Рішення

від 25.10.2013 по справі 5010/934/2012-п-28/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 р. Справа № 5010/934/2012-П-28/73

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Тузін Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська

в інтересах держави в особі

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул.Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс"

вул. Василіянок, 62А, м.Івано-Франківськ, 76000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області

вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76015

про стягнення 15224 грн. 52 коп., в тому числі:

13387 грн. 18 коп. основної заборгованості, 1015 грн. 93 коп. пені,

700 грн. 93 коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 120 грн. 48 коп.

За участю представників:

від прокуратури: Аверкова Н. О. - старший прокурор відділу

(службове посвідчення № 015218 від 13.02.13);

від позивача: Чекайло В. М. - представник (довіреність № 1535/01-20/66-в від 12.09.13);

від відповідача: Сухомлін В.Ф. - директор (паспорт серія - СЕ № 145588 від 14.06.02);

від відповідача: Зеркевич А. В. - представник (довіреність від 21.05.13);

від третьої особи: Чекайло В. М. - представник (довіреність № 1535/01-20/66-в від 12.09.13)

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на підставі покладеного на нього п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" про стягнення 87 329 грн. 61 коп., з яких: 79 523 грн. 05 коп. - основного боргу, 6 053 грн. 31 коп. - пені, 556 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 1 196 грн. 59 коп. - 3 % річних.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України заступник прокурора м. Івано-Франківська в позовній заяві (№ 76/3-96-12 від 18.07.12; вх. № 1777/2012 від 01.08.12) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.09.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.12 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та відкладено розгляд справи на 01.10.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.12 зупинено провадження у справі № 5010/934/2012-П-28/73 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5010/1210/2012-9/46, що розглядається господарським судом Івано-Франківської області. Судом встановлено, справа № 5010/1210/2012-9/46 пов'язана із справою № 5010/934/2012-П-28/73, між тими ж сторонами, предметом її є визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.10 та додаткової угоди до даного договору від 20.04.10, що укладені між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Агроінформсервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ задоволено: рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012 р. у справі № 5010/1210/2012-9/46 скасовано в частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийнято нове рішення - в позові ТОВ «Агроінформсервіс» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 20.04.2010 р. до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 р. - відмовити.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.13 поновлено провадження у справі № 5010/934/2012-П-28/73; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 18.04.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.13 зупинено провадження у справі № 5010/934/2012-П-28/73 до перегляду у касаційній інстанції касаційної скарги по справі 5010/1210/2012-9/46.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.13 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" залишено без задоволення - постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №5010/1210/2012-9/46 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.13 поновлено провадження у справі № 5010/934/2012-П-28/73; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10.10.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.13 строк розгляду справи продовжено в порядку ст. 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 22.10.13.

22. 10. 13 через канцелярію господарського суду від заступника прокурора надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 75/3-96-12 від 21.10.13; вх. № 16357/13), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15224 грн. 52 коп., в тому числі: 13387 грн. 18 коп. основної заборгованості, 1015 грн. 93 коп. пені, 700 грн. 93 коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 120 грн. 48 коп.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України заява (вих. № 75/3-96-12 від 21.10.13; вх. № 16357/13) підлягає прийняттю судом до розгляду по суті, відповідно до зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

22.10.13 за участі представників сторін оголошено перерву в судовому засіданні до 25.10.13.

25.10.13 представники прокуратури, позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 34 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до нього від 20.04.2010 року в частині сплати пайового внеску, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 13387 грн. 18 коп. З огляду на прострочку сплати пайового внеску, відповідачу нараховано 1015 грн. 93 коп. пені, 700 грн. 93 коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 120 грн. 48 коп.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов.

Заперечуючи позов, відповідач посилається на пункт 4.1 Договору; на думку представника відповідача, станом на час розгляду справи договір не набув чинності.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.03.2010 р. між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТОВ "Агроінформсервіс" (замовник) у відповідності до рішення Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. (у редакції рішення сесії від 30.07.2009 р.), а також згідно ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову території" укладено договір № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до умов якого замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок, у розмірі та у терміни, визначені договором, зокрема, попередній розмір пайового внеску складає 133871,76 грн. та оплачується в наступному порядку: замовник сплачує 10 % попереднього розміру пайового внеску в сумі 13387,18 грн. протягом 15 робочих днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною (п. 3.2. Договору); 50 % попереднього розміру пайового внеску згідно графіку, який є додатком до договору, від моменту сплати 10 % до орієнтованого терміну здачі об'єкта в експлуатацію (пункт 3.3. Договору), а остаточну суму - до моменту підписання акта готовності об'єкта до експлуатації.

Згідно п. 6.2 договору, зміни до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

20.04.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ст. 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.

Згідно вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012 р. у справі № 5010/1210/2012-9/46 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року та додаткової угоди до даного договору від 20.04.2010 року укладених між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" частково задоволено позов ТОВ «Агроінформсервіс», додаткову угоду від 20.04.2010 р. до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 р. визнано недійсною.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2012 р. у справі № 5010/1210/2012-9/46 скасовано в частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийнято нове рішення - в позові ТОВ «Агроінформсервіс» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 20.04.2010 р. до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 р. відмовити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 встановлено, відповідно до умов додаткової угоди від 20.04.2010 р. до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста виконавчий комітет погодився на відстрочення платежу замовником будівництва за договором про пайову участь № 34 від 30.10 2010 р., у запропонований ним термін до 01.01.2012 р., у розмірі 133 871, 76 грн. (відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 основного договору), а замовник зобов'язався в термін до 01.01.2012 р. сплатити пайовий внесок, у розмірі 133 871, 76 грн., який передбачений в основному договорі (а. с. 11). Тобто, позивач (замовник) зобов'язався сплатити пайовий внесок в сумі 133871, 76 грн. до 01.01.2012 р., в той час як виконання будівельних робіт дозволено лише 01.12.2011 р., про що свідчить декларація про початок виконання будівельних робіт від 01.12.2011 р. (а. с. 14 - 19). Тобто, додатковим договором встановлено обов`язок забудовника сплатити пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію.

З врахуванням п. 6.2 основного договору та відповідно до додаткової угоди від 20.04.2010 р. сторони змінили терміни сплати пайового внеску, які не повинні перевищувати 01.01.2012 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі № 5010/1210/2012-9/46.

З огляду на вищевикладене, відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди, взяті на себе зобов'язання щодо сплати пайового внеску у погоджений термін не виконав.

28.05.12, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача направлено претензію-вимогу № 2-07/342 про сплату в 10-ти денний термін заборгованості, яка виникла по виконанню договору № 34 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.10 в сумі 80323 грн. 05 коп. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 27 ? Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста, координація цієї роботи на відповідній території, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. п 3, 7 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору - час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне.

Пунктом 4.1 договору № 34 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.2010 року встановлено, що договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчого комітету про надання дозволу на будівництво і діє до моменту повного виконання умов договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466 затверджено порядок виконання будівельних робіт.

Згідно з п.1 Порядку виконання будівельних робіт цей Порядок визначає процедуру виконання будівельних робіт.

Пунктом 2 зазначеного вище Порядку встановлено, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (далі - декларація) або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорії складності; видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Зазначені в абзацах другому - четвертому пункту 2 цього Порядку документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (п.3 Порядку).

З аналізу наявного в матеріалах справи листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківськвій області від 26.10.2012 № 7/9/01-13/1523 вбачається, що 16.01.12 відповідачем отримано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № ІФ 08311091332 від 01.12.2011р. на будівництво офісних приміщень на вул. Василіянок, 62А, в м. Івано-Франківську, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК 01.12.11 та наявна в матеріалах справи.

В силу норм законодавства Декларація про початок виконання будівельних робіт № ІФ 08311091332 від 01.12.2011р) є дозволом на виконання будівельних робіт, отже договір, який є підставою позову у даній справі, набрав чинності з моменту реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

За наведених обставин та правових норм, заперечення відповідача наведені у відзиві на позов та в судовому засіданні є безпідставними.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання заборгованість відповідача перед позивачем становить 13387 грн. 18 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене,суд вважає вимогу про стягнення з відповідача пайового внеску в розмірі 13387 грн. 18 коп обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Факт прострочки сплати пайового внеску за договором № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.03.10 та додатковою угодою до даного договору від 20.04.10 підтверджується матеріалами справи.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2, 3.3 та 3.4 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди до договору № 34 про пайову участь замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 20.04.10 встановлено, що замовник сплачує пайовий внесок з урахуванням індексу інфляції на момент сплати платежу. При прострочці платежів, визначених у додатковій угоді, замовник сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості та 3% річних за весь час прострочення платежу.

За прострочення платежу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1015 грн. 93 коп. за період 02.02.12 по 02.08.12, 120 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 700 грн. 93 коп. 3% річних за період з 02.02.12 по 16.10.13.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені в сумі 1015 грн. 93 коп. за період 02.02.12 по 02.08.12, 120 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 700 грн. 93 коп. 3% річних за період з 02.02.12 по 16.10.13.

При перевірці нарахування позивачем 3% річних та пені, судом встановлено, що в розрахунку допущено арифметичну помилку.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1013 грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 684 грн. 49 коп.

З огляду на вищевикладене, в частині стягнення пені в сумі 2 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 16 грн. 44 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо нарахуванні позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 120 грн. 48 коп. за період з 02.02.12 по 16.10.13.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію, яка була у травні, червні, липні, серпні, листопаді 2012 року, лютому, липні, серпні 2013 року, враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. та беручи до уваги повідомлення Державної служби статистики України щодо індексу інфляції за період зазначений у позовній вимозі, судом встановлено, що мала місце дефляція, тому в задоволенні інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

За наведених обставин та правових норм судовий збір в сумі 1704 грн. 67 коп. підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Згідно приписів п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки, в частині позову заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення пені в сумі 2 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 16 грн. 44 коп., інфляційних втрат в сумі 120 грн. 48 коп. відмовлено, судовий збір в сумі 15 грн. 83 коп.підлягає стягненню в доход державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам з визначеного заступником прокурора позивача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 124 Конституції України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7, ст.ст. 174, 180, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 629 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 33, 35, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення 15224 грн. 52 коп., в тому числі: основної заборгованості в сумі 13387 грн. 18 коп., 1015 грн. 93 коп. пені, 700 грн. 93 коп. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 120 грн. 48 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" (вул. Василіянок, 62А, м. Івано-Франківськ, 76000; код 00914852 ) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код 04054346; одержувач платежу - МБ м. Івано-Франківська 24170000, код: 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002, МФО 836014, УДКСУ в м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - заборгованість в сумі 13387(тринадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 18 коп., пеню за період 02.02.12 по 02.08.12 в сумі 1013(одна тисяча тринадцять) грн. 18 коп., 3% річних за період 02.02.12 по 16.10.13 в сумі 684 (шістсот вісімдесят чотири)грн. 49 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" (вул. Василіянок, 62А, м. Івано-Франківськ, 76000; код 00914852 ) в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 1704(одна тисяча сімсот чотири) грн. 67 коп. за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінформсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення пені в сумі 2(дві) грн. 75 коп., 3% річних в сумі 16(шістнадцять) грн. 44 коп., інфляційних втрат в сумі 120 (сто двадцять)грн. 48 коп.

Стягнути з позивача - виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код 04054346) в доход державного бюджету - судовий збір в розмірі 15(п»ятнадцять) грн. 83 коп. за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"