цього Акта від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939 зазначене наступне.

Зустрічну звірку ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) не вдалося провести у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою: 03048, м. Київ, вул. Пулюя, буд. 5. На момент проведення звірки підприємство має стан платника податків 7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Жодних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємство не надало.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Кайлос-Тар» (ідентифікаційний код 37267939) анульовано 05 липня 2012 року.

Також в ході відпрацювання працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС ТОВ «Кайлос-Тар» (службова записка від 22.08.2012р. № 3851/7/07-09) встановлено, що директором та засновником підприємства являється гр. ОСОБА_4, який натомість підтвердив свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності цього Товариства. За результатами подальшого відпрацювання виявлено, що ТОВ «Кайлос-Тар» в жовтні-грудні 2011 року сформувало сумнівний податковий кредит за рахунок ряду підприємств з ознаками фіктивності (ТОВ «Лазер ВВ» (ідентифікаційний код 37417064), ТОВ «Сан Айс Мадер» (ідентифікаційний код 37693023), ТОВ «ДКК» (ідентифікаційний код 335339938). Матеріали відпрацювання були приєднані до матеріалів КОЗП ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 18.07.2012р. № 319 та направлено до Прокуратури м. Києва листом від 18.07.2012р. № 3134/9/07-09.

Згідно даних податкової звітності форми 1-ДФ доходи на ТОВ «Кайлос-Тар» отримував лише директор підприємства гр. ОСОБА_4

В зв'язку з вищевикладеним працівники ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС прийшли до висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Кайлос-Тар» та про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Кайлос-Тар» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину в розмінні норм ч. 1, 3 і 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому згідно ч. 1, 2 ст. 215 цього Кодексу є нікчемними (фактично Акт складений за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД НДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Соломянському районі м. Києва, TAX ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПІ України»).

З огляду на відомості наведені в Акті від 27.08.2012р. № 768/22-317/37267939, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат, у ТОВ «Кайлос-Тар» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям. Як наслідок працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ПрАТ «КБК «Київбудком» по взаємовідносинам з ТОВ «Кайлос-Тар», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції .

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «КБК «Київбудком» наступних норм законодавства України:

- ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, що призвело до завищення Товариством суми зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 20.2 Податкової декларації з ПДВ) за березень 2012 року на 1 066, 00 грн. та до заниження цим платником податків суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період січень-березень 2012 року на загальну суму 662 550, 00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року в сумі 139 418, 00 грн., за січень 2012 року - 182 503, 00 грн., за лютий 2012 року - 166 938, 00 грн. та за березень 2012 року - 173 691, 00 грн.

04 березня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0002352209 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «КБК «Київбудком» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 828 188, 00 грн., в т.ч. 662 550, 00 грн. - основний платіж, 165 638, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (розрахунок фінансових санкцій ДПІ наявний в матеріалах справи).

Рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 25.04.2013р. № 4101/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 13.06.2013р. № 4818/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги ПрАТ «КБК «Київбудком» на спірне податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013р. № 0002352209 залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що 17 листопада 2011 року між ЗАТ «КБК «Київбудком», згодом перейменоване в ПрАТ «КБК «Київбудком», (Генпідрядник), в особі генерального директора Білопупа О.В., і ТОВ «Кайлос-Тар» (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4, був укладений письмовий договір підряду за № 151. За умовами даного Договору Субпідрядник за дорученням Генпідрядника зобов'язується забезпечити у відповідності до проектної документації та умов цього Договору виконання ряд робіт на об'єктах Генпідрядника, які визначаються в угодах до цього Договору (останні є його невід'ємною частиною). Початок робіт - з 01 грудня 2012 року, закінчення - відповідно до узгодженого Сторонами Графіку виконання робіт.

Забезпечення робіт матеріалами, конструкціями і обладнанням здійснює Генпідрядник. Субпідрядник в свою чергу забезпечує залучення до виконання робіт достатньої кількості спеціалістів та робітників з відповідною кваліфікацією.

