Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-972/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 13015/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2010р. по справі № 2а-972/09/1370 за позовом приватного підприємства «Скрап» до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області №0000012321/0 від 12.01.2009р.; №0000012321/1 від 26.03.2009р.; №0000012321/2 від 05.06.2009р.; №0000012321/3 від 19.08.2009р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 р. №0000032308/0,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Скрап» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області в якому просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 року №0000032308/0.

02.10.2009 року позивачем було направлено до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог,в якій просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення №0000012321/0 від 12.01.2009 року; №0000012321/1 від 26.03.2009 року; №0000012321/2 від 05.06.2009 року; №0000012321/3 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 року №0000032308/0. Позивач позов мотивував відсутність підстав для застосування Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. "Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення з регулювання обігу готівки", оскільки не лише перевищення ліміту каси, а взагалі ніякого залишку коштів у касі станом на 25.12.2007 р. не було. Посилається на помилковість висновків відповідача щодо не включення до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості позивача перед ФОП ОСОБА_1, оскільки такий не виключений на відповідну дату з Єдиного державного реєстру.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року позов задоволено частково. В частині вимог про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 року №0000032308/0 закрито провадження у справі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області №0000012321/0 від 12.01.2009 року; №0000012321/1 від 26.03.2009 року; №0000012321/2 від 05.06.2009 року; №0000012321/3. Стягнуто з державного бюджету на користь приватного підприємства «Скрап» 1,70 грн. судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція в Миколаївському районі Львівської області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2010 року у справі №2а-972/09/1370 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Свою позицію апелянт мотивує допущенням порушень податкового законодавства, позивачем занижено суму оподатковуваного прибутку за перевірений період на суму 113306,00 грн., а тому не донараховано та не сплачено до бюджету податок на прибуток за перевірений період в сумі 28326,00 грн.

Представник приватного підприємства «Скрап» у судове засідання в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

24.12.2008 року ДПІ в Миколаївському районі Львівської області було складено акт №757/230/33143540 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Скрап" код за ЄДРПОУ 33143540 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008" було встановлено порушення позивачем п. 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ 15.12.2004 р. №637, що полягало в наявності понадлімітних залишків в сумі 750 грн., внаслідок чого було винесено оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 р. №0000032308/0, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1500 грн.; а також порушення п. 4.1.6., п. 11.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 28326 грн., внаслідок чого було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000012321/0 від 12.01.2009 р.; №0000012321/1 від 26.03.2009 р.; №0000012321/2 від 05.06.2009 р.; №0000012321/3 за платежем податок на прибуток на суму 48346 грн., з яких 28326 грн. - основний платіж, 20020 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У вище наведеному акті зазначено порушення п. 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ 15.12.2004 р. №637 відповідач вбачає у видачі готівки з каси згідно платіжної відомості б/н від 25.12.2007 р. на 750 грн. не підтверджена підписом одержувача ОСОБА_3 (без довіреності), призвела до зберігання понадлімітної готівки в касі на кінець дня в сумі 750 грн.. Внаслідок зазначеного порушення було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2009 р. №0000032308/0. Відповідно до матеріалів справи та зазначеного факту у постанові суду першої інстанції позивач від позовних вимог у цій частині позивач відмовився заявою від 15.12.2009 р.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, рішення фізичної особи ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності було зареєстровано 04.08.2006 р.

29.11.2005 р. між позивачем (замовник) та ФОГІ ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір, згідно із яким замовник замовляє, а виконавець виконує протягом терміну дії договору (до 31.12.2005 р.) роботи по демонтажу металевих частин морально застарілого списаного обладнання (п. 1). Позивач зобов'язався оплачувати виконані роботи шляхом проведення повної попередньої оплати, або оплати в термін не більше 20 днів з моменту отримання виконаних робіт безготівковими коштами на рахунок виконавця.

У матеріалах справи міститься факт виконання ФОП ОСОБА_1 робіт, що підтверджується актами здачі приймання виконаних робіт від 29.11.2005 р. на суму 91800 грн.; від 16.01.2006 р. на суму 21600 грн., усього на загальну суму 113400 грн. Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем в акті перевірки, станом на 30.06.2008р. заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 становить 104560 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа лише здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Відтак, державна реєстрація фізичної особи як підприємця не створює нового суб'єкта права та не впливає на право - і дієздатність фізичної особи, оскільки згідно із ч. З ст. 50 вказаної статті, навіть якщо фізична особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем. Згідно із ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, лише якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Оскільки виключення фізичної особи - підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на відміну від юридичної особи не тягне припинення суб'єкта чи втрату його право - і дієздатності, та обставина, на яку посилається в акті відповідач не свідчить про припинення зобов'язання позивача за договором від 29.11.2005 р.. Згідно із ч. 1 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється лише смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно із п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, відповідно до п. 4.1.6. вказаного закону, до складу валового доходу включаються, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. З Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно із п. 1.22.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З матеріалів справи видно, що суду першої інстанції не було надано доказів, що сума кредиторської заборгованості позивача належить до безповоротної фінансової допомоги.

Враховуючи період перевірки з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року зобов'язання позивача перед ОСОБА_1 строк позовної давності не сплив.

Відповідно до п. 11.3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, тому суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2010р. по справі № 2а-972/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.Я. Макарик

Судді : І.В.Глушко

О.О. Большакова