Постанова

від 25.10.2013 по справі 2а-4729/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року Справа № 9104/130599/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Острів якості» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення №0008541510/0 від 03.11.2010 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, помилково вважаючи правочини між позивачем та ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» нікчемними в силу відсутності об»єктів оподаткування у контрагента позивача. Тому, валові витрати позивача по цих операціях безпідставно не були враховані відповідачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0008541510/0 від 03.11.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактичних обставин справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова 15.10.2010 року проводилась документальна невиїзна (камеральна) перевірка ТзОВ «Острів якості» податкової звітності із податку на прибуток, за результатами проведення якої складено акт перевірки №93 від 19.10.2010 року (а.с. 41-42).

Перевіркою встановлено, що позивач придбав у ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» за видатковою накладною №28085 від 28.08.2009 року пакувальні матеріали на суму 21833,45 грн., крім того ПДВ 4366,69 грн. і ці витрати позивач включив до валових витрат та до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року. Однак, актом ДПІ Артемівського району м. Луганська від 05.05.2010 року №191/2300/35845034 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», код за ЄДРПОУ 35845034, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року», всі правочини, здійснені вказаною організацією, були визнані нікчемними в силу відсутності об»єктів оподаткування, не підтвердження господарських операцій з врахуванням реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, майна, необхідного для такої діяльності.

На підставі акту перевірки №93 від 19.10.2010 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0008541510/0 від 03.11.2010 року на суму податкового зобов»язання за платежами податок на прибуток в сумі 7641 грн., в т.ч. 5458 грн. - основний платіж, 2183 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 44).

ТзОВ «Острів якості», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, скеровувало скарги до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ДПІ у м. Львові, ДПА у Львівській області, ДПА України з проханням скасувати дане податкове повідомлення - рішення, які в подальшому були залишені без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що згідно видаткової накладної №28085 від 28.08.2009 року позивач ТзОВ «Острів якості» отримав від ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» пакувальні матеріали на суму 21833,45 грн., крім того ПДВ 4366,69 грн. (а.с. 39). Позивач оплатив вартість придбаного товару, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 81), а фактична доставка товару підтверджується подорожним листом вантажного автомобіля від 27-29 серпня 2009 року (а.с. 54), посвідченням про відрядження №7 (а.с. 55), товарно-транспортною накладною серії ОЯ №0111 від 27.08.2009 року (а.с. 56).

Дані документи згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що підтверджують факти здійснення господарської діяльності і містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Мінфіну України від 24.05.1995 року.

Щодо посилання апелянта на нікчемність угод укладених між контрагентами слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб»єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Разом з тим, ознак нікчемності правочину з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна (а.с. 40), докази оплати (а.с. 81) є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об»єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального права.

Однак, при винесенні постанови від 06.10.2011 року судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 162 КАС України.

Тому, оскаржену постанову суду слід змінити, зазначивши, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Острів якості» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - змінити, змінивши в резолютивній частині цієї постанови слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним і скасувати».

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Гудим Л.Я.

Судді Довгополов О.М.

Макарик В.Я.