Вартість робіт визначається Сторонами щомісячно на підставі фактично виконаних обсягів робіт та узгоджених Сторонами розцінок (договірних цін) за одиницю виміру по видам робіт. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником в безготівковій формі (перерахування коштів на поточний рахунок Субпідрядника в банку) на підставі підписаних обома Сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат проміжними платежами.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання робіт та відповідно оплати вартості результатів таких робіт) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору підряду від 17.11.2011р. за № 151;

- угод № 1 - № 4 до Договору від 17.11.2011р. за № 151 з найменуваннями конкретних об'єктів Генпідрядника (ВАТ «Подільський цемент», «Торгівельно-офісний центр по вул. Л. Толстого, 57 в м. Києві», «Розширення Пісківського заводу скловиробів. Цех склотари № 2», «Житловий будинок № 2Б по вул. Глибочицькій м. Київ»);

- додатків до Договору від 17.11.2011р. за № 151 - «Договірна ціна», графіків виконання робіт;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, січень-березень 2012 року на загальну суму 4 920 387, 20 грн. (з ПДВ), в яких міститься конкретні найменування робіт та об'єктів будівництва;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, січень-березень 2012 року (форми № КБ-3);

- накладних на передачу робочої документації по кожному з Об'єктів будівництва;

- актів передачі фронту робіт, датованих листопадом 2011 року;

- актів приймання передачі тмц генпідрядника в монтаж за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року;

- актів по списанню тмц Генпідрядника, використаних при виконанні робіт за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року;

- податкових накладних, датованих кінцем грудня 2011 року, січнем-березнем 2012 року, всього податку на додану вартість на загальну суму 740 392, 00 грн., виписаних ТОВ «Кайлос-Тар» на користь ЗАТ «КБК «Київбудком»;

- оборотно-сальдових відомостей по субрахунку бухгалтерського обліку 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» по взаємовідносинам з ТОВ «Кайлос-Тар» за період з 30.12.2011р. по 12.07.2012р.;

- копії виписок ПАТ КБ «Правекс-банк» (МФО 321983) з розрахункового рахунку позивача за січень-березень 2012 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ЗАТ «КБК «Київбудком» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість робіт з ПДВ) зі свого рахунку № 2600202900100 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26000063000158 в АТ «Фінростбанк» в м. Києві (МФО 328599), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Кайлос-Тар» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 20.08.2013р. № 465 та усних пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Кайлос-Тар» вказаних вище підрядних робіт здійснювалися позивачем з метою виконання своїх зобов'язань, які існували за попередньо укладеними договорами будівельного підряду перед третіми особами - контрагентами-замовниками (засвідчується наявними в матеріалах справи копіями договору підряду від 29.08.2011р. № ПОК-20, договору генерального підряду на капітальне будівництво від 24.11.2011р. № 150, договору будівельного підряду від 02.11.2009р. № ЛТ-10/09, договору генерального підряду від 01.12.2008р. № 21/08-50, укладених позивачем як Генпідрядником/Підрядником на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах Замовників).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ «КБК «Київбудком» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПрАТ «КБК «Київбудком»; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «КБК «Київбудком» за перевіряємий період; оборотно-сальдових відомостей по субрахунку бухгалтерського обліку 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» за 2011 - 2012 роки, тощо.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду копії довідки органу статистики відносно ТОВ «Кайлос-Тар», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Кайлос-Тар» та ліцензії серії АВ № 588646 на право здійснення вказаним підприємством господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (копії перелічених документів, зі слів представників позивача, були отриманні ПрАТ «КБК «Київбудком» від свого контрагента при укладенні договору підряду від 17.11.2011р. № 151).

Також, в матеріалах справи наявна копія ліцензійної справи ТОВ «Кайлос-Тар» (в т.ч. копія експертного висновку щодо спроможності ТОВ «Кайлос-Тар» виконувати роботи, пов'язанні із створенням об'єктів архітектури, від 12.08.2011р. № 58/08/11), наданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві у відповідь на судовий запит від 24.07.2013р. № 826/11364/13-а.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Кайлос-Тар») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за грудень 2011 року та січень-березень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Наведені правові позиції Вищого адміністративного суду України повністю кореспондуються з правовим баченням Європейського суду з прав людини, яке міститься в тексті рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03). Приймаючи це рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди грудень 2011 року, січень-березень 2012 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПрАТ «КБК «Київбудком» і ТОВ «Кайлос-Тар», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 15.02.2013р. № 144/22-9/24934463 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Кайлос-Тар» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до листа Слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2013р. № 2017/07-09, отриманого у відповідь на судовий запит від 24.07.2013р. № 826/11364/13-а, кримінальні провадження, порушенні відносно посадових осіб ТОВ «Кайлос-Тар» або за фактами, що стосуються безпосереднього цього Товариства, в провадження цього Слідчого управління фінансових розслідувань відсутні.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПрАТ «КБК «Київбудком» або його контрагента - ТОВ «Кайлос-Тар», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 04 березня 2013 року № 0002352209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. А. Іванова, 10, ідентифікаційний код 24934463) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення07.10.2013
Оприлюднено31.10.2013
Номер документу34447842
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/11364/13-а

Ухвала від 17.12.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мамчур Я.С

Постанова від 07.10.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

Ухвала від 22.07.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Дегтярьова О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні