Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/16309/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16309/13 21.10.13

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом»

про стягнення 191 324, 69 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Найденко І.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» про стягнення 138 974, 21 грн. - пені та 52 350, 48 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки № 1116112316 від 16.08.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16309/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» укладено договір поставки № 1116112316, за умовами якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити, а позивач - оплатити термоперетворювачі виробництва Закритого акціонерного товариства «Термоприлад» ім. В. Лаха» для Виробничого підприємства «Запорізька АЕС» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до п. 3.1. договору його сума становить 2 940 331, 68 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки продукції зазначається у специфікації.

Згідно з п. 7.2. договору за порушення строків поставки продукції за договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписанням сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань відповідача - до закінчення терміну дії гарантії.

Відповідно до специфікації термін поставки за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. - вересень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлений договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. товар відповідачем поставлено пізніше, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000007 від 17.09.2012 р., № РН-0000008 від 19.10.2012 р., № РН-0000003 від 06.02.2013 р. та № РН-0000006 від 26.02.2013 р., а також актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1/7/1429 від 19.10.2012 р., № 1/7/1443 від 06.02.2013 р. та № 1/7/1448 від 25.03.2013 р.

19.06.2013 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» претензію № 5260/51 від 13.06.2013 р. про стягнення неустойки у розмірі 191 324, 69 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. в частині терміну поставки товару.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 1116112316 від 16.08.2012 р. щодо терміну поставки товару, у зв'язку з чим Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" нараховано пеню за час прострочення поставки товару та штраф від суми непоставленого товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору № 1116112316 від 16.08.2012 р. з урахуванням специфікації, яка є його невід'ємною частиною, термін поставки товару визначено вересень 2012 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом норм Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для сторін та підлягають виконанню у визначений договором строк.

Відповідач належними засобами доказування заявлені до нього вимоги не спростував та доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань, обумовлених договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. не надав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.4. статуту Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" останнє є самостійним суб'єктом господарювання, засноване і діє на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Як встановлено судом, термін поставки товару за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. встановлено - вересень 2012 р.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в межах визначеного договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. строку, поставлено товар на суму 60 652, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 17.09.2012 р.

При цьому, матеріали справи свідчать, що товар на суму 2 879 678, 88 грн. поставлено у жовтні 2012 року, тобто з порушенням строку, встановленого договором № 1116112316 від 16.08.2012 р.

З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені за прострочення поставки товару у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів та штрафу у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2. договору.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення поставки товару та враховано безпосередньо день поставки, а відтак - судом здійснено власний розрахунок пені на суму вартості несвоєчасно поставленого товару, що становить 2 879 678, 88 грн. з урахуванням дат фактичної поставки товару за період з 01.10.2012 р. до 18.10.2012 р. - на суму 2 131 814, 88 грн., за період з 01.10.2012 р. до 05.02.2013 р. - на суму 648 148, 80 грн., за період з 01.10.2012 р. до 25.02.2013 р. на суму 99 715, 20 грн.

Згідно розрахунку суду загальний розмір пені становить 136 093, 57 грн.

Розрахунок штрафу позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України та становить 52 350, 48 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 136 093, 57 грн. - пені та 52 350, 48 грн. - штрафу.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелатом» (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10, код ЄДРПОУ 38062860), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ «А», код ЄДРПОУ 26251923) 136 093, 57 (сто тридцять шість тисяч дев'яносто три грн. 57 коп.) грн. - пені, 52 350, 48 (п'ятдесят дві тисячі триста п?ятдесят грн. 48 коп.) грн. - штрафу та 3 826, 49 (три тисячі вісімсот двадцять шість грн. 49 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.